ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 4/7 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку (голова комітету кредиторів)на ухвалувід 11.08.2015 господарського суду Рівненської областіта постановувід 29.09.2015 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 4/7 господарського суду Рівненської області про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари", м. РівнеліквідаторХомишин І.Г., м. Львівза участю 1. Товарної біржі "Наша", м. Львів; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінвестгруп", с. Зміїнець Волинської області в судовому засіданні взяли участь представники:

боржника ПАТ "Укрексімбанк"Звольська Н.О., довір.; Татушко Р.В.. довір.ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.02.2010 порушено провадження у справі № 4/7 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари" в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Рівненської області від 18.03.2010 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру призначено ліквідатором арбітражного керуючого Хомишина І.Г. та інше.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.03.2015 визнано Товарну біржу "Наша" учасником провадження у справі про банкрутство.

У жовтні 2014 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк", кредитор) звернувся до суду із заявою про визнання недійсними результатів аукціону від 23.09.2014 з продажу частини майна боржника - лот № 3 приміщення котельної у м. Рівному по вул. Дворецькій, 93, посилаючись на незаконну реалізацію заставного майна боржника окремими лотами, а не цілісним майновим комплексом, як це передбачено ст. 44 Закону про банкрутство, та без згоди заставного кредитора.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.11.2014, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015, у задоволенні заяви кредитора відмовлено з підстав відсутності порушень вимог чинного законодавства при проведенні аукціону.

У червні 2015 року кредитор звернувся з іншою заявою про визнання недійсними результатів аукціону від 16.04.2015 з продажу іншої частини майна боржника - лот № 1 - склад-магазин та лот № 2 - адміністративно-побутовий комплекс у м. Рівному по вул. Дворецькій, 93 з аналогічних підстав, наведених у раніше поданій ним заяві.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.08.2015 (суддя Заголдна Я.В.) відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "Укрексімбанк" про визнання недійсними результатів аукціону від 16.04.2015. Суд першої інстанції вказав про відсутність порушень порядку проведення спірного аукціону.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 (судді: Тимошенко О.М. - головуючий, Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) зазначену ухвалу залишено без змін із тих же підстав. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд також вказав, що початкова вартість майна, а також можливість зниження вартості майна до 50% були заздалегідь погоджені ліквідатором із заставним кредитором.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Укрексімбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким результати аукціону від 16.04.2015 визнати недійсними.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 42, 44 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає про не отримання його згоди на зниження початкової вартості майна, неправомірну реалізацію ліквідатором майна на аукціоні одразу окремими лотами, а не цілісним майновим комплексом.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається, загальний обсяг визнаних ліквідатором грошових вимог кредиторів боржника становить 24 979 466,50 грн. При цьому грошові вимоги ПАТ "Укрексімбанк" на суму понад 24 мільйони гривень забезпечені іпотекою цілісного майнового комплексу боржника (склад-магазин, адміністративно-побутовий комплекс та котельня) за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 93 загальною заставною вартістю 19 418 400 грн. (договір іпотеки від 28.05.2007 № 8608Z12).

Саме частина цього майна боржника, а саме лот № 1 - склад-магазин площею 3202,5 кв.м. та лот № 2 - адміністративно-побутовий комплекс площею 100,1 кв.м. була предметом реалізації на спірному аукціоні 16.04.2015.

Відповідно до протоколів аукціонів від 16.04.2015 № 5-018 та № 5-019 організатором аукціону проведено реалізацію вказаної частини цілісного майнового комплексу окремими лотами, які реалізовані відповідно лот № 1 - за 1 509 580,80 грн. (при початковій вартості 2 903 040 грн.), лот № 2 - за 436 966,40 грн. (при початковій вартості 840 320 грн.).

Слід зазначити, що з числа положень Закону про банкрутство, в яких ідеться про продаж майна у ліквідаційній процедурі, необхідно виходити насамперед з тих приписів, які визначають відповідну судову процедуру і вміщені в розділі III "Ліквідаційна процедура" (оцінка майна банкрута; продаж майна банкрута; передання активів боржника, які залишаються не проданими на час закінчення ліквідаційної процедури тощо). Що ж до норм розділу IV Закону про банкрутство "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство", то вони застосовуються субсидіарно, тобто у випадку, якщо відповідне питання не врегульовано зазначеними приписами.

Так, частина 5 ст. 44 Закону про банкрутство встановлює обов'язок ліквідатора здійснювати продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу і тільки у разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Отже, Законом про банкрутство встановлено пріоритет реалізації майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу та одночасно встановлено гарантію для кредиторів боржника, яка полягає в тому, що початковою вартістю такого майна повинна бути сукупність усіх визнаних грошових вимог кредиторів боржника.

При цьому ліквідатором з урахуванням положень статті 66 Закону про банкрутство при реалізації цілісного майнового комплексу має бути дотримано повну процедуру продажу майна, визначену Розділом ІV Закону про банкрутство, з проведенням, за наявності підстав, як повторного аукціону, так і другого повторного аукціону, і лише потім вирішено питання щодо продажу майна боржника частинами.

Будь-які правочини щодо реалізації майна боржника, укладені у порушення встановленого законодавством порядку, є нікчемними та не можуть мати правових наслідків.

У даному випадку судами встановлено, що спірний майновий комплекс, який складається з трьох об'єктів, був одразу виставлений ліквідатором на аукціон окремими лотами, із окремим визначенням початкової вартості кожного об'єкта, що є грубим порушенням вимог ст.ст. 43, 44 Закону про банкрутство.

Більше того, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Листом від 03.04.2014 кредитор надав згоду на реалізацію заставного майна на аукціоні та одночасно наголосив на необхідності реалізації майна одним лотом (а.с. 102, том 5).

Проте суди попередніх інстанцій вказаних обставин щодо недотримання ліквідатором встановленого ст. 44 Закону про банкрутство порядку реалізації майна боржника взагалі не досліджували, обмежившись лише посиланням на повідомлення ліквідатором заставного кредитора про проведення спірного аукціону.

Таким чином, суди припустились порушення норм ст.ст. 47, 43 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що сама по собі наявність у даній справі судових рішень про відмову у задоволенні заяви кредитора про визнання недійсним результатів попереднього аукціону від 23.09.2014, у тому числі постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2015, не може бути підставою для висновку про законність аукціону від 16.04.2015, оскільки жодна судова практика не може спростовувати пряму норму закону, якою імперативно врегульовано порядок реалізації майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин оскаржувані судові рішення у частині розгляду скарги кредитора підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином з'ясувати дотримання встановленого законом порядку реалізації майна боржника та розглянути справу у відповідній частині згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) ставка судового збору з касаційної скарги на судове рішення, винесене у справі про банкрутство за наслідками розгляду заяви про визнання недійсними правочинів, складає 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.

Оскільки відповідна заява була подана кредитором до 01.09.2015, то розмір судового збору розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні заяви.

У той же час за платіжним дорученням від 19.10.2015 №1320 ПАТ "Укрексімбанк" сплачено судовий збір в сумі 2 923,20 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством. Враховуючи подання кредитором клопотання про повернення судового збору та відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачена сума судового збору за подання касаційної скарги в сумі 1 461, 60 грн. підлягає поверненню кредитору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 42, 43, 44, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VІ), ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 41, 27, 43, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.08.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 4/7 скасувати.

3. Справу № 4/7 у частині розгляду заяви ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку про визнання недійсними результатів аукціону від 16.04.2015 передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

4. Повернути публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку (м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 5; ідентифікаційний код 26196437) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 60 коп.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич