Постанова ВГСУ від 10.03.2016 року у справі №5017/3760/2012

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Справа № 5017/3760/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач)суддівДобролюбової Т.В., Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за первісним позовом: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Рибачок В.А., Рижий В.І. - дов. від 08.02.16,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Одесагаз"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.12.15у справі№5017/3760/2012 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Одесагаз"простягнення заборгованості за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"провідшкодування майнової шкоди

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням змін) до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення 18 680 000 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 5 660 336,90 грн. пені, 842 427,24 грн. інфляційних витрат та 1 880 996,47 грн. - 3% річних. В обґрунтування позову, позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/161/11 від 31.01.11 в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу.

Водночас до господарського суду із зустрічною позовною заявою звернулося Публічне акціонерне товариство "Одесагаз", в якій просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 71 488 648,34 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного встановлення граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу. Зустрічний позов обґрунтований статтями 1, 5, 6, 20, 224-226 Господарського кодексу України, статей 11, 16, 1166 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.14 (судді: Степанова Л.В., Брагіна Я.В., Погребна К.Ф.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 680 000 грн. боргу, 1 880 996,47 грн. - 3 % річних, 842 427,24 грн. інфляційних втрат. Первісний позов в частині стягнення з ПАТ "Одесгаз" 660 336,90 грн. пені залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні зустрічного позову було відмовлено через його недоведеність. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 22, 530, 549, 611, 612, 623, 625, 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 230, 231 Господарського кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.14 (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) перевірене рішення у справі скасовано частково та викладено його резолютивну частину в іншій редакції. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 680 000 грн. боргу, 1 880 996,47 грн. - 3 % річних, 842 427,24 грн. інфляційних втрат, 4 445 509,89 грн. пені. В решті позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" 68 126 317,09 грн. за шкоду, завдану неналежним встановленням граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу. Суд апеляційної інстанції визнав вимоги зустрічного позову у цій частині обґрунтованими. В іншій частині рішення місцевого господарського суду було залишено без змін. Апеляційний господарський суд керувався приписами статей 13, 549, 610, 61, 612, 1166 Цивільного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.14 (судді: Ємельянов А.С., Акулова Н.В., Владимиренко С.В.) перевірену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін з тих же підстав, а касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Верховний Суд України постановою від 18.03.15 скасував постанову Вищого господарського суду України від 30.09.14 в частині часткового задоволення зустрічного позову, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України постановою від 14.05.15 (судді: Добролюбова Т.В., Гоголь Т.Г., Швець В.О.) скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.14 та рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.14, скерувавши справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в частині зустрічного позову.

Постанова суду апеляційної інстанції від 22.07.14 в частині задоволення вимог первісного позову оскаржена не була та набрала законної сили.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 29.10.15 (судді: Демешин О.А., Никифорчук М.І., Зайцев Ю.О.) у зустрічному позові відмовлено. Суд не установив складу цивільного правопорушення в діях відповідача за зустрічним позовом, а відтак визнав безпідставним притягнення його до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Місцевий господарський суд зазначив про те, що сторонами у спірному договорі був погоджений обсяг поставки газу для виробничо-технологічних витрат у 2011 році у розмірі 301478,300 тис. куб. м; що зміни у договір у вказаній частині сторонами не вносилися; що наказом НАК "Нафтогаз України" від 29.11.10 №556 "Про використання підприємствами з газопостачання та газифікації природного газу для виробничо-технологічних потреб в 2011 році" затверджено граничний обсяг виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат для ПАТ "Одесагаз" на 2011 рік в обсязі 30147,3 тис. куб. м, і такі дії останнім у встановленому законом порядку не оскаржувалися, а отже відповідні обсяги газу були схвалені ПАТ "Одесагаз".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.15 (судді: Лисенко В.А., Гладишева Т.Я., Ліпчанська Н.В.) перевірене рішення залишено без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення вимог зустрічного позову. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 224, 225 Господарського кодексу України, наказу Міністерства палива та енергетики України від 30.05.03 №264 "Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами", статей 42, 54, 56, 57, 58 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на протиправності дій ПАТ НАК "Нафтогаз України", які виявилися у встановленні для ПАТ "Одесагаз" обсягу витрат газу нижче від розрахункового, та внаслідок цього йому завдано збитків у спірній сумі. Скаржник вважає, що позивач за первісним позовом виконував функції регуляторного органу та допустив відносно ПАТ "Одесагаз" дискримінацію; що погодження у спірному договорі обсягу поставки газу для виробничо-технологічних витрат у 2011 році у розмірі 301478,300 тис. куб. м не спростовує протиправності поведінки ПАТ НАК "Нафтогазу".

