ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 922/1890/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук Українина постанову відХарківського апеляційного господарського суду 23.03.2015у справі Господарського суду№ 922/1890/14 Харківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доДержавного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія"прозобов'язання вчинити певні дії у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача ОСОБА_5;- відповідача - третьої особи повідомлений, але не з'явився; ОСОБА_6;ВСТАНОВИВ:

14.05.2014 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України про зобов'язання повернути дизельне пальне, яке відповідає державним стандартам, в кількості 9 924 літри.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2014 у справі № 922/1890/14 (суддя Шарко Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий суддя, судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.), зобов'язано Державне підприємство "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 дизельне пальне, яке відповідає державним стандартам в кількості 9 924 літрів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 922/1890/14, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для зобов'язання Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України повернути визначене позивачем дизельне пальне в кількості 9 924 літри.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11.04.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 1, відповідно до п. 2.1 якого сторони погодили, що розмір позики становить 9924 літрів дизельного пального, яке відповідає державним стандартам, належить ФОП ОСОБА_4 і знаходиться на паливній базі за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; відповідно до частин 1, 2 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Згідно з підпунктами 7.5.6, 7.5.7, 7.5.8, 7.5.10 цієї Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер. Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Підставами направлення справи № 922/1890/14 Господарського суду Харківської області на новий розгляд стало те, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про задоволення позову, в порушення вимог ст. ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, не навели нормативно-правового обґрунтування відхилення доводів відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні на відпуск дизельного палива для Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України, в той час як відповідач заперечує факт отримання даного палива; крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції визнала передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що факт отримання відповідачем дизельного пального підтверджується актом приймання-передачі об'єкта позики від 11.04.2013, оскільки дійшовши даного висновку поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що відповідно до даного акту позикодавець передав, а позичальник прийняв 9 924 літри дизельного пального, що знаходиться на зберіганні на паливній базі за адресою: АДРЕСА_1.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що під час здійснення судами першої та апеляційної інстанцій нового розгляду справи, ними в порушення ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, ігноруючи вказівки суду касаційної інстанції, не були досліджені всі обставини, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 15.10.2014 у справі № 922/1890/14.

Так, статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В силу приписів статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок довести обставини, на які вони посилаються в підтвердження своїх вимог та заперечень, належними та допустимим доказами.

Ані судом першої інстанції, ані апеляційним господарським судом не спростовано доводи відповідача про те, що позивачем не доведено отримання ним товару, доказами, складання яких передбачено Інструкцією "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України".

Натомість, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про доведеність факту передання відповідачу дизельного пального, зазначив, що відповідач не довів факту того, що предмет позики (дизельне паливо) ним не приймався та не відображався в бухгалтерському обліку підприємства, оскільки ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 відповідачу було запропоновано надати апеляційному господарському суду бухгалтерські відомості та інші документи, які відображають всі господарські операції, здійснені підприємством відповідача за квітень 2013 року; розшифровка податкової звітності за квітень 2013 року.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), у разі ж ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, наведене тягне за собою наслідки, передбачені, зокрема, пунктом 5 статті 83 ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначаючи те, що товарно-транспортні накладні повинен був виписувати ДП ДГ "Комсомолець", оскільки до останнього відповідно до ст. 1046 ЦК України та договору позики перейшло право власності на спірне пальне, дійшов суперечливого висновку про те, що перевезення дизельного пального для ДП ДГ "Комсомолець" в кількості 9924 літрів здійснювало ТОВ "Лозівська паливна компанія" на підставі товарно-транспортних накладних № 37 та № 41, в яких зазначено, що замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем є ФОП ОСОБА_4, а автопідприємство - ТОВ "Лозівська паливна компанія" (т. 1 а. с. 62-63).

До того ж, викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 922/1890/14.

Справу № 922/1890/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА