ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 912/4223/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід03.03.2016у справі№912/4223/15Господарського судуКіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"простягнення суми

за участю

- позивача:Смакота Н.І. (довіреність від 18.04.2014),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) просило стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (далі - відповідач) суму основного боргу в розмірі 13 730 870,77 грн., пеню в розмірі 4 638 940,55 грн., три відсотки річних в розмірі 604 474,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 564 798,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі та вчасно не розраховувався за поставлений йому на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 1515/14-ТЕ-18, природний газ, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за відповідний період, на суму якої позивачем відповідно до умов договору була нарахована пеня, а також три відсотки річних та інфляційні втрати згідно із приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2016 (суддя Шевчук О.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М., судді Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 8 449 270,77 грн. основного боргу, 1 200 000,00 грн. пені, 186 679,51 грн. три відсотки річних, 3 960 521,46 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено, розподілено судові витрати. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 5 281 600,00 грн. припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального Кодексу України. Судові акти попередніх інстанцій у частині зменшення пені мотивовані правом, наданим суду п.3 частини першої ст.83 ГПК України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у стягненні пені у сумі 1 334 135,16 грн. та прийняти нове рішення, про задоволення позову у цій частині, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1515/14-ТЕ-18 згідно з умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 26 956 тис.куб.м.

Відповідно до підпункту 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Пунктами 3.3, 3.4 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі його показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 1118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1118,974 грн., крім того, ПДВ - 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ 1309,20 коп.

Згідно п.6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Згідно пункту 11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

31.01.2014 та 30.04.2014 сторонами зі справи були укладені до договору додаткові угоди № 1 та № 2 відповідно, згідно з якими пункти 5.2 та 1.2 договору були викладені в новій редакції.

На виконання умов договору, за період з січня по грудень 2014 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 29340947,30 грн., про що сторонами складені та підписані акти приймання-передачі від 31.01.2014 за січень на суму 7894978,74 грн., від 28.02.2014 за лютий 2014 на суму 5853269,56 грн., від 31.03.2014 за березень 2014 на суму 3134345,24 грн., від 30.04.2014 за квітень 2014 на суму 628261,52 грн., від 31.10.2014 за жовтень 2014 на суму 1425858,89 грн., від 30.11.2014 за листопад 2014 на суму 4335589,92 грн., та від 31.12.2014 за грудень 2014 на суму 6068643,43 грн. (а.с.17-23).

Судами також встановлено, що 02.10.2014, 04.12.2014 та 22.12.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кіровоградської міської ради, Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, відповідачем та позивачем були укладені договори за №№ 545/30, 1007/30 та 1551/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік, за умовами яких на виконання пункту 8 відповідач переховує на рахунок позивача кошти у загальній сумі 13 147 594,73 грн., на погашення заборгованості за спожитий природний газ у 2014 році, згідно з договором від 27.12.2013 № 1515/14-ТЕ-18.

Відповідно до платіжних доручень № 17 від 10.10.2014, № 23 від 05.12.2014 та № 25 від 23.12.2014, відповідач на виконання умов вищевказаних договорів про організацію взаємних розрахунків, перерахував позивачу суму основного боргу за поставлений у 2014 році природних газ у розмірі 13 147 594,73 грн.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку газу відповідачу упродовж 2014 року на загальну суму 29 340 947,30 грн., але останній оплатив його частково у розмірах 2 462 481,80 грн. і 13 147 594,73 грн. та з порушенням встановлених договором строків, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 13 730 870,77 грн., на яку позивачем були нараховані відповідні суми пені, три відсотки річних та інфляційних втрат.

20.11.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кіровоградської міської ради, Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, відповідачем, позивачем та ПАТ "Украгазвидобування" було укладено договір за № 14/375-в про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 та п. 14 ст. 16, ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", за умовами якого на виконання п. 8 відповідач переховує на рахунок позивача кошти у загальній сумі 5 281 600,00 грн., на погашення заборгованості за спожитий природний газ у 2014 році, згідно з договором №1515/14-ТЕ-18 від 27.12.2013.

