ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 922/4605/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного вищого навчального закладу Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" на рішення господарського суду Харківської області від 8 липня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року у справі №922/4605/14 за позовом приватного вищого навчального закладу Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року приватний вищий навчальний заклад Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" про витребування скульптурної композиції "ІНФОРМАЦІЯ_1" з чужого незаконного володіння.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 8 липня 2015 року у справі №922/4605/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач за договором оренди №36 від 1 лютого 1998 року та додатковими угодами до нього орендував належні відповідачеві нежитлові приміщення (літ. "А-5", "Б-8", "В-3", що розташовані у АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 507 від 28 березня 2001 року за згодою відповідача та клопотанням позивача останньому надано дозвіл на проектування та спорудження скульптурної композиції "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території відповідача за вказаною адресою.

На виконання цього рішення, у квітні 2001 року за замовленням позивача ТОВ "Харківський науково-технічний центр "Регіон" розроблено робочий проект скульптурної композиції "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Роботи по спорудженню цієї композиції поблизу входу до приміщення літ. "Б-8" виконувались з липня 2001 року по лютий 2002 року; після їх завершення пред'явлені позивачем, як замовником, разом з підрядчиком - МСП "Агробуд" до прийняття в експлуатацію.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 26 лютого 2002 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 350 від 13 березня 2002 року, скульптурну композицію "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.

Предметом позову є вимоги позивача про витребування майна з незаконного володіння відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що він є власником спірного майна. Оскільки нежитлові приміщення корпусу "Б-8" ним не використовуються з літа 2014 року, подальше розміщення скульптурної композиції біля входу цього приміщення стало недоцільним, ним прийнято рішення про її демонтаж, проте відповідач унеможливив доступ до цього майна та перешкоджає йому у здійсненні права власності.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, залишаючи судове рішення у справі без змін, пославшись на вимоги ст. 41 Конституції України, ст.ст. 219, 316, 317, 319, 321 328, 386, 387 Цивільного кодексу України, п.п. 3.1, 3.9-3.11 Державних будівельних норм, п.п. 1.1, 2.1, 2.4, 2.8, 2.13 Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, в Харківській області, Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами виникнення у нього права власності на спірне майно.

Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про відсутність у позивача права власності на спірне майно погодитись не можна.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При цьому попередніми судовими інстанціями встановлено, що спірне майно не відноситься до нерухомого майна і не підлягає державній реєстрації.

Підстави набуття права власності визначені главою 24 ЦК України.

Однією з таких підстав, відповідно до ст. 331 ЦК України, є набуття права власності на новостворене майно.

Судом встановлено, що саме позивачеві надано дозвіл на проектування та спорудження скульптурної композиції "ІНФОРМАЦІЯ_1" і саме позивачем замовлено розробку робочого проекту цієї композиції, який реалізовано шляхом її виготовлення і встановлення на території відповідача, на замовлення позивача та прийнято в експлуатацію після пред'явлення її позивачем (замовником) і МСП "Агробуд" (підрядником) державній приймальній комісії.

Автором скульптурної композиції "ІНФОРМАЦІЯ_1", є скульптор ОСОБА_4, який підтвердив, що передача скульптурної композиції позивачеві була добровільною.

Цим обставинам попередні судові інстанції дали неправильну правову оцінку, не врахували, що власником об'єкту будівництва або результату будівельних робіт є замовник та помилково не застосували до спірних правовідносин ч. 1 ст. 331 ЦК України про підстави набуття права власності на новостворене майно.

Оскільки судами встановлено, що спірне майно не є нерухомим майном, то право власності на це майно не підлягає державній реєстрації.

За таких обставин слід визнати, що позивач є власником спірного майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 321 вказаного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Звертаючись з такою вимогою, позивач повинен підтвердити його право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Встановлено, що позивач є власником спірного майна, яке розташоване на території відповідача та не може вільно ним розпоряджатись.

Право володіння, користування та розпорядження майном, згідно з вимогами ст. 317 ЦК України, належить власникові майна, а право володіння, за ст. 398 ЦК України, виникає на підставі договору із власником, а також з інших підстав, установлених законом.

При розгляді справи судами не встановлено наявності між сторонами зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна, а тому законних підстав вважати, що відповідач правомірно володіє цим майном немає.

За таких обставин позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є правомірними.

Також попередні судові інстанції на вказані обставини не звернули належної уваги, дали їм неправильну правову оцінку та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Оскільки судами повно встановлені обставини справи, яким дана неналежна правова оцінка, суд вважає за необхідне прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню позивачу суми судового збору, сплаченого останнім за подання позову, апеляційної скарги від 18 грудня 2014 року, апеляційної скарги від 20 липня 2015 року, касаційної скарги від 3 березня 2015 року та за подання даної касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного вищого навчального закладу Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 8 липня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року у справі №922/4605/14 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення.

Позов задовольнити.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" (61024, м. Харків, вул. Лермонтовська, 27, код ЄДРПОУ 14312163) на користь приватного вищого навчального закладу Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" (61024, м. Харків, вул. Лермонтовська, 27, код ЄДРПОУ 21228109) скульптурну композицію "ІНФОРМАЦІЯ_1", розміщену біля входу у АДРЕСА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" (61024, м. Харків, вул. Лермонтовська, 27, код ЄДРПОУ 14312163) на користь приватного вищого навчального закладу Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" (61024, м. Харків, вул. Лермонтовська, 27, код ЄДРПОУ 21228109) 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору за подання позову, 913 (дев'ятсот тринадцять) 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги від 18 грудня 2014 року, 913 (дев'ятсот тринадцять) 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги від 20 липня 2015 року, 913 (дев'ятсот тринадцять) 50 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги від 3 березня 2015 року та 2 192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 40 коп. судового збору за розгляд даної касаційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко