ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 922/3310/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Яценко О.В., Данилової М.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 рокуу справі№ 922/3310/15Господарського судуХарківської областіза позовомПрокурора Київського району міста Харковадо1. Харківської міської ради, 2. Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Перемога 2000"проскасування рішення, визнання недійсним державного акту та зобов'язання вчинити певні дії

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились, - відповідача - 1 :Максимовський С.О., - відповідача - 2 :не з'явились,- ГПУ:Збарих С.М.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київського району м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання незаконним та скасування п.12.2. додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 30.09.2009р. № 206/09; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 837407, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; зобов'язання Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Перемога 2000" передати Харківській міській раді земельну ділянку, площею 0,1497 га з кадастровим номером 6310136600:08:001:0075.

Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 03.08.2016 у справі №922/3310/15 (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, однак, подана до суду прокурором після спливу трирічного строку позовної давності, причини пропуску позовної давності під час розгляду справи в суді прокурором документально не обґрунтовані, клопотання про його поновлення прокурором не обґрунтоване (ст. 267 Цивільного кодексу України), тому в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування п.12.2. додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 30.09.2009 р. № 206/09; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1497 з кадастровим номером 6310136600:08:001:0075 серії ЯИ № 837407 та зобов'язання Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Перемога 2000" передати, а Харківську міську раду прийняти спірну земельну ділянку за актом прийому-передачі, слід відмовити, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 (колегія суддів: Івакіна В.О., Пелипенко Н.М., Хачатрян В.С.) рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2016 у справі №922/3310/15 залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням господарського суду першої інстанції Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2016 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову прокурора.

Скаржник доводить невірне застосування ст.256-257 ЦК України, оскільки строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду прокурором не пропущено.

Заявник вважає, що у разі звернення до суду в інтересах держави прокурора, який є позивачем, початок перебігу позовної давності обчислюється з часу, коли право на звернення до суду у позивача виникло у відповідного прокурора, оскільки він є особою у розумінні ст.256 ЦК України.

Ухвалою від 03.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Данилової М.В., Поляк О.І. касаційна скарга Заступника прокурора Харківської області прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.03.2017.

Харківська міська рада у відзиві доводи скарги заперечує, просить постанову апеляційної інстанції залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду, прокурор послався на те, що в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території району, прокуратурою Київського району м. Харкова було встановлено, що п. 12.2. додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 30.09.2009р. № 206/09 Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Перемога 2000" (2-й відповідач) було надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:08:001:0075), яка належала територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,1947 га, для будівництва та подальшої експлуатації малоповерхової житлової забудови по вул. Шевченка, 260.

На підставі вищевказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м. Харкові) було видано ОК "ЖБК "Перемога 2000" державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯИ № 837407, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Прокурор звертаючись з позовом вказав на те, що рішення 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 30.09.2009р. № 206/09 прийнято усупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. № 186, що є підставою для визнання його незаконним та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, яку видано на підставі незаконного рішення.

Однак всупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186 (далі - Примірний статут). Прийнято оскаржуване рішення Харківської міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м. Харкові) та видано ОК "ЖБК "Перемога 2000" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 837407 від 14.09.2011р

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з таких мотивів.

В процесі судового розгляду даної справи, відповідачами було подано до суду заяву про застосування позовної давності, яка мотивована тим, що державі, інтереси якої представляє прокурор, було відомо про наявність державного акта на право власності на спірну земельну ділянку з моменту його державної реєстрації, а саме з 17.12.2009 р.

Так, відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ст.267 ЦК України.

Статтею29 ГПК України унормовано, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Норми закону встановлені ч.1 ст.261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідно до протоколу пленарного засідання 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 30.09.2009р., на якому було прийнято спірне рішення про надання ОК "ЖБК "Перемога 2000" у власність земельної ділянки, площею 0,1497 га, для будівництва та подальшої експлуатації малоповерхової житлової забудови по вул.Шевченка, 260, був присутній прокурор м. Харкова Попович Є.М.

Рішення 36-ї сесії Харківської міської ради 5 скликання від 30.09.2009р. було надіслано прокурору міста Харкова державному раднику юстиції ІІІ класу Попович Є.М. супровідним листом.

Таким чином, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 30.09.2009, починається саме з цієї дати прийняття рішення, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні, та у відповідності до ст. 257 ЦК України, строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 30.09.2012р.

Отже, прокурор мав можливість своєчасно здійснити свої цивільні права, як уповноваженого державного органу у визначений законом строк, а відтак і звернення до суду після спливу строків позовної давності, є підставою для їх застосування згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки прокурор в даному випадку, як уповноважений державою на її захист орган, має рівні з іншими цивільні права.

Крім того, згідно зі ст. 121 Конституції України на прокурора покладено представництво інтересів держави і відповідно до ст.ст.2, 29 ГПК прокурор який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави. Посилання прокурора на те що до спірних правовідносин не застосовуються положення ч.4 ст.267 ЦК України колегією суддів касаційної інстанції не приймається до уваги. Оскільки, Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу I Закону України від 20 грудня 2011 року N 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (далі - Закон N 4176-VI) пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено. Цей Закон набрав чинності 15 січня 2012 року. Відповідно до пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. Отже, зважаючи на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржників не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року у справі № 922/3310/15 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіМ.В. Данилова О.І. Поляк