ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 908/2020/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Грека Б.М.розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Говерлус"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015у справі№ 908/2020/15-г господарського суду Запорізької області за позовомЗакритого акціонерного товариства "Говерлус" до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства "Донецька залізниця" Приватне підприємство "УКРЕНЕРГОТРАНС" Державне підприємство "Придніпровська залізниця"простягнення 77 854,52 грн. за участю представників сторін:позивача:Клименко Р.Ю.,відповідача: третьої особи на стороні позивача: третьої особи на стороні відповідача: не з'явився, не з'явився, не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство "Говерлус" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача суми неправомірно списаних коштів у розмірі 77 854,52 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.05.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі №908/2020/15-г , у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ЗАТ "Говерлус" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та рішення місцевого господарського суду від 19.05.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.07.2010 між ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" (далі - Третя особа 1) та Державним підприємством "Донецька залізниця" був укладений Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №Е-050047. Даним договором регламентується проведення Третьою особою 1 розрахунків з залізницею (Відповідачем) за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів.

На підставі Договору ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС", як експедитору, для проведення розрахунків і обліку сплачених сум були відкриті особові рахунки по ДП "Донецька залізниця" з присвоєнням відповідних кодів платника № 9100478 та № 9101601.

Також було встановлено, що відповідно до умов Договору Комісії № 030812 від 03 серпня 2012 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "ГОВЕРЛУС" (UAB "GOVERLUS") (далі за текстом - Позивач, Комітент) та Приватним акціонерним товариством "УКРЕНЕРГОТРАНС" (далі за текстом - Комісіонер), Комісіонер діє від свого імені, за дорученням за рахунок Комітента зобов'язаний за обумовлену Договором винагороду вчинити правочини обумовлені Договором щодо надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

На виконання Договору комісії № 030812 від 03 серпня 2012 року, ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" уклав договори на організацію перевезення вантажів з третіми особами, в тому числі з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" (Договір № 01.10.2/23-062/1300 від 01.12.2010 року). На виконання Договору, укладеного ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", за заявкою ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" № 062/7а-572 від 24.07.2014 року, 25 липня 2014 року за накладними № 45544053, №45544061 та 45544087 зі ст. Дніпродзержинськ ДП "Придніпровська залізниця" (відправник - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського") призначенням на ст. Комунарськ ДП "Донецька залізниця" на адресу ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" під навантаження відправлено 56 порожніх вагонів, у тому числі 14 порожніх вагонів власності ЗАТ "GOVERLUS" (Договір Комісії № 030812 від 03 серпня 2012 року).

Номери 13 вагонів власності ЗАТ "ГОВЕРЛУС" (UAB "GOVERLUS") по накладній № 45544053: 1 - номер вагону № 56655434; 2 - номер вагону № 56690316; 3 - номер вагону № 56647423; 4 - номер вагону № 56813470; 5 - номер вагону 56680929; 6 - номер вагону № 56660012; 7 - номер вагону № 56689755; 8 - номер вагону № 56699960; 9 - номер вагону № 56690449; 10 - номер вагону № 56671704; 11 - номер вагону № 56689821; 12 - номер вагону 56672025; 13 - номер вагону № 53543724. Номер 1 вагону власності ЗАТ "ГОВЕРЛУС" по накладній № 45544061: номер вагону 56843568. Платником провізних платежів за перевезення даних вагонів виступав ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС". ДП "Придніпровська залізниця" прийняла вагони до перевезення та стягнула з особового рахунку ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" по ДП "Придніпровська залізниця" плату за здійснення перевезення 56 порожніх вагонів, в тому числі за 14 порожніх вагонів власності ЗАТ "ГОВЕРЛУС" (UAB "GOVERLUS").

У зв'язку з проведенням активної фази антитерористичної операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей України та пошкодженням залізничної інфраструктури, з 28.07.2014 року і до відміни Укрзалізницею введено конвенційну заборону (№ ЦЗМ-14/1263 від 28.07.2014р.) на навантаження (відправлення) всіх вантажів зі станцій залізниць України, країн СНД і Балтії на станції Дебальцеве, Дебальцеве-Сортувальна, Комунарськ та інших станцій ДП "Донецька залізниця".

