ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/437/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е. Бившевої Л. І. Голубєвої Г. К. Олендера І. Я. Бухтіярової І. О.секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

позивач ОСОБА_6

представник відповідача Пантелейчук Л. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання протиправним і скасування рішення (висновку), -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6) звернулась до суду з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції та просила визнати протиправним та скасувати Рішення Вищої ради юстиції від 05 листопада 2015 року №819/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_6 з посади за порушення присяги судді.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що рішення Вищої ради юстиції від 05 листопада 2015 року №819/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_6 з посади за порушення присяги судді є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам щодо незалежності суддів.

У запереченнях на адміністративний позов представник відповідача вважає, що при винесенні рішення від 05 листопада 2015 року №819/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_6 з посади за порушення присяги судді Вища рада юстиції діяла в межах та порядку, передбаченими чинним законодавством України. З огляду на наведене, просить відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні ОСОБА_6 підтримала вимоги позову, та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2016 року зупинено провадження у справі до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва заяви ОСОБА_6 про відмову від позову у справі за позовом ОСОБА_6 до Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції , третя особа - Вища рада юстиції про визнання протиправним та скасування висновку №20/02-15 від 22.04.2015 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2016 року продовжено строк розгляду справи на один місяць.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2016 року поновлено провадження у справі у зв'язку з тим, що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження, а саме: ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року (справа №826/9107/15) закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції, третя особа - Вища рада юстиції про визнання протиправним та скасування висновку №20/02-15 від 22.04.2015 року.

Вищою радою юстиції заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним судом України заяви Вищої ради юстиції про перегляд постанов Вищого адміністративного суду України у справах №П/800/485/15, №800/514/15, №П/800/470/15 та №800/451/15.

Порадившись на місці колегія суддів ухвалила, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки вказані справи між собою не пов'язані та не перешкоджають подальшому розгляду справи.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 20 листопада 2003 року №1286/2003 «Про призначення суддів» відповідно до ст. 127 та ч. 1 ст. 128 Конституції України ОСОБА_6 була призначена на посаду судді Святошинського районного суду м.Києва в межах п'ятирічного строку.

Постановою Верховної Ради України від 22 жовтня 2009 року №1683-VІ «Про обрання суддів» відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 85, ч. 1 ст. 128 Конституції України позивача було обрано суддею Святошинського районного суду м.Києва безстроково.

Постановою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 19 лютого 2014 року ОСОБА_6, за участю прокурора Курьята С.В., захисника ОСОБА_8, підозрюваного ОСОБА_9, було розглянуто і задоволено клопотання старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві Єльцова А.В., погоджене зі старшим прокурором прокуратури Святошинського району м.Києва юристом 2 класу Кокошею М.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тривання під вартою відносно ОСОБА_9, який підозрювався у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченому ч. 2 ст.294 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді тримання під вартою від восьми до п'ятнадцяти років і якому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 18 квітня 2014 року.

22 лютого 2014 року слідчим суддею Святошинського районного суду м.Києва було задоволено клопотання старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві Єльцова А.В., погоджене зі старшим прокурором прокуратури Святошинського району м.Києва юристом 2 класу Кокошею М.М. та змінено ОСОБА_9 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням на підозрюваного додаткових обов'язків.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 14 березня 2014 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 19 лютого 2014 року закрито, у зв'язку з відмовою захисника ОСОБА_12 від поданої ним апеляційної скарги.

05 грудня 2014 року заступник Генерального прокурора України ОСОБА_13 звернувся до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції із заявою про проведення спеціальної перевірки судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_6 відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», необхідність проведення якої була мотивована тим, що слідчим суддею ОСОБА_6 до підозрюваного було застосовано найбільш суворий запобіжний захід і таке рішення суду, на думку суб'єкта заяви, не містить ретельного обґрунтування виняткової необхідності застосування саме такого запобіжного заходу, у зв'язку із чим заявник просив провести перевірку на предмет порушення присяги слідчим суддею ОСОБА_6, прийняти висновок про порушення присяги слідчим суддею ОСОБА_6 і направити його разом з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції.

