ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 902/1223/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на рішеннягосподарського суду Вінницької області від 22.06.2016 рокута постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 року у справі№ 902/1223/15 господарського суду Вінницької областіза позовомОСОБА_4доДочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff"пропро стягнення 18 432, 19 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. за участю представників сторін:

від Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" - Тапанова Р.А. довіреність б/н від 15.11.2016 року,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року у справі № 902/1223/15 (суддя - Міліціанов Р.В.) відмовлено у позові ОСОБА_4 (далі - Позивач, ОСОБА_4) про стягнення з Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (далі - Відповідач, ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff") 18 432,19 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 року у справі № 902/1223/15 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року у справі № 902/1223/15 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року у справі № 902/1223/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 року у справі № 902/1223/15, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 22.06.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 року у справі № 902/1223/15 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2016 року у справі № 902/1223/15 - без змін.

Відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 902/1223/15 передано на розгляд раніше визначеному складу колегії суддів: головуючий суддя - Погребняк B.Я., суддя -Коваленко В.М., суддя Панова І.Ю. Інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.10.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016 року у справі № 902/1223/15 прийнято касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 року у справі № 902/1223/15 до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 22.11.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.11.2016 року № 08.03.-04/5719 у зв'язку з відпусткою судді Панової І.Ю., відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі № 902/1223/15 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/1223/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Коваленко В.М., суддя - Жукова Л.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 року у справі № 902/1223/15 відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 на 06.12.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 05.12.2016 року № 08.03.-04/6005 у зв'язку з перебуванням судді Жукової Л.В. на лікарняному, відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі № 902/1223/15 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/1223/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Коваленко В.М., суддя - Короткевич О.Є. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.12.2016 року в матеріалах справи).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" 18 432,19 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 року у справі № 902/1223/15 у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі № 902/1223/15 рішення господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 року у справі № 902/1223/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем без поважних причин пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 року у справі № 902/1223/15 скасовано рішення господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 року про відмову у задоволенні позову та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року про залишення без змін рішення суду першої інстанції; справу № 902/1223/15 передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

При цьому, Вищий господарський суд України вказав на те, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності без встановлення фактичних обставин у справі.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні питання про застосування строків позовної давності у даній справі, судам попередніх інстанцій необхідно встановити правову природу виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні: чи пов'язана вона з трудовими відносинами, чи відноситься до структури заробітної плати, чи регулюються вказані відносини законодавством про оплату праці та встановити, дія якої норми поширюється на ці правовідносини, а саме ч. 1 чи ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За результатами нового розгляду справи, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" 18 432,19 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач ОСОБА_4 з 12.04.2010 року в ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" займав посаду менеджера з питань регіонального розвитку (ключовий роздріб), регіон Регіональної дирекції з продаж Південний Схід Департаменту з продаж; 01.10.2010 року переведений на посаду менеджера з питань регіонального розвитку (лінійний роздріб), регіон Регіональної дирекції з продаж Північний Схід.

На підставі наказу № 174 - НК від 13.03.2014 року позивача було звільнено 14.03.2014 року за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки, і не оспорюється сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до виписки про рух коштів на банківському рахунку НОМЕР_1 в АТ "Райфайзен Банк Аваль" Позивача, заробітна плата (в тому числі компенсація за невикористану щорічну відпустку) у розмірі 12 873, 25 грн. надійшла на рахунок 06.06.2014 року (аркуш 3 банківської виписки).

01.09.2015 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18 432,19 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідачем ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" заявлено про застосування строків позовної давності.

За змістом ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про застосування наслідків її спливу зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами нового розгляду справи, судами попередніх інстанцій було в повній мірі виконано вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 12.04.2016 року.

Зокрема, розглядаючи позовну вимогу Позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18432,19 грн., суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право позивача на своєчасне отримання заробітної плати було порушено.

Перевіривши розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Позивача, судами попередніх інстанцій встановлено, що він мав бути стягнений з Відповідача в сумі 20114,05 грн. за 55 робочих днів, починаючи з 15.03.2014 року (день з якого почалося прострочення виплати заробітної плати - ч. 5 ст. 241(1) КЗпП України) по 05.06.2016 року включно (оскільки 06.06.2014 року порушення з виплати заробітної плати було припинено).

Перерахунок, здійснений судом, вказував на можливість стягнення у сумі більшій на 168086 грн. від заявленої позивачем. Однак, виходячи з принципу диспозитивності, суд не вправі вийти за межі вимог, визначених позивачем.

Розглядаючи позовну вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача 5000 грн. моральної шкоди, судами попередньої інстанції встановлено, що Позивачем належним чином не обґрунтовано та значно завищено її розмір.

Однак, враховуючи, що протягом близько чотирьох місяців позивач був позбавлений можливості використовувати належні йому грошові кошти, що обмежило його права на належні умови життєдіяльності та існування, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обґрунтований розмір моральної шкоди становить 1300,00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій визначено правову природу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зокрема, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як відповідальність за порушення роботодавцем визначених трудовим договором та нормами чинного законодавства обов'язків, не входить до складу заробітної плати в розумінні ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 2 Закону України "Про оплату праці".

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди та не доведено наявність поважних причин для пропуску строку звернення за судовим захистом.

Встановивши вказані обставини за результатами нового розгляду справи, надавши оцінку доказам та доводам сторін в обґрунтування їх вимог та заперечень, застосувавши норми права, а також врахувавши висновки Конституційного Суду України, викладені у відповідних Рішеннях, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропуском тримісячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Викладені в касаційній скарзі доводи скаржника ОСОБА_4 вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 року у справі № 902/1223/15 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді:Коваленко В.М. Короткевич О.Є.