ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2016 р. м. Київ К/800/33089/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Кравцова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року у справі №810/1305/15 за позовом управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області до дочірнього підприємства „Агрофірма „Слобідська" закритого акціонерного товариства „Міжнародна агропромислова корпорація „МАК" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області звернулося в суд з позовом до дочірнього підприємства „Агрофірма „Слобідська" закритого акціонерного товариства „Міжнародна агропромислова корпорація „МАК", в якому просило стягнути заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту „ж" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення", за січень-березень 2015 року в сумі 1929,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обов'язок відповідача вчасно сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та за списком №2, передбачений приписами Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків, а також стягнення заборгованості.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що наявні підстави для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій, встановлено, що відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області з 21.02.2002 № 1019040532Ф-АОФ.

Управлінням 6 лютого 2015 року сформований та направлений на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" (Закон №1058-ІV) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів „б" - „з" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" з лютого 2015 року, яким визначений місячний розмір фактичних витрат гр-ці ОСОБА_1 в сумі 643 грн 18 коп., всього до сплати (колонка 7) - 1281 грн 15 коп. Вказаний розрахунок вручений відповідачу 10.02.2015.

Управлінням 4 лютого 2015 року сформований та направлений на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів „б" - „з" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" ( Закон №1788-ХІІ) з березня 2015 року, яким визначений місячний розмір фактичних витрат гр-ці ОСОБА_1 в сумі 643 грн. 18 коп. Вказаний розрахунок вручений відповідачу 06.03.2015.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що порядок виплати пенсії на час виникнення спірних відносин врегульовано підпунктом 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, а в цьому випадку пенсії фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України без наступного відшкодування таких витрат платником збору на обов'язкове пенсійне страхування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи предметом спору є правомірність стягнення на користь управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області заборгованості дочірнього підприємства „Агрофірма „Слобідська" закритого акціонерного товариства „Міжнародна агропромислова корпорація „МАК" по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту „ж" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення", за січень-березень 2015 року в сумі 1929,54 грн.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів „в"-„е" та „ж" статті 13 Закону № 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Згідно з пунктом 6 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

За приписами пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Суди встановили, що за дочірнім підприємством „Агрофірма „Слобідська" закритого акціонерного товариства „Міжнародна агропромислова корпорація „МАК" рахується одна пенсіонерка-пільговик - ОСОБА_1, якій пенсія призначена відповідно до пункту „ж" статті 13 Закону № 1788-XII. Згідно з цим пунктом на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1992 року № 244 „Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро та більше дітей".

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у Кооперативу обов'язку відшкодовувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту „ж" статті 13 Закону № 1788-XII, є помилковим.

Отже, судами не вірно застосовані положення пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції, згідно яких обов'язок з відшкодовування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону №1788-XII, покладений на підприємства.

При цьому, стосовно висновку судів попередніх інстанцій, щодо порушення з боку Управління вимог пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яке полягає в тому, що у січні 2015 року розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Управлінням не формувався та на адресу Підприємства не направлявся. Водночас, сформований Управлінням розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий 2015 року включив в себе витрати Управління за січень 2015 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663).

Згідно з пунктами 6.4 та 6.5 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

У пункті 6.8 Інструкції закріплено, що в разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

У разі ліквідації підприємства без правонаступників або визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури розрахунки для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням такого підприємства не направляється.

Наведене свідчить про наявність у органів Пенсійного фонду України повноважень виставляти підприємствам розрахунки витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за періоди, що передують поточному.

При цьому колегія суддів зазначає, що ані Інструкція, ані інші нормативно-правові акти з питань пенсійного забезпечення не містять норм, що стосуються обмеження відшкодування витрат за пенсіями, призначеними на пільгових умовах, виставлених за попередні періоди.

Поряд із цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не застосовуються.

Отже, підприємства зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду України суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, незалежно від періоду, за який такі витрати нараховані, та до відшкодування в якому періоді заявлені, а так само незалежно від обставин, що зумовили не виставлення відповідного розрахунку на адресу платника (призначення нової пенсії або її перерахунок, у тому числі за судовим рішенням, чи бездіяльність відповідного органу/органів Пенсійному фонду України) в строки, визначені Інструкцією. Стягнення таких витрат в судовому порядку строком давності не обмежується.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області до дочірнього підприємства „Агрофірма „Слобідська" закритого акціонерного товариства „Міжнародна агропромислова корпорація „МАК" задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства „Агрофірма „Слобідська" закритого акціонерного товариства „Міжнародна агропромислова корпорація „МАК" заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту „ж" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення", за січень-березень 2015 року в сумі 1929,54 грн.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: