Постанова ВГСУ від 10.09.2015 року у справі №910/240/15-г

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Справа № 910/240/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Прокоф'єва Л.В. - дов. від 13.01.15, відповідача: Мельник Е.О. - дов. від 05.08.15, Комісар С.П. - дов. від 11.02.15,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.06.15у справі№910/240/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"простягнення 2862232,61грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 449138,41 грн. інфляційних витрат, 1862504,58 грн. пені, 550589,62 грн. - 3% річних. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ за договором №27/07-ТЕ від 27.07.12.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.15 (суддя Бондарчук В.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 449138,41 грн. інфляційних витрат, 1862504,58 грн. пені, 550589,62 грн. - 3% річних. Суд першої інстанції виходив з факту прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості спожитого природного газу за договором від 27.07.12 та дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.15 (судді: Шевченко Е.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції змінено та викладено його резолютивну частину в іншій редакції. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 36837,36 грн. інфляційних втрат, 370103,37 грн. пені, 73905,08 грн. - 3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Апеляційний господарський суд виходив з того, що 17.12.12, 08.02.14 між сторонами у справі та іншими учасниками розрахунків були укладені договори про організацію взаєморозрахунків та підписані спільні протокольні рішення, котрими змінено порядок і строки проведення розрахунків за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №27/07-ТЕ від 27.07.12. Відтак, суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок спірних сум, визнав підставним стягнення з відповідача пені у розмірі 370103,37 грн., інфляційних втрат у розмірі 36837,36 грн. та 73905,08 грн. - 3% річних. Водночас, суд не установив наявності виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення суми пені до 39014,40 грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 22, 549-552, 614, 625, 631 Цивільного кодексу України, статті 617 Господарського кодексу України, статей 42, 47, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає, що нарахування спірних сум здійснено ним у відповідності до умов договору купівлі-продажу природного газу від 27.07.12 та закону. Скаржник вважає, що спірні договори про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення не встановлюють та не змінюють прав і обов'язків сторін за договором купівлі-продажу природного газу від 27.07.12, а лише визначають джерело коштів, за рахунок яких буде погашена заборгованість за поставлений природний газ.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.07.12 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" - покупцем був укладений договір №27/07-ТЕ купівлі-продажу природного газу. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.08.12 до 31.12.12 газ обсягом до 100 000 тис. куб. м. Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб. м природного газу підлягає 1309,20 грн. з ПДВ. Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 7.1 договору). Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу упродовж усього періоду. В процесі розгляду спору апеляційним господарським судом також було установлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.12.12 між Територіальним органом казначейства в м. Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" були укладені договори №1142/517з, №1145/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Предметом цих договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.12 №517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування". Згідно з пунктом 7 вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" для погашення заборгованості за природний газ за 2012 рік за договором №27/07-ТЕ від 27.07.12 грошові кошти: 13374660 грн., у тому числі ПДВ 2229110 грн. (договір про організацію взаєморозрахунків №1142/517з) та 13223310 грн., у тому числі ПДВ 2203885 грн. (договір про організацію взаєморозрахунків №1145/517з). Також, 08.02.14 між Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" був укладений договір №15/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.14 №30 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування". Пунктом 7 вказаного договору сторони передбачили, що відповідач перераховує на рахунок позивача 8199090 грн., у тому числі ПДВ 1366515 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік за договором №27/07-ТЕ від 27.07.12. Згідно з положеннями пункту 10 вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. У пункті 15 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони обумовили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору. Суд апеляційної інстанції установив, що уклавши зазначені договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений згідно з договором купівлі-продажу природного газу від 27.07.12. Крім того, сторонами були підписані і спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання. В процесі розгляду спору апеляційний господарський суд установив, що позивач упродовж серпня-грудня 2012 року на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 27.07.12 за актами приймання-передачі поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 73778,046 тис. куб. м на загальну суму 96590217,83 грн. Позивач посилався на те, що відповідач розрахувався за отриманий газ повністю, проте з прострочкою платежу. У зв'язку з цим позивач згідно з пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 27.07.12 нарахував відповідачеві 1862504,58 грн. пені, а також у відповідності до приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 449138,41 грн. інфляційних втрат і 550589,62 грн. - 3% річних та звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення вказаних сум. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. Апеляційний господарський суд стягнув з відповідача 370103,37 грн. пені, 36837,36 грн. інфляційних втрат та 73905,08 грн. - 3% річних, відмовивши у решті позову (стягнення 1492401,21 грн. пені, 412301,05 грн. інфляційних втрат, 476684,54 грн. - 3% річних). Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції лише в частині відмови у позові. Відмовляючи у позові про стягнення з відповідача 1492401,21 грн. пені, 412301,05 грн. інфляційних втрат, 476684,54 грн. - 3% річних, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за укладеними договорами про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строки розрахунків за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу від 27.07.12, і це унеможливлює застосування правових наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань у вигляді стягнення з відповідача вказаних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження. Постановами Кабінету Міністрів України від 11.06.12 №517, від 29.01.14 №30 були затверджені Порядки та умови надання у 2012, 2014 роках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Вказані Порядки визначали механізм перерахування і надання у 2012, 2014 роках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. У відповідності до пункту 4 цих Порядків підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості. Наведеним пунктом також визначено учасників розрахунків, їх кількість. Як вже зазначалося, і це установив суд апеляційної інстанції, уклавши спірні договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ поставлений відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу №27/07-ТЕ від 27.07.12; що такими договорами про організацію взаєморозрахунків (пункт 15) сторони засвідчили, що після виконання даних договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно їх предмета. Таким чином, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору від 27.07.12 (стягнення пені) та наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (стягнення 3% річних і інфляційних втрат) необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09.09.14 у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 25.03.15 у справі № 924/1265/13, від 01.07.15 у справі №924/1230/14. Суд апеляційної інстанції, дослідивши усі обставини і зібрані у справі докази, перевіривши наданий розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача 36837,36 грн. інфляційних втрат, 370103,37 грн. пені, 73905,08 грн. - 3% річних. Як вже зазначалося, в цій частині постанова суду апеляційної інстанції скаржником не оскаржена. Апеляційний господарський суд установив, що для стягнення оспорюваних сум (1492401,21 грн. пені, 412301,05 грн. інфляційних втрат, 476684,54 грн. - 3% річних) правові підстави відсутні, оскільки (як вже зазначалося) спірними договорами про організацію взаєморозрахунків строки оплати були змінені, а відтак відповідальність настає за порушення цих строків, що і було установлено судом апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову. Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують; норми матеріального і процесуального права до встановлених судом апеляційної інстанції обставин застосовані правильно. З огляду на зазначене, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.