Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 917/1803/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Світло-Енерго"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.12.2015у справі№ 917/1803/15Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"доПриватного підприємства "Світло-Енерго"простягнення пені та штрафуза участю представників: позивачаПереяславська М.В.- предст. дов. від 18.05.2011відповідача- не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Світло-Енерго" 58993,74 грн пені та 6554,86 грн штрафу (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), посилаючись на невиконання відповідачем передбаченого договором обов'язку здійснити у встановлений строк поставку товару, на умови договору та на приписи статей 193, 265 Господарського кодексу України, статей 526, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що не отримував від позивача передбаченого договором письмового підтвердження (заявки) на поставку товару, разом з тим, позивач відмовився від виконання умов договору про необхідність перерахування ціни товару за окремими позиціями у зв'язку зі зміною офіційного курсу гривні до долара, таким чином, поставка не відбулася через дії самого позивача; позовна заява та розрахунок містять розбіжності в розмірі пені; відсутні докази отримання відповідачем претензії, що свідчить про порушення умов договору про проведення досудового врегулювання спору; діями відповідача не було завдано матеріального збитку позивачу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.10.2015 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено; з відповідача на користь позивача стягнуто 65548,60 грн, в тому числі 58993,74 грн пені, 6554,86 грн штрафу, 1827 грн судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 (судді: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Пушай В.І., Барбашова С.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Світло-Енерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з додатковими обґрунтуваннями до неї), в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суд порушив приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України з огляду на доводи відповідача про неотримання претензії та призначення експертизи для визначення справжності підпису на поштовому повідомленні; всупереч статті 613 Цивільного кодексу України суд не врахував докази та доводи відповідача про невчинення позивачем дій, до вчинення яких відповідач не міг виконати свій обов'язок; порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за змістом якої рішення суду має містити мотиви вирішення доводів та аргументів сторін щодо суті спору; суди не врахували наявність підстав для застосування частини шостої статті 233 Господарського кодексу України, частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки наявності жодних збитків позивач не довів.

Позивач у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги як безпідставні.

Відповідач не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 15.05.2014 Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" та Приватне підприємство "Світло-Енерго" уклали договір поставки № 1403148, за умовами якого відповідач (постачальник) зобов'язувався передати у власність позивачу (покупцеві) товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Розділом 3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, де вказано графік поставки, обсяги та терміни поставки.

Пунктом 11.2 Договору сторони передбачили, що у разі порушення термінів поставки товару згідно з цим договором постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

Пунктом 6 Специфікації № 5/1405286 від 02.10.2014 визначено, що при зміні курсу НБУ на день заключення договору більш ніж на 5 % відносно розрахункового курсу 13,1141 грн./USD на 02.09.2014 року, вартість товару підлягає пропорційному перерахунку. Для перерахунку використовується курс НБУ, який діє на 0,00 годин дня заключення договору (додаткова угода).

Також суд встановив, що на виконання вказаного договору 11.11.2014 позивач направив відповідачу письмову заявку на поставку лампової продукції відповідно до специфікації № 51405286 до договору в строк до 14.11.2014 на загальну суму 94685,20 грн.

Відповідач поставку товару не виконав, натомість, 19.11.2014 направив покупцю лист № 19/11-2014, яким повідомив, що поставку товару (лампа GGY 1000 Вт Евросвет, лампа GGY 1000 Вт Е40 Delux - 430 шт. та лампа енергозберігаюча 223-230 В 26 Вт Е 27 Китай - 210 шт.) зможе здійснити за іншими цінами у зв'язку зі стрімким ростом курсу долара стосовно гривні на 20 % та зважаючи на ситуацію, яка склалася на ринку України. Інші позиції відповідач погоджувався поставити за обумовленою ціною.

Позивач із пропозицією відповідача не погодився, у відповідь направив постачальнику лист, яким запропонував інші ціни на позиції товару, які залишилися неузгодженими, та просив розглянути можливість укладення додаткової угоди, посилаючись на пункт 6 специфікації № 5/1405286 від 02.10.2014 до договору щодо пропорційного корегування ціни на товар при зміні курсу НБУ більше, ніж на 5 %.

Відповідач листом № 20/11-2014 від 20.11.2014 року наполягав на запропонованих ним цінах.

15.01.2015 позивач направив відповідачу претензію № 502-7578/4016, за якою вимагав сплатити штраф і пеню відповідно до умов договору через порушення відповідачем строків поставки товару; претензія отримана відповідачем 21.01.2015, будь-якого реагування на неї позивачу не надходило.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставку товару не здійснив, від підписання додаткової угоди відмовився; доводи відповідача щодо не отримання від позивача заявки на поставку товару суд відхилив, як такі, що спростовуються наведеним вище листуванням сторін.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 59321,48 грн. пені та 6554,86 грн. штрафу, суд прийшов до висновку про належність та обґрунтованість (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи) та відхилив посилання відповідача на приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996, як такого, що стосується виключно грошових зобовязань.

Перевіряючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції також встановив, що в специфікації № 5/1405286 від 02.10.2014 сторони узгодили найменування 10 товарів на суму 94685,2 грн., в тому числі лампа ОСУ 1000 Вт Евросвет, лампа ООУ 1000 Вт Е40 Dеluх - 430 шт. та лампа енергозберігаюча 223-230 В 26 Вт Е 27 Китай - 210 шт., визначивши термін поставки: 4-й квартал 2014 року.

У пунктах 3.1,3.2.,3.3. договору зазначено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору; постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві у строки, визначені пунктом 3.3 цього договору; поставка товару здійснюється постачальником згідно з пунктом 3.1 даного договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, де вказано графік поставки, обсяги та терміни поставки, а пунктом 6 Специфікації № 5/1405286 від 02.10.2014 визначено, що при зміні курсу НБУ на день заключення договору більш ніж на 5 % відносно розрахункового курсу 13,1141 грн./ІІ80 на 02.09.2014, вартість товару підлягає пропорційному перерахунку. Для перерахунку використовується курс НБУ, який діє на 0,00 годин дня заключення договору (додаткова угода).

Апеляційна інстанція вказала на вірно встановлені місцевим господарським судом обставини справи щодо направлення позивачем відповідачу письмової заявки на поставку лампової продукції в строк до 14.11.2014 на загальну суму 94685,20 грн. відповідно до специфікації № 51405286 до договору, натомість, відповідач поставку товару не виконав, а 19.11.2014 направив покупцю лист № 19/11-2014, яким повідомляв, що поставку товару (лампа ОСУ 1000 Вт Евросвет, лампа ООУ 1000 Вт Е40 Dеluх - 430 шт. та лампа енергозберігаюча 223-230 В 26 Вт Е 27 Китай - 210 шт.) може здійснити за іншими цінами у зв'язку зі стрімким ростом курсу долара стосовно гривні на 20 % та зважаючи на ситуацію, яка склалася на ринку України, а інші позиції відповідач погоджувався поставити за обумовленою ціною.

Відтак, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи, погодився з висновками суду щодо наслідків розгляду позову.

Судова колегія зазначає, що для правильного вирішення спору про стягнення з відповідача зазначених у позові штрафу та пені судам належало з'ясувати природу та зміст правовідносин сторін, умови та ступінь виконання кожною зі сторін зобов'язання за договором, правові наслідки його невиконання відповідно до умов договору та положень законодавства. Обов'язок доведення вказаних обставин належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Разом з тим, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочено на час прострочення кредитора.

За приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що позивач виконав дії, передбачені договором, оскільки зі змісту переписки сторін вбачається, що відповідачу було достеменно відомо про звернення позивача щодо здійснення відповідачем обумовленої поставки товарів, обсяг та терміни поставки; посилаючись на приписи статті 613 Цивільного кодексу України, відповідач не вказав, в чому саме полягала для нього неможливість здійснити таку поставку, крім незгоди позивача з його пропозиціями про зміну ціни товару; при цьому змін до договору в цій частині внесено не було.

Також суди попередніх інстанцій перевірили відповідність наданого позивачем розрахунку пені та штрафу приписам чинного законодавства та умовам договору, про що вказано в рішенні суду; зменшення нарахованих штрафних санкцій є правом суду, при цьому відповідач не зазначив, які саме наведені ним доводи для зменшення штрафних санкцій не були розглянуті судами та відображені в судових рішеннях.

Доводи відповідача про порушення статті 79 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не відповідають змісту постанови апеляційної інстанції, яка містить наслідки розгляду відповідного клопотання відповідача та обґрунтовані мотиви його відхилення, як такого, що не впливає на коло обставин, які мають значення та підлягають доведенню в межах даного спору; відповідач не спростував вказані висновки суду апеляційної інстанції.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають статтям 43, 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Світло -Енерго" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 у справі №917/1803/15 Господарського суду Полтавської області та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Г. Мачульський