ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 908/1964/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників: від позивачаЛагоди С.О.,від відповідачаРепела Д.М.,від третьої особиКлівасова А.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2015 рокуу справі№ 908/1964/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"доДержавного підприємства "Донецька залізниця"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс"простягнення 211778,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" (надалі - ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" (надалі - ДП"Донецька залізниця", відповідач) про стягнення 211778,42 грн, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно було нараховано та стягнуто ці суми в безакцептному порядку з особового рахунку Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" (ПрАТ "Укренерготранс", третя особа), яке на виконання договору транспортного експедирування за дорученням позивача (клієнта) та за його рахунок організовувало перевезення вантажу за залізничною накладною № 38091500 від 22.07.2014 року та отримав від позивача ці суми як відшкодування додаткових витрат.

Відповідач просив у позові відмовити, посилаючись на правомірність дій залізниці щодо списання з ПрАТ "Укренерготранс" 211778,42 грн збору за зберігання вагонів на коліях загального користування та 84791,30 грн плати за користування вагонами. Крім того, відповідач зазначив, що ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" не є особою, якій належить суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист яких ним подано позов (неналежний позивач), оскільки відповідно до накопичувальної картки № 29090023 збори за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів були списані з особового рахунку третьої особи, а не з особового рахунку позивача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 року (суддя Гандюкова Л.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Бойченка К.І. (доповідач), суддів: Радіонової О.О., Черноти Л.Ф.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог ч. 1 ст. 4, ст.ст. 42, 43, 47, 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), п.п. 1,2, абз. 2 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 29,44 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, та незастосування норм матеріального права, які дійсно регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами, а саме: ст.ст. 9, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. 929, 1166 ЦК України, ст. 316 ГК України, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.12.2010 року між ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" (клієнт) та ПрАТ "Укренерготранс" (експедитором) було укладено договір № 01.10.2/23-062/1300 (далі - договір транспортного експедирування), за яким експедитор, діючи від свого імені, зобов'язувався за дорученням (заявкою) клієнта і за його рахунок організувати виконання визначених договором послуг з перевезення вантажу залізничним транспортом на території України, країн СНД, Балтії та дального зарубіжжя (п.п. 1.1, 1.2).

29.07.2010 року для виконання доручень клієнта експедитором з перевізником - ДП "Донецька залізниця" був укладений договір № Е-050047 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

22.07.2014 року відповідно до заявки клієнта № 062/7а-510 від 27.06.2014 року та його листа № 062/7а-510 від 09.07.2014 року ПрАТ "Укренерготранс" було організовано відправлення вантажу (доломіт сирий металургійний) у шести вагонах: №№ 52728854, 53549077, 53517934, 53585691, 52749330, 52728284 вантажоодержувачу ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" зі станції Бучач Львівської залізниці на станцію Комунарськ Донецької залізниці за залізничною накладною № 38091500.

Відповідно до листа ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" від 062/7а-691 № 04.09.2014 року, що був адресований ПрАТ "Укренерготранс" клієнтом був змінений маршрут доставки вантажу і кінцевий вантажоодержувач у зв'язку з проведенням активної фази АТО та неможливістю транспортування вантажів, а також введеною заступником генерального директора Укрзалізниці конвенційної заборони № ЦЗМ-14/1263 від 28.07.2014 року перевезень, зокрема, по станції Комунарськ Донецької залізниці для всіх відправлень та всіх одержувачів, з 28.07.2014 року до відміни.

29.09.2014 року ДП "Донецька залізниця" на підставі накопичувальної картки № 29090023 з особового рахунку ПрАТ "Укренерготранс" № 9100478 було списано грошові кошти в загальній сумі 211778,42 грн, із яких: 126987,12 грн - збір за зберігання вагонів на коліях загального користування, 84791,30 грн - плата за користування вагонами №№ 52728854, 53549077, 53517934, 53585691, 52749330, 52728284.

30.09.2014 року між сторонами був підписаний акт № 00307 на надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 685356,05 грн, які були оплачені позивачем згідно з платіжним дорученням № 17209 від 30.09.2014 року. У цю плату експедитором були включені його витрати на оплату збору за зберігання вагонів на коліях загального користування в розмірі 126987,12 грн та 84791,30 грн плати за користування вагонами №№ 52728854, 53549077, 53517934, 53585691, 52749330, 52728284, що були списані з нього ДП "Донецька залізниця" при виконанні договору № Е-050047 від 29.07.2010 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Предметом спору у цій справі є стягнення цих коштів на користь позивача, як такі, що були неправомірно списані з особового рахунку ПрАТ "Укренерготранс", і в подальшому відшкодовані позивачем, як додаткові витрати експедитора, що виникли при виконанні договору транспортного експедирування і здійснювалися в інтересах клієнта.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

У ч. 2 ст. 237 ЦК України зазначено, що особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, не є представником.

Відповідно до ч. 6 ст. 9, ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Зважаючи на те, що у правовідносинах з залізницею експедитор хоча і діяв за рахунок клієнта та в його інтересах, але від власного імені, а не від імені клієнта (як повірений - від імені довірителя у договорі доручення), останній за умовами договору транспортного експедирування не набуває прав та обов'язки щодо перевізника, який був залучений експедитором при виконанні його зобов'язань за договором транспортного експедирування, і матеріали справи не містять докази відступлення клієнту права вимоги до цієї особи, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача у розумінні ст. 1 ГПК України права вимагати повернення коштів, що були безакцептно списані залізницею з особового рахунку ПрАТ "Укренерготранс" № 9100478 при виконанні договору № Е-050047 від 29.07.2010 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.