ТСК розглянула вказане вище звернення, за результатами якого 22 квітня 2015 року склала Висновок №20/02-15, в якому ухвалила про визнання в діях судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_6 наявність ознак порушення присяги судді та направити висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.

Відповідно до Рішення Вищої ради юстиції від 05 листопада 2015 року №819/0/15-15 було вирішено внести подання до Верховної Ради України про звільнення судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_6 з посади за порушення присяги судді.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», суб'єктами звернення за даним законом із заявами стосовно здійснення перевірки індивідуально визначеного судді є фізичні або юридичні особи. Ті ж самі суб'єкти звернення встановлені розділом 1 п. 1.3 регламенту Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

В своїй заяві від 05.12.2014 року №05/1/1-114 вих-14 заступник Генерального прокурора України ОСОБА_13 звертався до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції про проведення спеціальної перевірки судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_6 тільки на підставі Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Згідно з Законом України «Про прокуратуру» однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

В контексті Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку Генеральна прокуратура України не є суб'єктом звернення за цим законом, оскільки прокурор представляв сторону обвинувачення в клопотанні, судове рішення за розглядом якого є предметом перевірки в даному дисциплінарному провадженні, однак своїм процесуальним правом на оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді від 19 лютого 2014 року не скористався, з чого можливо зробити висновок про згоду сторони обвинувачення з таким рішенням суду.

Також, Вищою радою юстиції не враховано ту обставину, що сам ОСОБА_9 не звертався до Генерального прокурора України за захистом своїх порушених прав і свобод, з чого логічно випливає відсутність існування обґрунтованих підстав для ініціювання захисту його прав і відсутність процесуального приводу для звернення заступника Генерального прокурора України ОСОБА_13 із заявою від 05 грудня 2014 року про ініціювання спеціальної перевірки судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_6, тобто заступник Генерального прокурора України ОСОБА_13 не є належним суб'єктом звернення та не мав повноваження звертатися до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

В пункті 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 14 жовтня 2014 року, №1697-VII, далі - Закон №1697-VII) визначено, що Генеральний прокурор України представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, установами та організаціями, а також прокурорами інших держав та міжнародними організаціями.

Відповідно до частини 3 вказаної вище норми права, у разі відсутності Генерального прокурора України його повноваження здійснює перший заступник, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників.

Поза увагою відповідача залишена й та обставина, що із заявою від 05 грудня 2014 року про ініціювання спеціальної перевірки судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_6 звернувся заступник Генерального прокурора України - ОСОБА_13 і суду не надано належних і допустимих доказів про існування у нього повноважень діяти від імені державного органу, оскільки станом на 05 грудня 2014 року Генеральний прокурор України, його перший заступник та інші заступники відсутніми не були.

Крім цього, заява заступника Генерального прокурора України ОСОБА_13 від 05 грудня 2014 року не в повній мірі відповідала вимогам звернення, яке може бути підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.

У відповідності до приписів частини 1 статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ (в редакції, яка була чинною на 19 лютого 2014 року і на день звернення заступника Генерального прокурора України ОСОБА_13 05 грудня 2014 року до ТСК), дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

В частині 4 цієї ж правової норми вказано, що дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Однак, зміст звернення заступника Генерального прокурора України ОСОБА_13 від 05 грудня 2014 року до ТСК, не містить обґрунтування, в чому ж полягає, на думку автора звернення, юридичний склад порушення суддею Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_6 присяги судді, а йдеться лише про немотивованість, на думку заявника, ухвали суду від 19 лютого 2014 року та міститься вказівка ТСК провести перевірку, прийняти конкретний висновок: про порушення суддею присяги і направити його разом з матеріалами до Вищої ради юстиції.

З наведеного вбачається, що у ТСК були усі підстави для застосування частини 4 статті 83 Закону №2453-VІ (в редакції, яка була чинною на 19 лютого 2014 року і на день звернення заступника Генерального прокурора України ОСОБА_13 05 грудня 2014 року до ТСК) та відмовити у розгляді такого звернення.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідачем порушено строк притягнення до відповідальності судді за порушення присяги, з огляду на наступне.

Частинами 4 та 5 ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. За наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав, передбачених п. 4- 6 ч. 5 ст. 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.

При цьому законодавством не було встановлено, що строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є безмежним (немає часових рамок), тому висновок про таке є надуманим і фактично новою нормою права, що свідчить про свавілля такого тлумачення. У разі якщо законодавець не встановив безпосередньо нормою спеціальний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав порушення присяги судді, відповідним суб'єктам необхідно застосовувати загальний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів.

Європейський суд з прав людини вважає, що такий строк давності обов'язково повинен бути встановлений законодавчо з метою забезпечення принципів юридичної визначеності та остаточності (пункти 137, 139 Рішення від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України". Тобто ЄСПЛ у цьому Рішенні вказав, що відсутність (на час розгляду цієї справи в ЄСПЛ) у законодавстві України положення про строки давності звільнення судді з посади за порушення присяги є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Законом України від 12 лютого 2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» викладено в новій редакції, відповідно до якої провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" наведене положення набрало чинності 27 лютого 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99. В указаному Рішенні, зокрема, зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

У зв'язку з цим з 27 лютого 2015 року строк давності звільнення судді з посади за порушення присяги - однорічний строк з моменту скоєння порушення та шестимісячний строк з моменту відкриття провадження у дисциплінарній справі був прямо встановлений законодавством до 29 березня 2015 року.

Законом України від 12 лютого 2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" в новій редакції викладено Закон № 2453-VI (набрав чинності 29 березня 2015 року), відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 97 якого до переліку дисциплінарних стягнень включено таке стягнення, як висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. При цьому згідно з частиною четвертою статті 96 нової редакції Закону № 2453-VI дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Тобто цим правовим нововведенням встановлено, що починаючи з 29 березня 2015 року строк притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності з підстав порушення присяги становить три роки.

Разом із тим з огляду на недопустимість зворотної дії закону в часі (стаття 58 Конституції України) наведене нове правове регулювання не може бути застосоване до правовідносин відповідальності, які виникли до набрання ним чинності, тобто до 29 березня 2015 року.

Викладеного не врахувала Вища рада юстиції при прийнятті оскаржуваного Рішення.

Доводи відповідача, що Законом України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" встановлені річні строки розгляду звернень комісією (ТСК), що свідчить і про більш тривалий строк притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів з підстав порушення присяги, колегія суддів до уваги не бере, оскільки такий висновок не відповідає законодавству, а ці строки не є тотожними зі строками притягнення судді до відповідальності.

Водночас колегія суддів зазначає, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховується характер правопорушення, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень та інші обставини, що стосується вчиненого суддею дисциплінарного правопорушення. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципів пропорційності.

При прийнятті оскаржуваного Рішення Вища рада юстиції не врахувала стаж роботи ОСОБА_6 на посаді судді, позитивну характеристику, те, що до дисциплінарної відповідальності вона раніше не притягувалась, тобто як суддя не допускала свідомого та систематичного порушення законів України під час здійснення правосуддя, та можливість застосування до судді більш м'якого дисциплінарного стягнення, ніж звільнення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів перевірив правомірність оскаржуваного Рішення з урахуванням положень пункту 8 розділу ІІ Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", з якого випливає, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що Рішення Вищої ради юстиції є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 94, 160-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання протиправним і скасування рішення (висновку) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Вищої ради юстиції від 05 листопада 2015 року №819/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_6 з посади за порушення присяги судді.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Судді: С. Е. Острович

Л. І. Бившева

Г. К. Голубєва

І. Я. Олендер

І. О. Бухтіярова