ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 922/2433/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову відХарківського апеляційного господарського суду 12.05.2016у справі Господарського суду№ 922/2433/14 Харківської областіза позовомОСОБА_4доСільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна"простягнення вартості частки майна та прибуткуу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача ОСОБА_4;- відповідача повідомлений, але не з'явився;В судовому засіданні 03.08.2016, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 10.08.2016.

ВСТАНОВИВ:

16.06.2014 ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" про стягнення 1/5 частини вартості майна СВК "України" та прибутку, одержаного СВК "України" у 2013 році (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - т. 1 а. с. 181-185).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2015 у справі № 922/2433/14 (колегія суддів у складі: Інте Т.В. - головуючий суддя, судді Лаврова Л.С., Хотенець П.В.), стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" на користь фізичної особи ОСОБА_4 вартість майна кооперативу, що дорівнює внеску ОСОБА_4 до пайового фонду в сумі 1 044, 00 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 (колегія суддів у складі: Россолов В.В. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Тихий П.В.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.05.2016, рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2015 у справі № 922/2433/14 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" на користь фізичної особи ОСОБА_4 вартість майна кооперативу, що дорівнює внеску ОСОБА_4 до пайового фонду в сумі 1 872,00 грн. та прибуток Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" одержаний в 2013 році в сумі 870,00 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 у справі № 922/2433/14, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" на користь ОСОБА_4 1/5 частини вартості майна СВК "України" та прибутку, одержаного СВК "України" у 2013 році.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України (далі ГК України) кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Згідно із ч. 1 ст. 163 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

Статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" передбачено, що сільськогосподарський виробничий кооператив - сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" членами сільськогосподарського виробничого кооперативу можуть бути фізичні особи, які виявили бажання об'єднатися для спільної виробничої діяльності на засадах обов'язкової трудової участі та внесли вступний внесок і пай у розмірах, визначених статутом кооперативу.

Згідно із ст. 11 Закону України "Про кооперацію" вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

В розумінні Закону України "Про кооперацію" пай - майновий поворотний внесок члена кооперативу у його створення та розвиток, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, у тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Відповідно до визначення, наданого Методикою уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (затв. постановою КМУ № 177 від 28 лютого 2001 року), майновий пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. Тобто поняття "майновий пай" не передбачає переліку визначеного майна, що входить до паю конкретної особи, а це - лише можливість отримати в натурі майно відповідної вартості.

В ст. 20 Закону України "Про кооперацію" зазначено, що для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про кооперацію" пайовий фонд - фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, скориставшись своїм правом передбаченим п. 13.2 статуту СВК "Україна", позивач звернувся до правління СВК "Україна" із заявою від 24 червня 2013 року (том 1 а. с. 22) про звільнення із числа учасників (засновників) СВК "Україна" з 01 липня 2013 року. Вказана заява була отримана СВК "Україна" 01 липня 2013 року, що підтверджується відповідним штампом.

Порядок і майнові наслідки припинення членства у виробничому кооперативі визначаються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

В ч. 1 ст. 166 ЦК України закріплено, що член виробничого кооперативу має право на вихід із кооперативу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу. Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.

Зі змістом цієї правової норми за кооперативом зберігається земельна ділянка та нерухоме майно, необхідне для його виробничої діяльності і не може бути видано члену кооперативу, який вийшов із цього кооперативу. Йому виплачується вартість паю або видається майно, яке не вплине на виробничу діяльність кооперативу. При цьому зберігається кооператив як суб'єкт господарювання, за ним зберігається майно, яке йому необхідне для цієї діяльності та земельна ділянка.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до статті 21 Закону України "Про кооперацію" у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі.

Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави стверджувати, що члени кооперативу не мають права на все майно кооперативу, а частка кожного члена кооперативу у майні кооперативу визначається в межах персоніфікованого паю.

Крім того, майнові наслідки припинення членства у виробничому кооперативі визначаються статутом кооперативу.(Стаття 98 ГК України)

Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів (ч. 1 ст. 164 ЦК України).

Статтею 8 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно з п. 13.2 статуту СВК "Україна", кожний член і асоційований член мають право по своєму бажанню вийти з кооперативу по закінченню фінансового року, повідомивши правління про свій вихід в письмовій формі.

Пунктом 9.1 статуту СВК "України" визначено, що члени кооперативу мають право добровільного виходу з кооперативу зі своїм майновим і земельним паєм та іншими майновими та грошовими внесками, їх приростами. За згодою кооперативу може залишити майновий, грошовий і земельний пай кооперативу на умовах оренди.

Згідно із п. 5.10 статуту СВК "Україна", при виході члена кооперативу, йому виплачується вартість частки майна кооперативу, пропорційно його частці у пайовому фонді. Оплата проводиться не пізніше чим за місяць після затвердження звіту за рік, в якому член вийшов з кооперативу. На вимогу члена та за угодою кооперативу майнова частка може бути повернена повністю або частково у натуральній формі.

Відповідно до п. 13.6 статуту СВК "Україна" "член - кожен асоційований член, що виходить з кооперативу, або виключений з нього, має право на одержання відшкодування грошима, що дорівнюють його внеску в пайовий фонд в оцінці по останньому балансу в строк встановлений загальними зборами."

Згідно із пунктом 5.11 статуту члену, який вибув, сплачується належна йому частка доходу, одержаному у даному році до моменту його виходу.

Отже, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, приписами законодавства та статуту кооперативу передбачена пряма можливість отримання членом кооперативу при виході як вартість внесеного паю на момент виходу з кооперативу, тобто вартість частки паю в пайовому фонді так і частки доходу кооперативу, одержаного у році до моменту його виходу.

Водночас, апеляційний господарський суд не погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо встановленого ним розміру пайового внеску позивача, правомірно зазначив, що даний висновок зроблений на підставі довідки наданої відповідачем, яка не визначає порядку, методики та моменту визначення вартості паю, відтак суд першої інстанції не встановив відповідність вказаної суми вартості внесеного паю ОСОБА_4 саме на момент виходу з кооперативу.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду усуваючи зазначені порушення суду першої інстанції щодо неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи на підставі висновку судової експертизи дійшов висновку про те, що частка ОСОБА_4 у пайовому фонді Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" згідно із персоніфікованими даними становить 0, 04%.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про те, що частка ОСОБА_4 у пайовому фонді Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" згідно із персоніфікованими даними на момент його виходу становить 0, 04% з огляду на таке.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч. 5 ст. 42 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У пункті 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про кооперацію" при створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що визначення частки ОСОБА_4 у пайовому фонді Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" було здійснено: "на підставі додатку № 1 до договору № 1 від 15.05.2001 "Перелік співвласників на передачу майна в користування СВК "Україна" Сахновщинського району, Харківської області з визначенням розміру майнової частки в майні та її загальної вартості", "Книги реєстрації майнових сертифікатів та договорів оренди майнових сертифікатів. Огіївська сільська рада 2001-2005". При цьому різна кількість членів СВК "Україна" (763 членів та 818 членів) обумовлена різною чисельністю пайовиків Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" станом на 15.05.2001 та на 01.07.2013.

В пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Водночас, в матеріалах справи відсутні як додаток № 1 до договору № 1 від 15.05.2001 "Перелік співвласників на передачу майна в користування СВК "Україна" Сахновщинського району, Харківської області з визначенням розміру майнової частки в майні та її загальної вартості" так і Книга реєстрації майнових сертифікатів та договорів оренди майнових сертифікатів.

Крім того, статтею 11 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

У розділі 12 статуту СВК "Україна" як в редакції від 09.08.2000 так і в редакції від 30.06.2009 передбачено, що рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу нового члена затверджується загальними зборами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про кооперацію" кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Однак, суд апеляційної інстанції погоджуючись із висновком експертизи про те, що станом на 01.07.2013 кількість членів кооперативу СВК "Україна" налічує 818 чоловік, що більше ніж було при формуванні майна СВК "Україна", не зазначив, які наявні в матеріалах справи докази з урахуванням положень ст. ст. 10, 11 Закону України "Про кооперацію" та розділу 12 статуту СВК "Україна" свідчать про те, що до даного кооперативу приймалися нові члени та їх кількість станом на 01.07.2013 становить 818 чоловік.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 у справі № 922/2433/14.

Справу № 922/2433/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