ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 904/6626/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКороткевича О.Є. (доповідач у справі),суддівКоваленка В.М., Полякова Б.М.розглянувши касаційну скаргу Ліквідатора Приватного підприємства "Терек Плюс" арбітражного керуючого Чабана Ярослава Ігоровичана постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 рокуу справі Господарського суду№ 904/6626/13 Дніпропетровської областіза заявоюПриватного підприємства "Терек Плюс" про визнання банкрутом,В судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Технобудінвест"-Огороднік Т.Л.,

ТОВ НВФ "Дін"-Агапов О.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року (суддя Полєв Д.М.) у справі № 904/6626/13 затверджено звіт ліквідатора банкрута та ліквідаційний баланс, ліквідовано приватне підприємство "Терек Плюс" як юридичну особу у зв'язку із банкрутством, провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2016 року (судді: Чередко А.Є. - головуючий, Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року у справі № 904/6626/13 - скасовано, справу скеровано для подальшого розгляду на стадію ліквідації до суду першої інстанції.

Не погоджуючись з прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, скаржник ліквідатор приватного підприємства "Терек Плюс" арбітражний керуючий Чабан Ярослав Ігорович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2016 року у справі № 904/6626/13 повністю, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів ст.ст. 1, 41, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 328, 331 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Терек Плюс" порушено за заявою останнього ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013р. в порядку статті 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатора - арбітражного керуючого Чабана Ярослава Ігоровича.

У травні 2014 року на затвердження до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов звіт ліквідатора приватного підприємства "Терек Плюс" та ліквідаційний баланс банкрута.

Затверджуючи звіт ліквідатора місцевий господарський суд виходив з того, що ліквідатором приватного підприємства "Терек Плюс" арбітражним керуючим Чабаном Я. І. вжито всіх встановлених Законом про банкрутство заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, в зв'язку чим останній не звернув уваги, що ліквідатором не було дотримано вимог Закону під час здійснення заходів ліквідаційної процедури, а саме щодо виявлення майна, яке належить банкруту на праві власності, формування з цього майна ліквідаційної маси та його продажу в ліквідаційній процедурі; місцевим судом не було надано таким діям ліквідатора належної оцінки та передчасно прийнято рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Разом з тим, частина 2 ст. 98 Закону про банкрутство встановлює обов'язки арбітражного керуючого, зокрема, неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналізів господарському суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством; виконувати інші повноваження, передбачені законодавством про банкрутство.

За приписами ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор, в силу закону, з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб тощо.

За ч. 1, 3 ст. 42 Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.

Так, відповідно до звіту ліквідатора, з метою виявлення належного банкруту майна ним було подано відповідні запити, зокрема, до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Дніпропетровськ та Солонянського району, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ тощо.

Під час ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кавалерійська, 9, секція 6. Зазначене майно було реалізовано на прилюдних торгах на загальну суму 808 000,00 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному державному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні відомості про зареєстровані за приватним підприємством "Терек Плюс" речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Між тим, згідно з вимогами ст.ст. 182, 331, 334 Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а право власності особи на нерухоме майно виникає з моменту такої державної реєстрації.

Крім того, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що спірне майно включено до складу ліквідаційної маси ТОВ "Науково-виробнича фірма "ДІН", яке також перебуває у процедурі банкрутства.

Тобто, щодо спірного об'єкту незавершеного будівництва, який було продано з відкритих торгів у ліквідаційній процедурі приватного підприємства "Терек Плюс" існує спір про право, учасником якого є ТОВ "Науково-виробнича фірма "ДІН".

Водночас, враховуючи зазначене вище суд апеляційної інсанції правомірно вказав, що оскаржувана в суді апеляційної інстанції ухвала стосується прав і обов'язків скаржника.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність належних доказів на підтвердження права власності банкрута на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кавалерійська, 9, секція 6, який є нерухомим майном, а відтак у ліквідатора були відсутні правові підстави для включення цього об'єкту до складу ліквідаційної маси та продажу на відкритих торгах у справі про банкрутство.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про передчасність висновку місцевого господарського суду щодо наявності підстав для затвердження поданого звіту.

У силу приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2016 року у справі № 904/6626/13 слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Терек Плюс" арбітражного керуючого Чабана Ярослава Ігоровича залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2016 року у справі № 904/6626/13 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

Б.М. Поляков