Від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення представників ПАТ "Одесагаз", переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами вимог чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.01.11 між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" - постачальником та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/161/11. За умовами цього договору постачальник в 2011 році зобов'язався передати покупцеві імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити його в обсязі, зазначеному у пункті 2.1 договору. Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник передає покупцеві в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 30147,300 тис. куб. м. Згідно з пунктом 5.1 договору оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу. При цьому, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у розмірі і порядку, що передбачені чинним законодавством України та цим договором, зокрема, у вигляді сплати пені (пункт 6.1 договору). Суди також установили, що між сторонами у справі було укладено низку додаткових угод до спірного договору, якими вносилися зміни щодо ціни, строку дії тощо. При цьому, як установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, зміни в спірний договір в частині запланованого обсягу виробничо-технологічних витрат газу у 2011 році (30147,300 тис. куб. м) сторонами не вносилися. Разом з тим, господарські суди установили, що наказом НАК "Нафтогаз України" від 29.11.10 №556 "Про використання підприємствами з газопостачання та газифікації природного газу для виробничо-технологічних потреб в 2011 році" був затверджений граничний обсяг виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат для ПАТ "Одесагаз" на 2011 рік в обсязі 30147,3 тис. куб. м; що цей наказ ПАТ "Одесагаз" не оскаржувало та він є діючим. В процесі розгляду спору суди не установили факту невиконання або неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх договірних зобов'язань та не установили складу цивільного правопорушення в діях останнього. Як убачається з матеріалів справи, предметом зустрічного позову є вимога Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 71488648,34 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного встановлення граничного обсягу виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат природного газу. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість вимог зустрічного позову та відмовили у його задоволенні. Відповідно до приписів статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. У розумінні приписів наведених норм особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій не встановили складу цивільного правопорушення у діях відповідача за зустрічним позовом та факту порушення останнім своїх зобов'язань за спірним договором. Судами було установлено, що у спірному договорі сторони домовились, що в 2011 році НАК "Нафтогаз України" передасть ПАТ "Одесагаз" імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат в обсязі 301478,300 тис. куб.м, тобто сторони погодили вказаний обсяг фактичних виробничо-технологічних витрат природного газу у 2011 році; що договір у вказаній частині на предмет збільшення обсягу нормативних витрат газу у 2011 році сторонами не переглядався. Також суди установили, що наказ НАК "Нафтогаз України" від 29.11.10 №556 "Про використання підприємствами з газопостачання та газифікації природного газу для виробничо-технологічних потреб в 2011 році, яким був затверджений граничний обсяг виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат для ПАТ "Одесагаз" на 2011 рік в обсязі 30147,3 тис. куб. м, незаконним у встановленому порядку не визнавався; що відсутня протиправна поведінка НАК "Нафтогаз України", а отже і підстави для покладання на останнього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування спірних збитків. Виходячи з встановлених судами обставин справи і вимог вказаних норм, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових актів у справі та задоволення касаційної скарги. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Довід скаржника про завдання йому збитків у спірній сумі у результаті протиправної поведінки НАК "Нафтогаз України" визнається неспроможним і спростовується обставинами установленими судами, оскільки, як вже зазначалося, суди установили відсутність такої. Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, позаяк їм усім надавалася оцінка судами; вони не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.