ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Справа № 926/1425/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Чернівецької міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 926/1425/16 Господарського суду Чернівецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чернівціавтотранс"доЧернівецької міської радипровизнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін від:

позивача: Солонин І.Ю. (дов. від 03.11.2016),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівціавтотранс" звернулось з позовом до Чернівецької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 06.10.2003. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на належне виконання ним умов договору оренди, з огляду на що, на думку позивача він має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Водночас позивач зазначав про те, що після закінчення строку дії договору продовжує користуватись земельною ділянкою за відсутності заперечень відповідача. При цьому позивач посилався на приписи статей 13, 18, 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2016, ухваленим суддею Ніколаєвим М.І., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності необхідних умов для поновлення спірного договору оренди в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому суд керувався приписами статті 764 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Марка Р.І. - головуючого, Желіка М.Б., Костів Т.С., постановою від 04.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Чернівецька міська рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про відсутність необхідних умов для поновлення спірного договору оренди земельної ділянки в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", з огляду на неприйняття радою відповідного рішення. Окрім цього скаржник зазначає про те, що поновлення договору оренди на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" можливе лише виключно за дотримання попередньої процедури, передбаченої частинами 1-5 статті 33 цього Закону. Також скаржник вказує на помилковий висновок судів про наявність підстав для поновлення договору на термін 10 років. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 12, 116, 124 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 21.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Чернівецької міської ради прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.12.2016.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівціавтотранс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.10.2003 між Чернівецькою міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Чернівціавтотранс" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку (кадастровий №7310136600:31:002:1126), площею 0,2917 га, що розташована в м. Чернівці на розі вулиць Московської олімпіади-Фастівської згідно з планом зовнішніх меж землекористування. Договір оренди землі від 06.10.2003 зареєстровано в реєстрі Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин за № 926. Згідно з пунктом 1.2. договору земельну ділянку надано в оренду терміном до 27.02.2006 для обслуговування автобусної станції. Відповідно до пункту 4.4. договору після закінчення терміну, на який укладено договір, орендар, який належно виконував обов'язки, відповідно до умов договору, має за інших переважне право на поновлення договору. Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі від 06.10.2003. Додатковим договором від 20.06.2006 внесено зміни в договір оренди, зокрема пункт 1.2. (помилково зазначено пункт 4) викладено в наступній редакції: "Земельна ділянка надається в оренду терміном до 27.02.2016 для обслуговування автобусної станції.". В подальшому, додатковими договорами від 07.04.2008, 15.07.2009 та 02.02.2010 в договір оренди вносились зміни в частині збільшення річної орендної плати. Також судами встановлено, що 29.12.2015 позивач звернувся до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою про поновлення договору оренди землі від 06.10.2003 року терміном на 10 років. Подана заява була залишена Чернівецькою міською радою без реагування. В подальшому 26.04.2016 позивач звернувся до відповідача із листом повідомленням щодо поновлення строку дії договору оренди та підписання додаткової угоди, проект якої вручено відповідачу. Станом на момент вирішення спору Чернівецька міська рада жодних рішень щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди землі від 06.10.2003 не прийняла. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівціавтотранс" до Чернівецької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 06.10.2003 на 10 років. Статтею 764 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у статті 33 Закону України "Про оренду землі". Згідно з приписами частин 1-5 статті 33 вказаного Закону (у відповідній редакції) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення. Разом з тим, частиною шостою статті 33 цього Закону передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З огляду на що, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 названого Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді. Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15, у постанові від 13.04.2016 у справі №6-2027цс15. Як вже зазначалось та встановлено судами попередніх інстанцій, до закінчення строку дії договору позивач повідомив орендодавця в установлений строк про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий строк, а саме заявою від 29.12.2015. Після закінчення строку дії договору, позивач продовжив користуватися орендованою земельною ділянкою, належно виконуючи умови договору та сплачуючи при цьому орендну плату. Крім цього, 26.04.2016 позивач надав лист повідомлення з проектом додаткової угоди. У свою чергу, відповідач письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди, лише констатувавши, що дане питання рішенням сесії знято на до вивчення. Відтак, установивши відсутність протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення Чернівецької міської ради про заперечення у його поновленні, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Довід скаржника про те, що договір може бути поновленим лише на 875 днів, як передбачалось в його первинній редакції від 06.10.2003, не може бути підставою для скасування судових актів у справі. Вказаному доводу надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і він був відхилений як необґрунтований. Як вже зазначалося, і це установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, остання діюча редакція пункту 1.2 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 20.06.2006) передбачала, що земля надається в оренду до 27.02.2016 (з 27.02.2006 року, коли закінчився термін дії договору первинній редакції), тож позивач правомірно просив поновити договір саме на 10 років. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 926/1425/16 Господарського суду Чернівецької області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга