ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 912/205/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Яценко О.В.за участю представників:позивача, відповідачане з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФермерського господарства "Мітус"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 р.у справі № 912/205/13-г господарського суду Кіровоградської областіза позовомФермерського господарства "Мітус"доОнуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської областіпровизнання частково недійсним договору оренди землі

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство "Мітус" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання недійсним абзацу 6 пункту 31 договору оренди землі, в якому зазначено про обов'язок орендаря вирощувати велику рогату худобу з розрахунку 1 голова на 1 га ріллі, та який став однією з підстав для відмови у поновленні договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невідповідність оскаржуваної частини договору положенням статей 1, 2, 13, 14, 25 Закону України "Про оренду землі", Типовому договору оренди землі та частині 4 статті 179 Господарського кодексу України.

28.02.2013 р. Фермерським господарством "Мітус" доповнено підстави позову та збільшено розмір позовних вимог.

В уточнених позовних вимогах позивач просив: визнати недійсним абзац 6 пункту 31 договору оренди землі від 10.09.2007 р., в якому зазначено про обов'язок орендаря вирощувати велику рогату худобу з розрахунку 1 голова на 1 га ріллі та визнати недійсним розпорядження голови Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29.12.2012 р. №1350-р "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) ПП "ОСОБА_4."".

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.03.2013 р. (суддя Тимошевська В.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, підписаного 10.09.2007 р. між Онуфріївською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Мітус", не проведена.

Відтак, установивши факт того, що спірний договір оренди земельної ділянки не пройшов державної реєстрації в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073, місцевий господарський суд дійшов висновку про неукладення такого договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Подобєд І.М., судді Величко Н.Л., Іванов О.Г.), рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.03.2013 р. залишено без змін, з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Фермерське господарство "Мітус" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.03.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Фролова Г.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.03.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.04.2016 р., у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Фролової Г.М., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте, не скористались правом присутності своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції 06.04.2016 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2007 р. між Онуфріївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та фермерським господарством "Мітус" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району.

Згідно пункту 2 договору об'єктом оренди є земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 145,5 га ріллі, в т.ч. 5,68 га проектні польові дороги (рілля) із земель невитребуваних, резервних земельних часток (паїв).

Відповідно до пункту 3 договору на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні.

Згідно пункту 8 договору він укладений сторонами на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

Пунктом 15 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур.

Згідно пункту 16 договору, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 26 договору на орендовану земельну ділянку не встановлено обтяження (обмеження) та інші права третіх осіб на цю ділянку.

Пунктом 31 договору визначені обов'язки орендаря, а саме: використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі; виконання встановлених щодо об'єкта оренди обмежень (обтяжень) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримання режиму використання земель природно-заповідного та історико-культурного призначення; вирощування великої рогатої худоби з розрахунку 1 голова на 1 га ріллі.

Згідно пункту 39 договір може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця лише разі порушення орендарем умов договору. При цьому орендодавець зобов'язаний попередити орендаря про це не менше ніж за 2 місяці.

Відповідно до пункту 43 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З огляду на матеріали справи, договір підписано сторонами 10.09.2007 р., зареєстровано Онуфріївською районною радою Кіровоградської області 22.04.2008 р., що підтверджується відміткою на документі у вигляді штампу та підпису посадової особи, яка провела реєстрацію.

Актом від 10.09.2007 р. встановлено межі земельної ділянки в натурі.

Відповідно до акту приймання-передачі, 10.09.2007 р. земельну ділянку передано орендареві у фактичне користування.

31.03.2011 р. між Фермерським господарством "Мітус" (орендарем) та Фермерським господарством «Агро Плюс 7» (суборендар) було укладено договір суборенди землі, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва.

Вищевказаний договір зареєстровано в Онуфріївській селищній раді 06.04.2011 р. за №1 (а.с. 58).

12.07.2012 р. листом-повідомленням Фермерське господарство "Мітус" звернулось до Онуфріївської районної державної адміністрації з проханням поновити договір оренди на земельну ділянку, терміном на 10 років.

