ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 910/17682/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полянського А.Г. - головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Компанія Енерджи"на постановувід 10.03.2016Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/17682/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "БДУ Логістік"до приватного підприємства "Компанія Енерджи"простягнення 201148,08грн,за участю представників сторін:

позивача - Вапельник С.Д. дов. від 26.10.15 р., , Салига О.А. - директор, Диких В.О.

відповідача - Стрибков Ю.О. дов. від 28.03.16 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 р. (суддя - Шкурдова Л.М. ) стягнуто з ПП "Компанія Енерджи" на користь ТОВ "БДУ ЛОГІСТИК" 115 842 грн. 20 коп. суми боргу, 4 332 грн. 18 коп. - 3% річних, 80 973 грн. 70 коп. інфляційних витрат та 4 022 грн. 96 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 р. (судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В., Коротун О.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ПП "Компанія Енерджи" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2013 року ТОВ "БДУ Логістік" (експедитор, виконавець) та ПП "Компанія Енерджи" (клієнт, замовник) уклали договір транспортного експедирування від 26.06.2013 року № 13/2606/103 з протоколом узгодження розбіжностей від 26.06.2013 року до договору, відповідно до умов якого експедитор приймає на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта здійснити виконання зазначених цим договором транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення матеріальних цінностей, інших предметів (надалі - вантажу) автомобільним транспортом, на підставі замовлення, що надається уповноваженою особою Клієнта з оформленням експрес-накладної (ТТН) для кожного перевезення, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 1.2 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103, з урахуванням протоколу розбіжностей, за надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду, згідно тарифів затверджених сторонами у додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору. До вартості послуг додається додаткова плата у розмірі 0,5% від оголошеної вартості вантажу. Тарифи можуть змінюватися при зміні цін на паливо-мастильні матеріали, газ, електроенергію та при інфляції, про що сторони укладають додаток № 2 в новій редакції. Змінені тарифи починають діяти для замовника з моменту укладення додатка № 2.

Відповідно до п. 4.1 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103, з урахуванням протоколу розбіжностей, сторони визначають вартість послуг у рахунках-фактурах та актах приймання наданих послуг, на підставі тарифів передбачених сторонами у додатку № 2 до даного договору. Згідно з п. 4.2 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103, з урахуванням протоколу розбіжностей, належні експедитору суми за транспортні та експедиторські послуги можуть оплачуватися замовником при поданні заявки (передоплата). Остаточний розрахунок по платежам за транспортно-експедиторські послуги проводиться замовником на підставі рахунка-фактури та акта приймання наданих послуг.

Пунктом 4.3 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103 передбачено, що сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного договору по факту надання транспортно-експедиторських послуг.

Також, умови надання транспортно-експедиторських послуг відповідно до п. 2, 3 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103 погоджені сторонами згідно додатку № 1 "Умови перевезення вантажів", який є невід'ємною частиною договору.

Вартість транспортно-експедиторських послуг відповідно до п. 1.2 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103 погоджена сторонами згідно додатку № 2 "Тарифи", який також є невід'ємною частиною договору.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що на виконання умов договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.12.2013 року № ПП/0-0006125, .від 17.01.2014 року № ПП/0-0006288, від 27.01.2014 року № ПП/0-0006451, від 31.01.2014 року № ПП/0-0006533, від 10.02.2014 року № ПП/0-0006732, від 14.02.2014 року № ПП/0-0006840, від 24.02.2014 року № ПП/0-0006983, від 28.02.2014 року № ПП/0-00067139, від 13.03.2014 року № ПП/0-0007367.

Відповідачем не було належним чином виконано зобов'язань з повної оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим, за відповідачем на момент подання позову була наявна заборгованість у розмірі 115 842 грн. 20 коп.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що посилання позивача на пропуск строку позовної давності не може бути взято до уваги, оскільки він не подавав таку заяву.

Факт надання транспортно-експедиторських послуг підтверджено належним чином завіреними копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), на яких містяться підписи представників сторін та відбитки печаток обох сторін.

За таких обставин, суд дійшов правоміного висновку, що у відповідача виник обов'язок з оплати наданих транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач просив суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 80 973 грн. 70 коп. за період з квітня 2014 року до травня 2015 року та 3% річних в розмірі 4 332 грн. 18 коп. за період з 11.04.2014 року до 10.07.2015 року.

Місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в розмірі 80 973 грн. 70 коп. та 3% річних в розмірі 4 332 грн. 18 коп.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Компанія Енерджи" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 у справі № 910/17682/15 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/17682/15.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський