ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 14/5026/590/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

ПАТ "БМ Банк" - Павловського О.М. (дов. від 24.11.2015),

ліквідатора - Короткої А.В. (дов. від 29.09.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015

та ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.08.2015

у справі №14/5026/590/2012 господарського суду Черкаської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівка-Агро"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.08.2015 (суддя Хабазня Ю.А.) у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" від 09.07.2015 №2341-05/5 відмовлено повністю. Клопотання ліквідатора задоволено частково. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" в особі Уманського відділення № 38 закрити рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівка-Агро". У решті вимог за вказаним клопотанням відмовлено. Продовжено строк завершення ліквідаційної процедури боржника та строк повноважень ліквідатора банкрута.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 (колегія суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий, Остапенко О.М., Шипко В.В.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.08.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" (далі ПАТ "БМ Банк") просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 20.08.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 20.09.2015, прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "БМ Банк" та усунути арбітражного керуючого Коротку А.В. від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "Христинівка-Агро". В обґрунтування посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 23, 25, 26, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Постановою господарського Черкаської області від 12.05.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Христинівка-Агро" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Коротку Аллу Володимирівну.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до частини 1 ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 13 ст. 30 Закону у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону у ліквідаційній процедурі господарський суд: розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст. ст.3-1 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Частиною 9 ст. ст. 3-1 Закону передбачено, що невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Отже, відповідно до наведених правових норм, підставою для усунення арбітражного керуючого (зокрема ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків, повинно бути доведення суду факту невиконання чи/або неналежного виконання арбітражним керуючим визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2015 до суду надійшла скарга ПАТ "БМ Банк" від 09.07.2015 №2341-05/5 з вимогами усунути арбітражного керуючого Коротку А.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначити нового ліквідатора, оскільки проведена ліквідатором робота, на думку скаржника, не спрямована на реальне виявлення майнових активів боржника та вчинення дій, спрямованих на повернення дебіторської заборгованості, що свідчить про некомпетентність арбітражного керуючого Короткої А.В. В заяві вказується, що ліквідатором банкрута не вирішено питання про стягнення дебіторської заборгованості з ПП "Кайлос (Карлайс)-Умань", ПП "Легіонер", ТОВ "Агро Альянс"; не проаналізовано законність договорів про відчуження майна боржника (автомобіля Камаз 55102 та причіпу-самоскиду); на засіданні комітету кредиторів 18.06.2015 ліквідатором банкрута не надано інформацію про наявність відкритих рахунків боржника та наявність арештів на кошти; не досліджено факту визнання боржника кредитором СВК "Зоря" з вимогами на суму 54115,26 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доводи заявника про неповернення дебіторської заборгованості ПП "Кайлас-Умань", ПП "Легіонер", ТОВ "Агро Альянс" шляхом неподання позовів до суду є безпідставними з огляду на надану ліквідатором банкрута інформацію про вжиті ним заходи до стягнення дебіторської заборгованості (а.с.150-153 т.9, та звіт ліквідатора банкрута від 18.06.2015 №02-01/114/15-590) та на ненадання скаржником суду доказів щодо фактичної можливості у ліквідатора банкрута для пред'явлення таких позовів (зокрема, наявності оригіналів первинних бухгалтерських документів про право вимоги). Крім того, правомірно зазначив, що доводи заявника про неповернення дебіторської заборгованості ПП "Кайлас-Умань" і ПП "Легіонер" вже були предметом судового розгляду, у їх задоволенні ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.06.2014 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2014) у цій справі було відмовлено.

При цьому, суди зазначили про те, що ліквідатором не в повній мірі було досліджено обставини щодо визнання кредиторських вимог боржника у справі про банкрутство СВК "Зоря", однак, правомірно вказано, що дані обставини не можуть впливати на хід ліквідаційної процедури і якихось додаткових дій не потребують, а тому не можуть слугувати підставою для усунення ліквідатора від виконання ним своїх обов'язків.

Так, згідно наданих суду пояснень встановлено, що належне первісному кредиторові (боржнику) право вимоги у відповідності до договору купівлі-продажу від 25.07.2008. укладеного між боржником та СВК "Зоря", відступлено гр.ОСОБА_1 за договором відступлення права вимоги від 03.08.2011, виконання якого підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера № 11 від 03.08.2011. При цьому, дані докази ліквідатором було отримано від попереднього ліквідатора лише 19.08.2015.

Інших фактів, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Короткою А.В. обов'язків, покладених на неї, і які б відповідно до п.11 ст.3-1 Закону могли бути підставою для усунення останнього від виконання ним своїх обов'язків, судами попередніх інстанцій не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 33 та ч. 2 ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

А тому, встановивши відсутність доказів, що дають підставу для усунення арбітражного керуючого Короткої А.В. від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Христинівка-Агро", суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ПАТ "БМ Банк".

У відповідності до ст. 111-7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають приписам чинного законодавства та підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.08.2015 по справі №14/5026/590/2012 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.