До листа-повідомлення фермерським господарством було додано копію договору оренди, копію додаткової угоди, проект додаткової угоди про поновлення договору оренди, довідку про відсутність заборгованості по орендній платі, витяг з нормативно-грошової оцінки на поточний рік, копію установчих документів юридичної особи, копію витягу про державну реєстрацію юридичної особи, копію довідки про включення юридичної особи до ЄДРПОУ.

Листом від 08.08.2012 р. №11-13/1 Онуфріївська районна державна адміністрація відмовила Фермерському господарству "Мітус" у поновленні договору оренди (а с. 62-63).

Підставою для такої відмови стало те, що позивачем не виконувались: умова договору, якою передбачено вирощування великої рогатої худоби з розрахунку 1 голова на 1 га ріллі; було передано в суборенду вищевказану земельну ділянку Фермерському господарству «Агро Плюс 7», а також, вирощування сільськогосподарських культур з порушенням агротехнічних вимог.

В подальшому, відповідно до Розпорядженням Голови Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29.12.2012 р. №1350-р, ПП «ОСОБА_4.» було надано терміном на 5 років, але не пізніше дати виявлення власників земельних часток (паїв), земельні ділянки загальною площею 133,3 га, в тому числі ріллі 133,3 га із земель невитребуваних та резервних земельних часток (паїв).

Звертаючись до суду з позовом Фермерське господарство "Мітус" просило визнати недійсним абзац 6 пункту 31 договору оренди землі, в якому зазначено про обов'язок орендаря вирощувати велику рогату худобу з розрахунку 1 голова на 1 га ріллі, а також, розпорядження голови Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29.12.2012 р. №1350-р "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) ПП "ОСОБА_4."".

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про доповнення підстав позову та збільшення позовних вимог, Фермерське господарство "Мітус" вказувало про порушення його інтересів, як орендаря земельної ділянки, а також наголошувало на незаконності розпорядження голови Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29.12.2012 р. №1350-р "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) ПП "ОСОБА_4."".

Заява Фермерське господарство "Мітус" обґрунтовувана приписами статей 12, 22 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 21 Цивільного кодексу України та статей 124, 134, 135, 137, 138 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приписами частини 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

В порушення приписів Господарського процесуального кодексу України, досліджуючи вимогу Фермерського господарства "Мітус" про визнання недійсним розпорядження голови Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29.12.2012 р. №1350-р, місцевий господарський суд в мотивувальній частині рішення вказав, що це є фактично новою позовною заявою, з якою позивач не позбавлений права звернутись до суду, а тому дану вимогу не було прийнято до розгляду.

Первісну вимогу про визнання недійсним абзацу 6 пункту 31 договору оренди землі, місцевий господарський суд до розгляду прийняв.

Суд апеляційної інстанції взагалі не звернув увагу на вимогу Фермерського господарства "Мітус" щодо визнання недійсним розпорядження голови Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29.12.2012 р. №1350-р. та розглядав первісну вимогу про визнання недійсним абзацу 6 пункту 31 договору оренди землі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, першочергово, повинні були належним чином дослідити позовні вимоги Фермерського господарства "Мітус", а потім вирішити питання щодо їх правомірності.

Однак, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції вищевказане не виконав, як і не врахував наступне.

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно норми ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Указом Президента України від 03.12.1999 р. N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності Кабінету Міністрів України доручено здійснити організаційні заходи щодо запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування та виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 р. №119 затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2007 р. розпорядженням голови Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області №61-р, Фермерському господарству "Мітус" надано у короткострокову оренду терміном на 5 років земельну ділянку загальною площею 145,5 га ріллі, в т.ч. 5,68 га проектні польові дороги (рілля) із земель не витребуваних, резервних земельних часток (паїв) Онуфріївської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10.09.2007 р. між Онуфріївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством "Мітус" (орендар) укладено договір оренди землі.

22.04.2008 р. відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 р. №119 та з урахуванням діючого на той час Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. №2073, вищевказаний договір оренди земельної ділянки було зареєстровано в Онуфріївській селищній раді за №1.

