ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 908/699/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі його регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року у справі № 908/699/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі його регіональної філії "Придніпровська залізниця" до державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 11 490,10 грн. за технічне обслуговування та ремонт вагонів у зв'язку їх пошкодженням з вини працівників відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 року (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 4602,38 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року (судді: Марченко О.А., Зубченко І.В., Колядко Т.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що у період з 25.08.2015 року по 26.10.2015 року на під'їзних коліях Бердянського морського торговельного порту працівниками відповідача пошкоджено вагони №№ 52733342, 54780515, 96394267, 56810591 56161227, 60933926, 61077160, 52230059, 56316680, 56558141, 62315460, 53542783, 96391925, 68701234, 95535910, 32261596, 96290044, 62198205, 56236359, 67364836, 65516981 у зв'язку з порушенням ГОСТу 22235-76, внаслідок чого сторонами оформлено двосторонні акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25: від 25.08.2015 року № 118; від 01.09.2015 року № 124; від 03.09.2015 року № 125; від 10.09.2015 року № 127; від 14.09.2015 року № 129; від 16.09.2015 року № 131; від 17.09.2015 року № 134; від 17.09.2015 року № 135; від 18.09.2015 року № 136; від 18.09.2015 року № 137; від 24.09.2015 року № 141; від 06.10.2015 року № 148; від 08.10.2015 року № 153; від 09.10.2015 року № 155; від 13.10.2015 року № 157; від 16.10.2015 року № 173; від 19.10.2015 року № 175; від 21.10.2015 року № 176; від 21.10.2015 року № 177; від 22.10.2015 року № 178; від 22.10.2015 року № 179; від 26.10.2015 року № 181.

Відособленим структурним підрозділом "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" проведено технічне обслуговування та ремонт пошкоджених вагонів, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача направлено акти виконаних робіт, рахунки, калькуляції на загальну суму 11 490,10 грн.

Калькуляції вартості виконання ремонту пошкоджених вагонів до актів виконаних робіт № 1201/1, № 1240/1, № 1311/1 та № 1072/1 містять наступні найменування робіт: обов'язкові операції при проведенні технічного обслуговування з відчепленням (огляд та перевірка вагонів); перелік робіт по усуненню пошкоджень (повна собівартість та рентабельність); інші витрати.

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії та листи, зокрема, уточнена претензія від 25.11.2015 року № 2089 з вимогами про погашення суми дебіторської заборгованості у сумі 11 490,01 грн.

За результатами розгляду претензії ДП "Бердянський морський торговельний порт" повідомив, що не має достатніх підстав для задоволення претензії, з огляду на те, що суми визначені в кожній калькуляції вартості виконання ремонту пошкодженого вагону в частині "обов'язкові операції при проведенні технічного обслуговування з відчепленням" та "рентабельність" не підлягають сплаті, оскільки їх не можна віднести в рахунок відшкодування понесених витрат на ремонт пошкоджених вагонів.

Предметом даного судового розгляду є вимоги залізниці до порту про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна, у розмірі витрат на його технічне обслуговування та ремонт.

Висновок судів обох інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтовано наявністю правових підстав для стягнення з відповідача фактично заподіяної шкоди в розмірі повної собівартості проведених ремонтних робіт і безпідставністю включення до складу матеріальної шкоди вартості рентабельності та технічного обслуговування з відчепленням вагонів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 124 Статуту залізниць України за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.

За п. 20 Правил складання актів (п. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за № 567/6855, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

Пунктом 20 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 16.07.2008 року №443 (далі - Правила користування) визначено, що пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

За п. 22 Правил користування сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Відповідно до п. 23 Правил користування вартість ремонту та всі витрати, пов'язані з ремонтом пошкодженого вагона, зазначаються в акті про пошкодження вагона, який надається винній стороні для відшкодування збитків за пошкодження вагона.

Отже, спеціальними нормами законодавства встановлено матеріальну відповідальність порту перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди та визначено її склад.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу було завдано матеріальну шкоду у вигляді пошкодження вагонів внаслідок порушення працівниками відповідача ГОСТу 22235-76, про що було складено акти про пошкодження вагона (форма ВУ-25М), підписані обома сторонами. Наведені обставини не заперечуються відповідачем.

В той же час, оскільки залізницею до вартості виконаного ремонту пошкоджених вагонів за актами виконаних робіт № 1201/1, № 1240/1, № 1311/1 та № 1072/1 включено обов'язкові операції при проведенні технічного обслуговування з відчепленням (огляд та перевірка вагонів), перелік робіт по усуненню пошкоджень (повна собівартість та рентабельність), а до складу збитків за пошкодження вагона відповідно до вимог Правил користування не входять обов'язкові операції при проведенні технічного обслуговування з відчепленням, а рентабельність є показником прибутковості роботи підприємства, і загальна сума цих показників за актами про пошкодження вагона складає 6 887,72 грн., то суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для включення зазначених сум до витрат на ремонт пошкоджених вагонів, які підлягають відшкодуванню відповідачем, та правильно задовольнили позов лише в частині стягнення фактично заподіяної матеріальної шкоди в сумі 4 602,38 грн.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав та умов для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування фактично заподіяної матеріальної шкоди без врахування витрат з обслуговування з відчепленням та рентабельності.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі його регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко