ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2017 р. м. Київ К/800/38436/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20.12.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013р. у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, третя особа - Державне підприємство «Шахта ім. Максима Горького» про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про скасування рішення УПСЗН Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області від 20.12.2011р., зобов'язання відповідача виплатити компенсацію на придбання побутового палива в розмірі 3600 грн. та в подальшому продовжувати виплату компенсації до моменту газифікації його будинку.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20.12.2012р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013р., позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію на придбання побутового палива за рахунок Державного бюджету України.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що згідно довідки Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської МР Донецької області від 21.11.2011р. №1675 позивач мешкає в будинку з пічним опаленням (а.с. 14).

Позивач перебуває на обліку в УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області та отримує пенсію за віком з 01.06.1998р.

Згідно записів трудової книжки позивач з 21.03.1978р. по 02.08.1995р. працював на шахті ім. А.Б. Батова, з 10.08.1995р. по 10.02.1997р. працював у НВК «Гірнича технологія», з 11.02.1997р. по 11.06.1998р. - у ТОВ «Макіїввугледобут» та з 06.07.1998р. по 13.09.1999р. працював на шахті ім. М. Горького (а.с. 8-10).

Згідно довідки УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області №8532/04-48 страховий стаж позивача складає 32 років 05 міс 14 днів, в тому числі робота по Списку 1 - шахтарі - 21 рік 04 міс 17 днів (а.с. 63).

На звернення позивача стосовно надання компенсації на придбання побутового палива згідно статті 48 Гірничого Закону України як непрацюючому пенсіонеру колишньому робітнику ліквідованої шахти ім. Батова листом УПСЗН Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради від 20.12.2011р. останнього повідомлено, що у разі, якщо гірниче підприємство підлягає ліквідації або консервації, працівники цього підприємства отримують компенсаційні виплати відповідно до статті 48 Гірничого Закону України у разі звільнення, а також користуються пільговими умовами працевлаштування і професійної перепідготовки та іншими соціальними гарантіями, передбаченими законами України. Зазначені гарантії поширюються на працівників, які перебували у штаті гірничого підприємства на початок його ліквідації або консервації. Відповідно до частини 7 пункту 12.10 Галузевої угоди та статей 43, 48 Гірничого закону України особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, але пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному підприємстві, що підтверджує і право на отримання компенсації. На підставі наданої трудової книжки стаж на підземних роботах на шахті Батова складає повних 18 років (1978-1995), останнє місце роботи у вугільній галузі - шахта ім. Горького в/о «Донецьквугілля»( 1998-1999 рр.). Заява позивача щодо встановлення права на виплату компенсації з придбання твердого палива була розглянута на засіданні комісії у складі 5 осіб, на якому прийнято рішення - відмовити у праві на отримання компенсаційних виплат з придбання твердого палива відповідно до частини 7 пункту 12.10 Галузевої угоди та статей 43, 46, 48 Гірничого Закону України. Для забезпечення паливом на побутові потреби позивачу рекомендовано звернутись на вуглевидобувне підприємство - Шахта ім. Горького в/о «Донецьквугілля» (а.с. 12).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право позивача на забезпечення твердим побутовим паливом згідно статті 48 Гірничого Закону України раніше визнавалось ДП «Донвуглереструктуризація», як правонаступником ліквідованої шахти ім. А.Б. Батова, позивач був включений до списку осіб вуглеутримувачів, які на підставі акту прийому-передачі були передані до УПСЗН Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради (а.с. 54-57, 59-62), позивач почав працювати на вугільному підприємстві «Шахта ім. М.Горького» 06.07.1998р., тобто вже будучи пенсіонером ліквідованого підприємства, а тому забезпечення його побутовим паливом повинно здійснюватись за рахунок бюджетних коштів, шляхом проведення компенсаційних виплат з придбання твердого палива.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення відповідача від 20.12.2011р., суди виходили з того, що позивачу була лише надіслана відповідь на його звернення стосовно надання компенсації на придбання побутового палива, відповідного рішення з даного питання відповідачем не приймалось. Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача в подальшому продовжувати виплату компенсації до моменту газифікації його будинку також задоволенню не підлягають, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України передбачено відновлення лише порушених прав громадян, а не тих, які можуть бути порушені в майбутньому.

Строк звернення до суду позивачу поновлено, оскільки такий пропущено з поважних причин.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 7 статті 43 Гірничого Закону України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, зокрема, пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків.

Частиною 8 статті 43 Гірничого Закону України передбачено, що особи, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення, отримують компенсацію за оплату електроенергії, газу та центрального опалення житла, що виплачується за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проживає в будинку з пічним опаленням.

Враховуючи, що компенсація на придбання побутового палива особам, які проживають в будинках з пічним опаленням Гірничим Законом України не передбачена, а тому висновки судів про задоволення позовних вимог в цій частині не можна визнати обгрунтованими.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права. що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області задовольнити.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20.12.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013р. у даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

С.С. Пасічник

В.В. Швець