ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 920/122/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Суми,

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016

зі справи № 920/122/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (далі - Позивач)

до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", м. Суми (далі - Відповідач),

про стягнення 217 173 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Позивача - Паламаренко Т.І., Шевцова П.В.,

Відповідача - Маківського О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.04.2016 (суддя Левченко П.І.): позов задоволено; з Відповідача стягнуто на користь Позивача 130 692 грн. основного боргу, 86 481 грн. пені та 3 257,60 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (колегія суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий, Бородіна Л.І. і Здоровко Л.М.): апеляційну скаргу Відповідача задоволено частково; рішення місцевого господарського суду скасовано частково і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, з Відповідача стягнуто на користь Позивача 86 481 грн. пені та 1 297,17 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову; з Позивача стягнуто на користь Відповідача 2 155,02 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанцій, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скаргу мотивовано неповним з'ясуванням судом апеляційної інстанції обставин справи та порушенням ним норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про правомірність висновків апеляційної інстанції, і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

22.07.2015 Позивачем (замовник) та Відповідачем (підрядник) укладено договір підряду № 90/22-07-2015 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності до умов договору роботи з ремонту дороги інвентарний номер № 029046623 та передати замовнику результати робіт, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити результати робіт (пункт 1.1);

- результати робіт повинні бути передані замовнику у вигляді виконаних робіт (пункт 1.2);

- загальна вартість Договору визначається відповідно до СОУ 42.1-37641918-085:2012 на підставі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору і складає 960 900 грн. (у тому числі ПДВ) (пункт 2.1);

- договірна ціна переглядається сторонами з оформленням додаткової угоди до цього договору у випадках: збільшення договірної ціни у разі виконання додаткових обсягів робіт, передбачити які при укладанні договору було неможливо, за узгодженням із замовником та з внесенням змін до дефектного акта; у разі введення нового та зміни "діючого" законодавства оподаткування, яке впливає на вартість виконаних робіт (пункт 2.3);

- договірна ціна не переглядається сторонами з оформленням додаткової угоди до цього договору у випадках: зміни найменування та вартості матеріально-технічних ресурсів за умови, що загальна вартість договору не збільшиться; зміни обсягів робіт за умови, що загальна вартість договору не збільшиться (пункт 2.4);

- роботи виконуються відповідно до локального кошторису, складеного підрядником, який набирає чинності та стає невід'ємною частиною договору з моменту його підписання замовником (пункт 2.5);

- підрядник зобов'язаний розпочати виконання робіт протягом 3-х робочих днів з моменту оплати авансу; строк виконання робіт - до 01.09.2015 (пункти 3.1, 3.2);

- оплата здійснюється поетапно: оплата авансу в сумі 480 450 грн., аванс зараховується в рахунок вартості виконаних робіт; проміжні платежі за виконані роботи відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3; строк оплати - 30 календарних днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт (пункт 4.2);

- остаточний розрахунок за Договором проводиться замовником не пізніше 30-ти днів після усунення підрядником виявлених у процесі приймання недоліків, у разі їх наявності, та підписання сторонами останнього акта виконаних робіт (пункт 4.3);

- замовник надає підряднику до початку виконання робіт дефектний акт на виконання зазначених робіт (пункт 5.1);

- підрядник зобов'язався виконати своїми силами, з можливим залученням до виконання робіт субпідрядників усі роботи в обсязі й у строки, передбачені Договором, і здати результати робіт замовнику у стані, що відповідає розробленому дефектному акту по об'єкту та нормативним документам у галузі будівництва, що діють на території України (пункт 7.1.1);

- результати робіт повинні бути передані заявнику у вигляді виконаних робіт (пункт 8.1);

- приймання-передача результатів робіт здійснюється сторонами за актами виконаних робіт, які надаються підрядником замовнику у 4-х примірниках. Акти виконаних робіт складаються підрядником щомісячно по мірі готовності окремих робіт та надаються замовнику на підпис не пізніше 25 числа звітного місяця, у т.ч. останній акт виконаних робіт (пункти 8.2, 8.3);

- підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання робіт (пункт 9.1);

- Договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків до повного їх виконання (пункт 13.8).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем Договору, зокрема невиконанням Відповідачем станом на 31.12.2015 передбачених Договором робіт у повному обсязі, у зв'язку з чим Позивач намагається стягнути з Відповідача, окрім пені, різницю між сплаченим ним авансом у сумі 480 450 грн. та виконаними Відповідачем роботами на суму 349 758 грн., яка (різниця) становить 130 696 грн.

У зв'язку з тим, що Відповідач припинив виконання робіт, передбачених Договором, 19.08.2015 Позивач направив Відповідачу лист стосовно надання пояснень щодо причин припинення виконання робіт.

Відповідач листом від 27.08.2015 вх. № 01-757 звернувся до Позивача з вимогою продовжити строк дії Договору та переглянути кошторисну вартість викананих робіт.

Супровідними листами від 01.10.2015 за вих. № 97 та від 21.10.2015 за вих. № 104 Відповідачем було надано Позивачу акти приймання-передачі робіт відповідно до Договору.

Позивач дані акти не підписав та супровідними листами від 07.10.2015 за вих. № 90-5894, від 27.10.2015 за вих. № 90-6249 надав зауваження щодо актів приймання виконаних будівельних робіт із зазначенням необхідності усунення недоліків для можливості погодження актів Позивачем.

Відповідач супровідним листом від 28.12.2015 за вих. № 149 після усунення виявлених Позивачем недоліків надав для підписання Позивачу акти приймання-передачі виконаних робіт.

Супровідним листом від 30.12.2015 № 90-7561 Позивач надіслав Відповідачу підписані та скріплені печаткою: акт виконаних робіт за грудень 2015 року на суму 349 758 грн.; відомість ресурсів; розрахунок загальновиробничих витрат; розрахунок перевезення матеріалів та будівельної техніки; три акти на приховані роботи.

Крім того, Позивач у листі від 30.12.2015 № 90-7561 відмовив Відповідачу у підписанні акта виконаних робіт на суму 163 713,60 грн., оскільки зазначені в акті об'єми робіт виконані не в повному обсязі, а саме виконано влаштування тільки підстилаючого шару за допомогою щебеню та бітумної емульсії, а вирівнюючий шар покриття відсутній.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача різниці між сплаченим Позивачем авансом у сумі 480 450 грн. та вартістю виконаних Відповідачем і прийнятих Позивачем, відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, робіт на суму 349 758 грн., що становить 130 696 грн.

Пунктом 9.7 Договору передбачена відповідальність сторін, зокрема, за порушення умов цього договору підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України.

Згідно з абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пеня у сумі 86 481 грн., яка розрахована Позивачем за 90 днів прострочення виконання зобов'язання у зв'язку з припиненням Відповідачем виконання робіт, є обґрунтованою.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Позивач відповідно до пункту 4.2 Договору сплатив Відповідачу аванс у сумі 480 450 грн.

Позивач на виконання пункту 5.1 Договору надав Відповідачу дефектний акт на ремонт дороги № 029046623.

З урахуванням того, що в установлені пунктами 3.1, 8 Договору порядок та строк Відповідачем не було передано результати виконаних робіт, визначених локальним кошторисом, вартість яких відповідно до визначеної сторонами договірної ціни складає 960 900 грн., з боку підрядника має місце прострочення виконання взятих на себе за договором зобов'язань, вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача пені, передбаченої умовами Договору, є правомірною.

Оскільки між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір, а кошти, які Позивач просить стягнути з Відповідача, отримано останнім як оплату за роботи, які повинні бути виконані за даним договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як безпідставне збагачення.

Враховуючи існування між сторонами договірних правовідносин, а також факт передачі грошових коштів у розмірі 130 692 грн. на виконання положення пункту 4.2 Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність обраного Позивачем способу захисту його прав шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених статтею 1212 ЦК України, у зв'язку з чим відмовив у позові в даній частині.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача заявлених до стягнення сум заборгованості та пені.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що аванс у сумі 480 450 грн. був отриманий Відповідачем від Позивача на підставі укладеного ними Договору, який Відповідачем належним чином та в повному обсязі не виконаний.

Згідно із статтями 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами статей 525, 526 названого Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відтак, оскільки сторонами у справі було укладено договір підряду, а кошти, які Позивач просив стягнути з Відповідача, є різницею між сплаченим Позивачем авансом та вартістю виконаних Відповідачем і прийнятих Позивачем робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - Договору, і вони не можуть вважатися ні збитками, ані безпідставно набутим майном.

До того ж Верховним Судом України неодноразово викладалася правова позиція, згідно з якою договірний характер правовідносин у справі виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Відповідний правовий висновок Верховного Суду України наведений, зокрема, в його постановах від 22.01.2013 № 5006/18/13/2012, від 02.10.2013 № 6-88цс13, від 02.09.2014 № 910/1620/13, від 14.10.2014 № 922/1136/13, від 25.02.2015 № 910/1913/14 і згідно з частиною першою статті 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування відповідних норм права.

Таким чином, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в позові у даній частині.

Стягнення з Відповідача пені, передбаченої пунктом 9.7 Договору, є обґрунтованим.

Касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016

зі справи № 920/122/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Грек

Суддя В. Палій