Разом з тим, досліджуючи питання, чи дотримано сторонами вимоги діючого законодавства щодо державної реєстрації оспорюваного договору оренди, суди попередніх інстанцій взагалі не врахували вимоги чинного на той час законодавства, а також, не дослідили розпорядження голови Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області №61-р, договір оренди та порядок реєстрації такого договору оренди Онуфріївською селищною радою.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, але не для захисту позивача, не надаючи при цьому правове обґрунтування, що порушує приписи ч. 2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи, які викладені Фермерським господарством "Мітус" в позовній заяві від 28.01.2013 р. ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не розглядались по суті взагалі.

Судами попередніх інстанцій також не були досліджено і такі обставини.

Згідно з ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про оренду землі», орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 названого Закону).

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

З огляду на матеріали справи, Онуфріївська районна державна адміністрація надала Фермерському господарству "Мітус", видами діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур (згідно довідки з ЄДРПОУ АБ №299919), земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У пунктах 15, 16 договору сторони передбачили, що земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур; цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Абзацом 6 пункту 31 договору сторони визначили обов'язки позивача вирощувати на спірній земельній ділянці велику рогату худобу з розрахунку 1 голова на 1 ріллі.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив визнати недійсним саме абзац 6 пункту 31 договору, адже він став однією з підстав відмови йому у поновленні договору оренди.

Суди попередніх інстанцій на вищевказане не звернули увагу.

Умови поновлення договору оренди та момент його розірвання сторони визначили у наступних пунктах.

Відповідно до пункту 39 договору сторони визначили, що договір може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця лише разі порушення орендарем умов договору. При цьому орендодавець зобов'язаний попередити орендаря про це не менше ніж за 2 місяці

За умовами пункту 8 договору його укладено на 5 років, а після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення.

Частиною 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентується питання поновлення договору оренди землі, тобто, можливість продовження строку його дії понад строк, визначений сторонами при його укладенні.

Так, у відповідності до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

У подальшому, в зв'язку із закінченням строку дії договору оренди від 10.09.2007 р., позивач звернувся до відповідача із листом - повідомленням від 12.07.2012 р. про поновлення договору оренди земельної ділянки, терміном на 10 років.

Разом з тим, орендодавець відмовив у поновленні договору оренди, зазначаючи при цьому про порушення позивачем умов укладеного договору, а саме: умови, якою передбачено вирощування великої рогатої худоби з розрахунку 1 голова на 1 га ріллі; умови передачі в суборенду вищевказаної земельної ділянки Фермерському господарству «Агро Плюс 7», а також, вирощування сільськогосподарських культур з порушенням агротехнічних вимог.

При дослідженні матеріалів справи, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не було з'ясовано чи використовувалась Фермерським господарством "Мітус" спірна земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та чи були порушені при цьому агротехнічні вимоги, адже в матеріалах справи такі докази відсутні.

До того ж, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки тому, чи є підставою для відмови у поновленні договору оренди землі абзац 6 пункту 31 договору, яким передбачено вирощування великої рогатої худоби з розрахунку 1 голова на 1 га ріллі, адже земельна ділянка першочергово була надана для ведення сільськогосподарського виробництва.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було досліджено договір суборенди від 31.03.2011 р., який укладено між Фермерським господарством "Мітус" (орендарем) та Фермерським господарством «Агро Плюс 7», зареєстрований в Онуфріївській селищній раді 06.04.2011 р. за №1, а також, не встановлено чи порушуються такою суборендою умови договору оренди землі, та яким пунктом договору заборонена така передача.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що дослідження вищевказаних обставин справи має суттєве значення для вирішення даного спору.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне вказати і про те, що фактично Фермерським господарством "Мітус" оскаржуються дії Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо не поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також дії щодо передання цієї земельної ділянки іншій особі - ПП "ОСОБА_4."".

Натомість, суди попередніх інстанцій вкотре не надали вищевказаним обставинам належної правової оцінки.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що при новому розгляді, суди попередніх інстанцій повинні вирішити питання щодо долучення до справи ПП "ОСОБА_4."", але в тому разі, якщо рішення суду може вплинути на його права або обов'язки.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Фермерського господарства "Мітус", дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових актів, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Мітус" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 р. у справі №912/205/13-г та рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.03.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

О. Яценко