Вказані обставини призвели до того, що 56 порожніх вагонів, в тому числі 14 порожніх вагонів власності ЗАТ "ГОВЕРЛУС" (UAB "GOVERLUS"), які прямували зі ст. Дніпродзержинськ призначенням на ст. Комунарськ на адресу ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", відповідно з конвенційною забороною № ЦЗМ-14/1263 від 28.07.2014р. були зупинені ДП "Донецька залізниця" на шляху прямування по ст. Демурине ДП "Донецька залізниця". Оскільки термін дії конвенційної заборони не встановлено, а залізниця зобов'язань з доставки вантажу (порожніх вагонів) одержувачу не виконувала, з метою виключення невиробничих простоїв вагонів, а також щоб уникнути розобладнання вагонів у зв'язку з тривалим простоєм вагонів в покинутих потягах, ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" був змушений звернутися з заявою № 3.4 - 523 від 11.08.2014р. до начальника служби комерційної роботи та маркетингу ДП "Донецька залізниця" з проханням здійснити переадресування даних вагонів на нову станцію призначення - ст. Терни ДП "Придніпровська залізниця" на адресу нового одержувача - ПАТ "Північний ГЗК".

За результатами розгляду звернення ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" ДП "Донецька залізниця" був виданий наказ про здійснення переадресування № 1685 від 11.08.2014р. за підписом начальника служби комерційної роботи та маркетингу ДП "Донецька залізниця" Антонова. Листом № 3.4 - 523 від 11.08.2014р. ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС", як платник, гарантувало тільки оплату збору за оформлення переадресування вагонів.

Однак, 29.09.2014 по станції Демурине ДП "Донецька залізниця", крім збору за оформлення переадресування вагонів, з особового рахунку ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" по Донецькій залізниці № 9101601 по накопичувальній картці № 29090025 від 29.09.2014р., додатково безпідставно були списані: збір за зберігання 56 вагонів на коліях загального користування в розмірі 8 141,28 грн.(без урахування ПДВ), у тому числі за 14 вагонів власності ЗАТ "ГОВЕРЛУС" у розмірі 2 035,32 грн. (без урахування ПДВ); плата за користування 56 вагонами в розмірі 251 054,72 грн. (без урахування ПДВ), у тому числі за 14 вагонів власності ЗАТ "ГОВЕРЛУС" у розмірі 62 763,68 грн.(без урахування ПДВ); телеграфний збір за повідомлення залізниці на прохання вантажовідправника у розмірі 319,10 грн. (без урахування ПДВ), у тому числі за вагони власності ЗАТ "ГОВЕРЛУС" (UAB "GOVERLUS") - в розмірі 79,77 грн. (без урахування ПДВ), всього безпідставно списано 77 854,52 грн.

У відповідності до умов Договору комісії № 030812 від 03.08.2012р., при виконанні доручень за Договором Комітент відшкодовує Комісіонеру будь - які підтверджені витрати, пов'язані з виконанням доручень та понесені Комісіонером в інтересах Комітента, в тому числі, але не виключає витрат на оплату порожнього пробігу рухомого складу в звітному періоді. Витрати, понесені Комісіонером при виконанні цього Договору, зазначаються у Звітах Комісіонера. Підписаний Комітентом звіт за відповідний період свідчить про повне визнання Комітентом зазначених у Звіті сум витрат. Витрати Комісіонера утримуються Комісіонером із сум доходу, одержаного на користь Комітента в процесі виконання Договору і підлягаючого перерахуванню Комітенту.

Дотримуючись умов вказаного Договору, позивач прийняв та відшкодував ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" всі понесені останнім витрати, пов'язані з оплатою: збору за зберігання вагонів на коліях загального користування, плати за користування вагонами, телеграфного збору за повідомлення залізниці на прохання вантажовідправника, які були списані ДП "Донецька залізниця" з особового рахунку ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС".

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просив суд стягнути з відповідача 77 854,52 грн. посилаючись при цьому, що списання з особового рахунку збору за зберігання вагонів на коліях загального користування, плати за користування вагонами за їх простій на коліях станції Демурине ДП "Донецька залізниця" та телеграфного збору за повідомлення залізниці було проведено відповідачем безпідставно, оскільки при видачі вантажу (56 вагонів) одержувачу 15.08.2014р. з особових рахунків платника ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" були списані усі належні провізні платежі за перевезення. Затримка вагонів в даному випадку сталася внаслідок дій залізниці, а саме введення 28.07.2014 року Укрзалізницею Конвенційної заборони № ЦЗМ-14/1263 на навантаження всіх вантажів та відправлення зі станцій залізниць України, країн СНД і Балтії на станції Дебальцеве, Дебальцеве-Сортувальна, Комунарськ та інших станцій ДП "Донецька залізниця", та невиконання залізницею зобов'язання щодо доставки вантажу, тому зазначені кошти були неправомірно списані відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що позивач не надав суду доказів, що грошові кошти в сумі 77854, 52 грн. були списані саме з нього.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх судових інстанцій передчасними, оскільки їх зроблено на підставі неповного з'ясування дійсних обставин справи та у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають.

