ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року Справа № 915/8/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Євсікова О.О., Кролевець О.А., розглянув касаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 рокута рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 10.02.2016 рокуу справі№ 915/8/15 господарського суду Миколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73"за участюПрокуратури Миколаївської області простягнення грошових коштів у сумі 20 641 143,23 грн., сплачених як аванс за укладеним між сторонами договором підряду від 01.11.2012 року № КЕД-17725 у зв'язку з припиненням цього договоруза участю представників:

позивача - Задої В.І.,

відповідача - Пірога С.В.,

прокурора - Клюге Л.М.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" про стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України коштів у сумі 20641143,23 грн. оплачених як аванс за укладеним між сторонами договором підряду № КД-17725 від 01.11.2012 р. внаслідок його розірвання.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.02.2016 р. (суддя Фролов В.Д.) у справі №915/8/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя - Лашин В.В., судді: Богатир К.В., Воронюк О.Л.), у задоволені позову відмовлено.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позову. В підтвердження обгрунтування вимог касаційної скарги, заявником також надано до суду касаційної інстанції письмові пояснення в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України з додаванням роздрукованих судових актів з Єдиного державного реєстру судових рішень.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" заперечує проти вимог касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", та вважаючи обґрунтованими рішення та постанову судів попередніх інстанцій, просить відмовити у її задоволенні, залишивши в силі оскаржувані судові акти.

Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції по справі №915/8/15 оголошувалась перерва до 03.04.2017 р. До 12 год.30 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2017р., враховуючи клопотання відповідача про продовження строку розгляду спави, слухання у справі №915/8/15 було відкладено на 10.04.2017р.

Обговоривши доводи касаційної скарги, письмові пояснення до неї та відзив, заслухавши представників сторін, прокурора та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між попередником Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" (відповідач, підрядник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти від 01.11.2012р. № КД-17725, за умовами якого відповідач зобов'язався у 2012 - 2014 роках виконати будівельні роботи "Комплекс завершальних робіт з будівництва об'єкту "Причал №1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученням ДП "ОМТП": Лот № 2 - "Роботи з будівництва пускового комплексу №3Б причалу № 1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученням ДП "ОМТП", зазначені в технічному проекті/специфікації (додаток №1 до договору) в обсязі договірної ціни (додаток №2 до договору) у порядку та на умовах, визначених договором, а ДП "Адміністрація морських портів України" прийняти та оплатити такі роботи.

Розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акта "Акту приймання виконаних підрядних робіт" за формою Ф-КБ-2в і "Довідки про вартість виконаних робіт" за формою Ф-КБ-3 на виконані підрядником роботи, яка здійснюється на підставі отриманого замовником відповідного рахунку підрядника банківським переводом на розрахунковий рахунок підрядника у термін до 15 робочих днів від дати отримання рахунку у розмірі вартості виконаних робіт у термін дії договору, та попередньої оплати авансу, що здійснюється в термін: Лот №2 - не більш 15 робочих днів, з моменту підписання договору та отримання замовником відповідного рахунку, шляхом перерахування підрядникові авансу у розмірі: Лот №2 - 24% ціни договору (вартості робіт за договором) за Лотом № 2, що складає 21076831,12грн.

Відповідно до п.4.1. договору, підрядник протягом терміну дії договору, з дня надходження коштів (авансу) підтверджує їх використання згідно з актами за формою КБ-2в та КБ-3 про використання коштів за призначенням - погашення (зарахування) авансу здійснюється при проміжних оплатах за виконані роботи, пропорційно вартості виконаних робіт по актам виконаних робіт за встановленими формами.

Ціна договору погоджена сторонами у п.3.1. договору та складає 87820129,68грн.

Строк виконання робіт за Лотом №2: 2012-2014 роки - 298 календарних днів безпосереднього виконання робіт з дати початку виконання робіт за Лотом № 2 - не пізніше 60 календарних днів після перерахування підряднику авансу, згідно п 4.1 договору або після підписання договору. Початок робіт та закінчення робіт сторони оформлюють окремим двостороннім актом, підписаним представниками технічного нагляду замовника і підрядником. (п. 5.1 договору).

