ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року Справа № 913/169/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Бережко С.І.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від30.11.2015та на рішенняГосподарського суду Луганської областівід10.08.2015у справі № 913/169/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"простягнення 8 291 262, 18 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (далі - ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль") про стягнення пені у розмірі 1 291 237, 75 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 6 276 733, 94 грн та 3% річних у розмірі 723 290, 49 грн, а загалом 8 291 262, 18 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.05.2015 порушено провадження у справі № 913/169/15 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про стягнення 8 291 262, 18 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя Драгнєвіч О.В.) від 10.08.2015 позов задоволено частково. Суд стягнув з ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 430, 59 грн 3% річних, 39 815, 69 грн інфляційних нарахувань. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сгара Е.В., судді Агапов О.Л., М'ясищев А.М.) від 30.11.2015 рішення Господарського суду Луганської області від 10.08.2015 скасовано в частині стягнення 3% річних в сумі 430, 59 грн та інфляційних в сумі 39 815, 69 грн. В скасованій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у стягненні 3% річних в сумі 430, 59 грн та інфляційних в сумі 39 815, 69 грн. Абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Луганської області від 10.08.2015 викладено в іншій редакції, згідно з якою стягнуто з ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 208, 60 грн 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 10.08.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2015 та рішенням Господарського суду Луганської області від 10.08.2015, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні 722 859, 90 грн 3% річних та 6 236 918, 25 грн втрат від інфляції, загалом 6 959 778, 15 грн. В оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 722 859, 90 грн 3% річних та 6 236 918, 25 грн інфляційних втрат, загалом 6 959 778, 15 грн. В іншій частині ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просило залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 525, 526, 599, 625, 631 ЦК України, а також норми процесуального права, а саме ст.ст. 47, 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.03.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (покупець) 28.12.2012 укладено договір №07-13-ТЕ-20 про купівлю-продаж природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року належним чином виконав умови договору, поставив природний газ ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" за договором №07-13-ТЕ-20 від 28.12.2012.

Крім того, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2015 у справі №913/1654/14 предметом розгляду в цій справі була основна заборгованість та нараховані пеня, інфляційні нарахування та 3% річних за зобов'язаннями січня, квітня, жовтня 2013 року, нараховані по 20.05.2014.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.04.2015 у справі №913/1654/14 позовні вимоги задоволені частково. З ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" присуджено до стягнення 24 593 803 грн 56 коп. основного боргу, 1 939 221 грн 04 коп. - інфляційних нарахувань, 1 086 167 грн 31 коп. - 3% річних. В частині стягнення пені в сумі 2 468 639, 53 - відмовлено.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що матеріали справи свідчать, що ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу виконав не своєчасно, що і стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду із позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних за період прострочення виконання зобов'язань щодо оплати природного газу з 21.05.2014 по 31.10.2014 за поставлений природний газ за січень-квітень, жовтень - грудень 2013 року.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про стягнення пені у розмірі 1 291 237, 75 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 6 276 733, 94 грн та 3% річних у розмірі 723 290, 49 грн, а загалом 8 291 262, 18 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, виходили з того, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.01.2013 у справі №913/40/13-г за заявою ПАТ "Черкаське хімволокно" порушено справу про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, що діяла станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону про банкрутство дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

При цьому, господарськими судами встановлено, що провадження у справі про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на момент прийняття рішення у справі №913/169/15 не припинено.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлену законом заборону нарахування пені під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 291 237, 75 грн.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" рішення господарських судів в цій частині не оскаржується.

Розглядаючи позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, судами попередніх інстанцій встановлено таке.

Між сторонами у справі, Територіальним органом Казначейства у Луганської області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Сєвєродонецької міської ради 08.10.2014 укладено договір №684/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

Предметом договору є організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 16 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік та постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30 Про затвердження порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, то затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Положеннями пункту 8 договору №684/30 передбачено, що ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" перераховує на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 40 702 118 грн. 00 коп., для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з договором купівлі-продажу природного газу №07-13-ТЕ-20 від 28.12.2012.

За змістом пункту 11 договору № 684/30 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (п. 16 договору № 684/30).

На виконання договору №684/30 в рахунок погашення заборгованості за поставлений газ у 2013 році, платіжним дорученням №3958 від 15.10.2014 було перераховано на користь позивача 40 702 118 грн. 00 коп. Зазначену оплату було проведено банком 27.10.2014.

Заборгованість за актами лютого-квітня, жовтня-грудня 2013 року була повністю погашена, а за січень 2013 року частково в частині 540181 грн 35 коп., саме платежем в сумі 40 702 118 грн 00 коп., перерахованого за умовами укладеного між сторонами нового договору про проведення розрахунків №684/30.

При цьому, господарськими судами встановлено, що за зобов'язаннями січня 2013 року наявний станом на 20.05.2015 борг в розмірі 1 047 781, 35 грн був сплачений відповідачем самостійно 26.05.2014 лише в частині 507 600 грн 00 коп. (не входив до предмету договору №684/30), а заборгованість в сумі 540 181 грн 35 коп., наявна протягом 26.05.2014-27.10.2014, увійшла до предмету договору про проведення взаєморозрахунків.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих на борг в сумі 507 600 грн 00 коп. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок суми 3% річних, оскільки судом першої інстанції було допущено технічну помилку та помилково зазначено суму боргу на яку нараховуються 3% річних та інфляційних в сумі 1 047 781,35 грн замість потрібної 507 600 грн 00 коп; у стягненні втрат від інфляції судом апеляційної інстанції відмовлено, оскільки існування боргу, на суму якого було здійснено нарахування втрат від інфляції, менше одного місяця.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У абз. 3 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Статтею 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2014 № 30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зазначений Порядок та умови визначають механізм надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція) (п. 1.1 Порядку).

Згідно з п. 4 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Як встановлено господарськими судами положеннями пункту 8 договору №684/30 передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 40 702 118 грн 00 коп., для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з договором купівлі-продажу природного газу №07-13-ТЕ-20 від 28.12.2012.

За змістом пункту 11 договору №684/30 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Таким чином, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений в 2013 році відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Як встановлено судами, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків.

Разом із тим, договір про організацію взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог.

У разі укладання сторонами у справі з відповідними органами державної влади договорів про організацію взаєморозрахунків із погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не застосовуються, оскільки такими договорами змінюються строки виконання зобов'язання.

Аналогічна правова позиція з висновками щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, викладена у постановах Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі № 924/1265/13, від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14, від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13.

Також у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.

Однак, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу, то відсутні правові підстави для стягнення пені, передбаченої умовами договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Тобто, для застосування санкцій, передбачених умовами договору поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З врахуванням викладеного та правових позицій Верховного Суду України, з огляду на те, що як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі, Територіальним органом Казначейства у Луганської області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Сєвєродонецької міської ради 08.10.2014 укладено договір №684/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", змінивши у такий спосіб порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений в 2013 році відповідно до договору купівлі-продажу природного газу, та оскільки такий договір про організацію взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 3% річних загалом у розмірі на суму 8 291 262, 18 грн, нарахованих на вартість неоплаченого ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" газу, поставленого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у 2013 році.

Відповідно до п. 2 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

У абз. 4 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (п. 2 ст. 1119 ГПК).

Таким чином, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2015 та рішення Господарського суду Луганської області від 10.08.2015 підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення судом касаційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2015 та рішення Господарського суду Луганської області від 10.08.2015 у справі № 913/169/15 скасувати, прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.