ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 920/231/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.07.15у справі№920/231/15господарського судуСумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху"простягнення суми

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" 24 776,86 грн., з яких 18 000,00 грн. основного боргу, 6 191,00 грн. інфляційних втрат, 585,86 грн. 3% річних, на за прострочення строків оплати поставленої продукції за угодою про співпрацю від 07.07.11 №71, а також судові витрат за розгляд справи (1 827,00 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору та 2 623,44 грн. оплати послуг адвоката).

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.04.15 (суддя Джепа Ю.А.) у позові відмовлено за недоведеністю. За результатом апеляційного перегляду, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.15 (головуючий суддя

Гетьман Р.А., судді: Бородіна Л.І., Лакіза В.В.), рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто 18 000,00 грн. основного боргу, 6 191,00 грн. інфляційних втрат, 568,11 грн. 3% річних. У решті позовних вимог відмовлено. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, факт передачі товару та його часткової оплати є доведеним та підтвердженим належними доказами, а тому, відповідач зобов'язаний оплатити отриманий товар у розмірі 18 000,00 грн. Окрім того, враховуючи доведеність факту прострочення грошового зобов'язання, є всі правові підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.15 та залишити в силі рішення господарського суду Сумської області від 21.04.15. Скаржник вважає, що апеляційною інстанцією до спірних правовідносин неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст.268 ГК України. Крім того, через неповне з'ясування всіх обставин справи, суд другої інстанції дійшов до передчасних та необґрунтованих висновків про правову природу угоди про співпрацю від 07.07.11 №71. До того постанова прийнята з порушенням норм процесуального права щодо розподілу судових витрат.

Позивач звернувся із клопотанням про відкладення розгляду справи. Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки по-перше участь сторін у засіданні Вищого господарського суду не є обов'язковою, а по-друге, сторона була належно повідомлена про час та місце судового засідання, що свідчить про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 07.07.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд" (виробник), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" (покупець), з іншої сторони, укладено угоду про співпрацю №71, за якою виробник, відповідно до поданого замовлення-заявки від 10.02.14, виготовив та поставив покупцю реєстраційні обліково-ідентифікаційні таблички з ідентифікаційним номером та кодом області №19 (таблички) на загальну суму 36000,00 грн. (а.с.9 -11).

Факт поставки підтверджується видатковою накладною від 12.03.14 №4, підписаною уповноваженими представниками сторін та засвідченою печатками підприємств (а.с.16). Продукцію отримав технічний директор відповідача Влєзько В.В. на підставі довіреності від 11.03.14 №4 (а.с.15).

За умовами угоди оплата поставленої продукції здійснюється на підставі рахунку, який виробник надає покупцю. Рахунок №2 на оплату продукції був направлений на адресу відповідача 11.02.14, відповідно до нього здійснена часткова передплата за платіжним дорученням №56 від 26.02.14 на суму 18 000,00 грн. за 500 табличок, інші 500 штук оплачені не були (а.с.13).

Через частковий розрахунок за одержану продукцію ТОВ "СпецТехНагляд" направило на адресу ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" претензійні листи від 24.07.14 №6, від 05.09.14 №12 та від 12.11.14 №18, а також акт звіряння взаємних розрахунків, які залишилися без відповіді (а.с.17-19).

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "СпецТехНагляд" до господарського суду з позовом про стягнення боргу на суму 18 000,00 грн., а також, згідно з положеннями ст.625 ЦК України, через прострочення виконання грошового зобов'язання 6 191,00 грн. інфляційних втрат, 585,86 грн. 3% річних за вказаною угодою про співпрацю.

Відмовляючи у позовних вимогах, місцевий суд вказав на те, що товар, який був поставлений відповідачу, був неналежної якості, про що виробнику було достеменно відомо. За таких умов покупець (відповідач) не зобов'язаний повідомляти продавця (позивача) про виявлені недоліки товару та порушення останнім умов договору, оскільки виробник повинен це виявити під час приймально-здавального контролю, який зобов'язаний провести згідно з вимогами ДСТУ 4425:2005. Крім того, таблички неналежної якості з №04000 по №04500, не реалізовані, зберігаються на складі відповідача, про що свідчить довідка від 25.03.15. У свою чергу, виробник не звертався до ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" з вимогою повернути таблички. А отже, позовні вимоги, на думку місцевого суду, заявлені передчасно, а тому задоволенню не підлягають.

Скасовуючи рішення місцевого суду, та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції вказав на те, що в супереч норм ЦК України замовник (відповідач у справі) не скористався своїм правом на звернення до виробника з відповідними вимогами щодо безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; не вимагав від виробника на виконання п.5.2.4. угоди табличок відповідної якості з ідентифікаційним номером затвердженому ДСТУ 4425:2005, при цьому, від договору не відмовився. Окрім того, відповідач не скористався правом звернення у належний процесуальний спосіб до господарського суду із зустрічним позовом до виробника з відповідними вимогами.

Оскільки факт передачі товару та його часткової оплати є доведеним та підтвердженим належними доказами, то вимоги щодо оплати отриманого товару у розмірі 18 000,00 грн. є цілком обгрунтованими.

Правові підстави вимагати стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України є також обґрунтованим, оскільки наявний факт не виконання та прострочення грошового зобов'язання. Проте, здійснюючи перерахунок інфляційних і 3% річних, судом апеляційної інстанції виявлено не вірний період обрахунку 3% річних (замість 384 днів обрахунок здійснено за 396 днів), через що сума 3% річних зменшена від первинно заявленої до 568,11 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати висновки суду апеляційної інстанції та відхилити доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Угода про співпрацю від 07.07.11 №71, на підставі якої виникли спірні правовідносини і предметом якої є виготовлення, зберігання та відпуск у регіони реєстраційних обліково-ідентифікаційних табличок з ідентифікаційними номерами, за своєю природою, як вірно встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, підпадає під ознаки договору підряду.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Зважаючи на викладене, доводи скаржника про неправильне застосування норм матеріального права, щодо визначення правової природи вищезазначеної угоди про співпрацю є помилковими.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі цих правових норм суд другої інстанції вірно визначив, що виконані і прийняті відповідачем роботи по виготовленню табличок мають бути ним оплачені. Доводи про неналежну якість робіт не підтверджуються належними доказами. Так в силу вимог ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Бланк замовлення містить відмітки виробника про видачу 1 000,00 штук табличок з кодом області "19" з номерами з 03501 по 04500 та покупця про отримання 12.03.14 вказаної кількості табличок із зазначенням, що "замовлення виконано своєчасно і у повному обсязі, претензій немає" (а.с.12). Враховуючи, що бланк замовлення підписаний відповідачем без зауважень, наявний факт прийняття виконаних робіт по виготовленню табличок без зауважень щодо їх якості.

Товар отримано за довіреністю від 11.03.14 №4, виданою на ім'я технічного директора ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" Влєзько В.В. (а.с.15). При цьому, факт поставки табличок підтверджується видатковою накладною від 12.03.14 №4, підписаною представниками сторін та засвідченою їх печатками (а.с.16).

В матеріалах справи відсутній акт недоробок чи недоліків у виконаних роботах по виготовленню обліково-ідентифікаційних табличок, відповідно до умов п.5.2.4. угоди про співпрацю, а отже доводи скаржника про застосування до спірних правовідносин п.5 ст.268 ГК України, щодо вимог повернення сплаченої суми за поставлення товару неналежної якості спростовується вищевикладеним.

Щодо тверджень скаржника про порушення апеляційним судом норм процесуального права з приводу розподілу судових витрат, суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу скаржника на таке.

Спір по суті позовних вимог апеляційним судом вирішено вірно. Зважаючи на зменшення від первинно заявленої суми 3% до 568,11 грн., шляхом перерахунку періоду заявлення, а також зважаючи на вимоги ст.ст.44, 49 ГПК України, судом апеляційної інстанції відповідно було здійснено перерозподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом даної справи, пропорційно задоволеним вимогам. А тому, твердження скаржника про пропорційний розподіл судових витрат між сторонами спору є також необґрунтованим.

Отже, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваною постановою та ніяким чином не спростовують викладених у ній висновків, а тому її слід залишити без змін, оскільки вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.15 у справі №920/231/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д. С. Кривда