Судами встановлено, що на виконання умов договору Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" попередню оплату (аванс) у сумі 21076831,12грн. Відповідач, як зазначено судами на підставі дослідження наявних у матеріалах справи актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, виконав роботи на загальну суму 1815366,20 грн. Вартість виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" робіт за договором оплачено позивачем шляхом перерахування грошових коштів у загальній сумі 1379678,31грн., що підтверджується випискою з особового рахунку та платіжних доручень від 26.03.2013р. №985 і від 12.06.2013р. №2176, зарахуванням вартості виконаних робіт із суми сплаченого авансу в розмірі 24%, який становить 435687,89 грн.

14.11.2014р. позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" лист №20А.3/11-1021, яким повідомив про розірвання укладеного договору, посилаючись на суттєві зміни проектних рішень за проектом "Причал №1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученням ДП "ОМТП", що не відповідає технічному завданню, відповідно до якого проводилась закупівля робіт за державні кошти для виконання робіт "Комплекс завершальних робіт з будівництва об'єкту "Причал №1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученням ДП "ОМТП": Лот № 2 - "Роботи з будівництва пускового комплексу №3Б причалу № 1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученням ДП "ОМТП", і унеможливило подальше виконання договору, та обов'язок повернення відповідачем суми непогашеного роботами авансу в розмірі 20641143,23грн. з моменту розірвання договору. Як встановлено судами, отримання зазначеного листа-повідомлення про відмову від договору було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" 25.11.2014р., проте грошові кошти в сумі 20641143,23грн. не повернуто, що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Вважаючи договір про закупівлю робіт за державні кошти від 01.11.2012р. № КД-17725 розірваним внаслідок односторонньої відмови від договору на підставі ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України, позивач звернувся з даним позовом до суду, мотивуючи його тим, що сума авансу підлягає поверненню як така, якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" володіє безпідставно відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, спір у даній справі розглядається господарськими судами України не вперше.

Так, Вищим господарським судом України у постанові від 16.12.2015р., якою справу №915/8/15 було направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області, зазначено, що суди попередніх інстанцій, не надали належної правової оцінки фактичним обставинам справи, а саме: причинам відмови позивача від договору, наявному у матеріалах справи листу відповідача від 06.10.2014р. №315, у якому підрядником обґрунтовано використання отриманих від замовника авансових коштів, а також наданому відповідачем суду рішенню господарського суду Миколаївської області від 19.11.2014р. у справі №915/1472/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехмонтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" про стягнення 1082077,80 грн. за договором субпідряду від 31.03.2013р. №М3/31-05/1, укладеного на виконання договору підряду №КД-17725 від 01.11.2012р. щодо перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Гідротехмонтаж" 120000грн. авансу за субпідрядні роботи, а також іншим документам, якими відповідач обґрунтовував підстави використання ним сплаченої позивачем авансу.

Відповідно до вимог ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте суди попередніх інстанцій під час попереднього нового розгляду даної справи, всупереч ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України зазначених вище вказівок суду касаційної інстанції не виконали та не дослідили у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України поданих сторонами та наявних у матеріалах справи документів.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Водночас, зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається лише те, що суди попередніх інстанцій взявши до уваги лист відповідача від 06.10.2014р., у якому останній повідомляв позивача про використання повної суми авансу за договором, не надали жодної правової оцінки обставинам та фактам зазначеним у ньому, а також не встановили їх дійсність на підставі поданих відповідачем первинних документів, які б підтверджували факт використання останнім грошових коштів, отриманих в якості авансу за договором. Не надали оцінки також наявному у матеріалах справи листу позивача від 14.07.2015р., адресованому відповідачеві, у якому позивач просить звільнити будівельний майданчик від складу металевого шпунта на причалі №37, дійсність обставин якого підтверджено представником позивача у судовому засіданні касаційної інстанції. Тобто, суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішення та постанови з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області в іншому складі суду. Під час нового розгляду справи суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 10.02.2016р. у справі №915/8/15 скасувати.

Справу №915/8/15 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

О.А. Кролевець