Так, місцевий господарський суд не прийняв заяву позивача, в якій останній, посилаючись на норми матеріального закону (ст. 1166 ЦК України) просив стягнути з відповідача на свою користь 77 854,52 грн. майнової шкоди. При цьому місцевий господарський суд вважав, що вказана заява позивача є заявою про зміну підстави позову, яка може подаватися лише до розгляду справи по суті (ст.22 ГПК України), а оскільки розгляд справи по суті вже було розпочато, вказана заява не приймається та залишається без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, оскільки вважає, що подана позивачем заява не є заявою про зміну підстави позову, а є лише уточненням позовних вимог, які конкретизують та роз'яснюють, з посиланням на норми матеріального закону, позовні вимоги, які викладені у позовній заяві.

Як вбачається з позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, позивач предмет та підстави позову не змінював, сума, яку він просив стягнути на свою користь з відповідача, також не змінювалась. У позовній заяві позивач взагалі не посилався на норми матеріального закону, виклавши лише фактичні обставини, у результаті яких він втратив 77 854,52 грн. У своїх же уточненнях позивач додатково зробив посилання на норми матеріального права, а саме на статтю 1166 ЦК України для встановлення дійсної правової природи відносин між позивачем та відповідачем. Тобто підстава та предмет позову залишилися ті ж самі, що і у позовній заяві - це неправомірні дії відповідача, які спричинили позивачу майнову шкоду у сумі 77 854,52 грн.

Відповідно до положень абзацу 7 п. 3.12 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не вважаються зміною позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин з посиланням на норми матеріального та процесуального права.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відсутній зв'язок між неправомірним списанням відповідачем з особового рахунку ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" та відшкодуванням позивачем витрат понесених ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" в інтересах останнього, а також з висновком про те, що позивач не надав суду доказів, що грошові кошти в сумі 77854, 52 грн. є матеріальною шкодою.

Так, позивач неодноразово зазначав про те, що саме він відшкодував ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" всі понесені ним витрати, пов'язані з оплатою збору за зберігання вагонів на коліях загального користування, плати за користування вагонами, телеграфного збору за повідомлення залізниці на прохання вантажовідправника, які були списані ДП "Донецька залізниця" з особового рахунку ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС".

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій вважали, що матеріали даної справи свідчать, що грошові кошти були списані Державним підприємством "Донецька залізниця" з ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС", а не з ЗАТ "Говерлус", тому підстав для задоволення позову немає.

Разом з тим, суди попередній судових інстанцій не звернули увагу на укладений між ЗАТ "Говерлус" та ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" договір Комісії № 030812 від 03 серпня 2012 року, згідно з яким позивач відшкодовує ПрАТ "УКРЕНЕРГОТРАНС" всі підтверджені витрати, пов'язані з виконанням доручень та понесені Комісіонером в інтересах Комітента, в тому числі, але не виключає витрат на оплату порожнього пробігу рухомого складу в звітному періоді, що і було зроблено ЗАТ "Говерлус".

Обов'язок Комітента відшкодувати витрати Комісіонеру передбачено ст.ст. 1016, 1024 ЦК України.

Колегія вважає, що застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права (ст.ст.509,526,610 ЦК України), які регулюють належне виконання договірних відносин та встановлюють відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань даному випадку, є помилковим, оскільки позивач не посилається у позові на існування між ним та відповідачем договірних відносин, зобов'язання по яких останній не виконав.

При цьому, апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив, що судом першої інстанції було невірно трактована заява позивача про уточнення позовних вимог, як зміна підстав позову, проте не взяв її до уваги, оскільки вказав, що значення для вирішення справи по суті вона не має.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Одночасно, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: шкоди, протиправної поведінки особи, що завдала шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою особи, що завдала шкоди, вина.

Колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції фактично не розглянули позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, спричиненої позивачу неправомірними діями відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом Запорізької області та Донецьким апеляційним господарським судом при розгляді даної справи та прийнятті судових рішень неповно з'ясовані дійсні обставини, не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що стало підставою для передчасних висновків, зроблених при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний и об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів вважає, що при вказаних обставинах та порушеннях норм матеріального закону, рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції не можуть бути залишені без змін та підлягають скасуванню у повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, а у випадку необхідності - витребувати ще й належні докази по справі, встановивши при цьому фактичні обставини справи та з'ясувавши підстави виникнення спору, дійсні права і обов'язки сторін, а також правовідносини, що виникли між сторонами, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Говерлус" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі №908/2020/15-г скасувати.

Справу №908/2020/15-г направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суддів.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова Б. Грек