Після порушення провадження у даній справі відповідач добровільно розрахувався за поставлений природний газ у сумі 5 281 600,00 грн. (платіжне доручення № 13 від 23.11.2015). У зв'язку з чим суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України припинив провадження у справі в частині стягнення зазначеної суми боргу.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 1515/14-ТЕ-18, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення відповідної суми заборгованості, пені, а також трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, оскільки поданий позивачем розрахунок заявлених сум до стягнення є таким, що не повністю відповідає обставинам справи та наявним в ній матеріалам.

Проте, судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи виходячи з наступного.

З огляду на приписи статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Судам встановлено, що позивач свої вимоги, які викладені у позовній заяві, що була подана 30.10.2015, обґрунтовував положеннями договору від 27.12.2013 № 1515/14-ТЕ-18 згідно з умовами п.1.1 якого позивач передав у власність відповідача у 2014 році природний газ на загальну суму 29 340 947,30 грн., а відповідач прийняв та оплатив його на умовах цього договору лише частково у розмірі 15 610 076,53 грн., внаслідок чого, за розрахунком позивача у відповідача утворився борг у сумі 13 730 870,77 грн. Спираючись на положення п.7.2 договору, статті 625 Цивільного Кодексу України позивачем на означену суму заборгованості було здійснено розрахунок відповідних сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

В той же час, як вбачається із змісту оскаржуваних судових рішень, суди встановили, що 02.10.2014, 04.12.2014, 22.12.2014, 20.11.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кіровоградської міської ради, Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, відповідачем та позивачем були укладені договори за №№ 545/30, 1007/30, 1551/30, 14/375-в про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік, за умовами яких на виконання пункту 8 відповідач переховує на рахунок позивача певні кошти на погашення заборгованості за спожитий природний газ у 2014 році, згідно з договором від 27.12.2013 № 1515/14-ТЕ-18.

Пославшись на наведені договори про організацію взаєморозрахунків, суди врахували здійснені відповідачем оплати заборгованості за поставлений у 2014 році природний газ відповідно до платіжних доручень № 17 від 10.10.2014, № 23 від 05.12.2014 та № 25 від 23.12.2014 у розмірі 13 147 594,73 грн. та платіжного доручення № 13 від 23.11.2015 у сумі 5 281 600,00 грн., хоча, як вбачається із викладеного, позов обґрунтовано виключно положеннями договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 1515/14-ТЕ-18, укладеного між сторонами.

Із обставин даної справи вбачається, що оспорений у касаційній скарзі розмір пені нерозривно пов'язаний із строком та порядком проведення розрахунків, та залежить від встановлення цих обставин справи, отже суд касаційної інстанції не може залишити поза увагою правильність встановлення вказаних обставин справи для правильного вирішення касаційної скарги.

За вказаних обставин у порушення приписів статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України суди не дослідили належним чином подані відповідачем договори про організацію взаєморозрахунків у контексті з договором від 27.12.2013 № 1515/14-ТЕ-18, не перевірили чи було змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, у зв'язку з чим, дійшли передчасного, а відтак і незаконного висновку про те, що позов про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 730 870,77 грн., пені в розмірі 4 638 940,55 грн., трьох відсотків річних в розмірі 604 474,08 грн., інфляційних втрат в розмірі 9 564 798,08 грн. підлягав частковому задоволенню на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 1515/14-ТЕ-18.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності враховувати умови договорів про організацію взаєморозрахунків стосовно визначення порядку і строку проведення розрахунків за природний газ, викладена Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 у справі № 917/2519/14. Відповідно до цієї постанови, прийнятої з подібного спору, Публічному акціонерному товариству "Нафтогаз України" було відмовлено у задоволенні позову про стягнення відповідних сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Згідно частини першої статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно вимог статті 84 частини 1-ї пункту 3-го цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно статті 105 частини 2-ї пункту 7-го вказаного кодексу, в постанові.

Оскільки суди обох інстанцій припустились порушень вказаних норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а з'ясування цих обставин справи пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів, за наслідками скасування судових рішень справу належить направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2016 у справі №912/4223/15, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук