ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 906/649/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:Печерний С.Л. - дов. №6-49 від 10.01.17р.від відповідача:Ткачук М.О. - дов. №05/3 від 18.01.17р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2017р.у справі господарського суду№906/649/16 Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз"простягнення 5 004 025,39 грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.09.2016р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2017р. у справі №906/649/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 1241275,31грн. боргу за надані послуги згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000282/Н013 від 01.07.2015р., 691805,74грн. пені, 47937,25грн. 3% річних та 144222,71грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши викладені в касаційній скарзі доводи з цього приводу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.07.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі за текстом - газотранспортне підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (далі замовник, відповідач) укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000282/Н013 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі за текстом - ГРС), а замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу у липні-грудні 2015 року та січні-квітні 2016 року послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу в обсязі 17502,903 тис. куб.м. на загальну суму 8791672,25грн.

Факт надання вказаних послуг підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за вказаний період, які долучені до матеріалів справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг здійснив лише частково, а саме сплатив 5196385,12грн., на підставі чого у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість за період з липня по грудень 2015 року та з січня по квітень 2016 року на загальну суму 3595287,13грн.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.1 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.09.2015р., 20.10.2015р., 18.11.2015р., 17.12.2015р., 19.01.2016р., 19.02.2016р., 18.03.2016р., 14.04.2016р., 19.05.2016р., 17.06.2016р., 19.07.2016р. та 16.09.2016р. між Головним управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області, Управлінням праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації, ТОВ "Поліссягаз", ПАТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно з п.2.1 зазначених спільних протокольних рішень, сторони погодили перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення, серед яких є і Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз".

При прийнятті відповідних рішень, сторони керувались Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі Порядок №20) і наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі Порядок №493/688).

У пункті 1.2 Порядку №493/688 визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Відповідно до п.п.2.1-2.3 Порядку №493/688 постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку, складають щомісяця до 10 числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а в разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг) та надаються відповідним департаментам фінансів. Відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).

Згідно з п. 2.6 Порядку №493/688 розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг), відкриті в органах Казначейства, в разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Через спільні протокольні рішення сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за транспортування природного газу згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000282/Н013 від 01.07.2015р.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012р. №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" передбачено, що гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії).

Отже, враховуючи те, що відповідач є гарантованим постачальником природного газу, суди дійшли вірного висновку, що в межах дії договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000282/Н013 від 01.07.2015р. ТОВ "Поліссягаз" не повинно виконувати умови п.5.5 даного договору в частині проведення розрахунків, оскільки згідно п.5.6 договору сторони погодили умови оплати для гарантованого постачальника, а саме у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, в якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Також, позивач посилаючись на п.7.3 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000282/Н013 від 01.07.2015р. просив стягнути з відповідача 691805,74 грн. пені та відповідно до ст. 625 ЦК України 47937,25 грн. 3% річних і 144222,71грн. інфляційних втрат.

Вказані позовні вимоги були визнані судами попередніх інстанцій такими, що не підлягають задоволенню, оскільки шляхом підписання спільних протокольних рішень сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за транспортування природного газу згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000282/Н013 від 01.07.2015р., тому наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України не застосовуються.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справі №3-1267гс15 і відповідно до приписів ст.11128 ГПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, судова колегія касаційної інстанції погоджується з мотивами їх відхилення господарськими судами попередніх інстанцій.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 35, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами та під час здійснення провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2017р. у справі №906/649/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2017р. у справі №906/649/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач