ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року м. Київ справа № 800/431/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегія суддів:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Гончар Л.Я. Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Голяшкіна О.В.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представників:позивача - не з'явився Верховної Ради України - Кот О.В. Вищої ради юстиції - Ліходій О.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомОСОБА_10доВерховної Ради України Вищої ради юстиціїпровизнання дій протиправними та зобов'язання змінити формулювання звільнення

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_10 звернувся до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, з адміністративним позовом до Верховної ради України та Вищої ради юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання змінити формулювання звільнення позивача з посади судді, зазначивши: відповідно до ч.5 ст. 126 Конституції України, ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. звільнити ОСОБА_10 з посади судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області у зв'язку з із неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я, у відставку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подаючи заяву про звільнення позивач вважав, що його повинно було бути звільнено з посади судді за станом здоров'я у відставку. При цьому, позиція позивача обґрунтована тим, що він був призначений та обраний на посаду судді в період дії Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р., частина перша статті 43 якого гарантувала йому право на відставку за станом здоров'я. Так, в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. така норма відсутня, однак відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, на думку позивача, під час вирішення питання про його звільнення з посади судді, на нього повинна була поширюватись норма ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р.

Позивач в судове засідання не з'явився, проте в поданому доповненні до позову позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності.

Представник Верховної Ради України проти позовних вимог заперечив.

Представник Вищої ради юстиції у поданому запереченні проти позовних вимог заперечив та просив залишити позовну заяву без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду передбаченого ст. 99 КАС України.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін по справі та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної ради України та Вищої ради юстиції визначені ст. 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Указом Президента України від 25 квітня 2002 року № 383/2002 «Про призначення суддів» ОСОБА_10 призначений на посаду судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області вперше, строком на 5 років. 20 березня 2008 року Верховною Радою України ОСОБА_10 обраний суддею безстроково.

15 лютого 2016 року до Вищої ради юстиції надійшла заява ОСОБА_10 від 11 лютого 2016 року про звільнення з посади судді у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

Рішенням Вищої ради юстиції від 24.03.2016р. № 699/0/15-16 внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

05.07.2016 року Верховною Радою України прийнято постанову про звільнення ОСОБА_10 з посади судді у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Згідно із Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів (частини перша, друга статті 55, пункт 14 частини першої статті 92, частина перша статті 127 Конституції України).

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та законом.

Згідно із положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Закон України «Про статус суддів» від 35.12.1992 р. за № 2862-ХІІ був введений в дію Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів", з моменту його опублікування, тобто 10.02.1993р.

Частина перша статті стаття 43 зазначеного Закону надавала право судді на відставку, зокрема і право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.

Разом з тим, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VІ Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. за № 2862-ХІІ втратив чинність.

Таким чином, на час прийняття Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 05.07.2016р. за № 1433-VIII, якою позивача було звільнено, діяла норма статті 114 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачає підстави звільнення судді з посади у разі неможливості здійснювати повноваження за станом здоров'я без права виходу у відставку.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм та з урахуванням матеріалів справи слід дійти висновку, що звільняючи позивача з посади судді, Верховною Радою України були застосовані норми чинного законодавства України, які діяли на момент прийняття такого рішення, а саме: статті 126, 131 Конституції України, статті 111, 114, 121 та 122 Закону України «Про судоустрій і статус судів» та статті 216, 216-1 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

Положення статті 131 Конституції України наділяють Вищу раду юстиції повноваженнями щодо внесення подання про призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад.

Відповідно до ст. 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні на час звернення ОСОБА_10 з заявою про звільнення його з посади судді у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я (лютий 2016р.), визначав Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Частиною п'ятою статті 126 Конституції України передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_10, адресованій Вищий раді юстиції, позивач просить внести подання про звільнення його з посади судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я, відповідно до п.3 ч.5 ст. 126 Конституції України та ст. 114 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з ст. 114 зазначеного Закону, суддя звільняється з посади у разі неможливості здійснювати повноваження за станом здоров'я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, або за рішенням суду про визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним, яке набрало законної сили. Визнавши, що стан здоров'я судді не дає змоги протягом тривалого часу або постійно здійснювати йому свої повноваження, Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді до органу, який його обрав або призначив.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції за пропозицією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав. Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин, зазначених у пунктах 1 - 3, 7 - 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів її членів.

Як визначено статтею 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Це питання розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Порядок роботи Верховної Ради України визначений статтями 82, 83 та 84 Конституції України, зокрема цими конституційними нормами передбачено, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та законом про регламент Верховної Ради України. Верховна Рада України працює сесійно.

Положеннями частини третьої - дев'ятої статті 216-1 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» визначено, що подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, вноситься до Верховної Ради Вищою радою юстиції. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України.

Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою Верховної Ради України.

28.04.2016р. до Апарату Верховної Ради України надійшло подання Вищої ради юстиції від 27.04.2016р. за № 44/0/12-16 про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

29.04.2016р. Секретаріатом Голови Верховної Ради України оригінал зазначеного подання Вищої ради юстиції був направлений Голові Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя Князевичу Р.П., як профільному комітету, для підготовки проекту постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді.

19.05.2016р. Головою Верховної Ради України Парубіем А.В. та Головою вищезазначеного Комітету Верховною Радою України Князевичем Р.П. був внесений проект постави Верховної Ради України «Про звільнення суддів», який зареєстрований за № 4697 в секторі реєстрації законопроектів Апарату Верховної Ради України. Цим проектом пропонувалось звільнити суддів, в тому числі і позивача - суддю Тлумацького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_10.

05.07.2016р. на пленарному засіданні Верховної Ради України Головою Верховної Ради України Парубієм А.В. було оголошено про розгляд питання щодо звільнення суддів. Далі це питання доповідалось Головою Комітету Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя Князевичем Р.П.

Відповідно до встановленої Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» процедури, на пленарному засіданні 05.07.2016 р. Головою Верховної Ради України Парубієм А.В. було поставлене на голосування питання про прийняття проекту постанови за № 4697 в цілому, "ЗА" проголосувало 227 народних депутата України. Це рішення було прийнято відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України та оформлено відповідною Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» за № 1433-VIII. Наведені обставини підтверджуються стенограмою пленарного засідання Верховної Ради України 05.07.2016р., яка відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» є офіційним документом, що підтверджує процес обговорення і прийняття рішень Верховною Радою України.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що звільнення позивача з посади судді відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства України та на підставі подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

Таким чином, приймаючи Постанову «Про звільнення суддів» за № 143З-VIII Верховною Радою України було повністю дотримано процедуру звільнення позивача з посади судді, яка визначена Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про Регламент Верховної Ради України».

Керуючись статтями 18, 122, 159-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_10 до Верховної ради України про визнання дій протиправними та зобов'язання змінити формулювання звільнення позивача з посади судді.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною 7 статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: