ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/14399/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області до державного підприємства «Новотроїцький елеватор» про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція в Херсонській області (далі - ДФІ) пред'явила позов до Державного підприємства «Новотроїцький елеватор» (далі - ДП «Новотроїцький елеватор») про зобов'язання виконати пункти 2, 3 вимоги відповідача від 07 серпня 2014 року № 43-29/1924.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Херсонській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню часково.

Судами встановлено, що відповідно до пункту 2.42 Плану роботи Державної фінансової інспекції України на 1 квартал 2014 року та на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником Генічеської МДФІ, ревізійною бригадою Генічеської МДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в Державному підприємстві «Новотроїцький елеватор» за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2014 року, якою при перевірці питання стану збереження державного майна, використання оборотних та необоротних активів державного резерву встановлено ряд порушень та недоліків, про що був складений акт від 07 липня 2014 року № 43-27/64 (далі - акт ревізії).

За результатами проведеної ревізії ДП «Новотроїцький елеватор» було направлено лист від 07 серпня 2014 року №43-29/1924 з вимогами усунути виявлені порушення, проте на момент пред'явлення позову відповідачем не вжито заходів щодо повного виконання вимог, викладених у зазначеному листі, зокрема:

пунктом 2 вимоги зобов'язано ДП «Новотроїцький елеватор» поновити в обліку безпідставно зменшений обсяг матеріальних цінностей Державного резерву України - пшениці 2 класу 2011 року у кількості 10,113 тон на суму 22248,60 грн. та відшкодувати пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5-ти денний термін після виявлення пошкодження внаслідок порушення пунктів 2.1., 2.4, 2.6, 3.3 Договору № юр-2зб/345-2009-96 від 08 січня 2009 року;

пунктом 3 вимоги зобов'язано ДП «Новотроїцький елеватор» перерахувати до Державного агентства резерву України нарахований підприємству штраф у розмірі 100 відсотків вартості, виходячи з ринкової ціни на день виявлення факту відсутності цінностей у сумі 22 248,60 грн., а також пеню з вартості відсутнього їх обсягу в сумі 4216,87 грн., у зв'язку з незабезпеченням збереження матеріальних цінностей державного резерву відповідно пункту 10 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» від 24 січня 1997 року № 51/97-ВР.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, пославшись на положення Законів України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі - Закон України № 2939-XII) та «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04 липня 2002 року № 37-IV (далі - Закон України № 37-IV), Закону України «Про державний матеріальний резерв» від 24 січня 1997 року №51/97-ВР (далі - Закон України №51/97-ВР), а також Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою Наказом Міністерства агрополітики України від 13 жовтня 2008 року № 661 (далі - Інструкція № 661), прийшов до висновку про безпідставність вимоги ДФІ щодо зобов'язання ДП «Новотроїцький елеватор» поновити в обліку безпідставно зменшений обсяг матеріальних цінностей Державного резерву України - пшениці 2 класу 2011 року у кількості 10,113 тон. на суму 22248,60 грн. та відшкодувати пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5-ти денний термін після виявлення пошкодження так як відповідач, зменшуючи обсяг матеріальних цінностей Державного резерву України - пшениці 2 класу 2011 року у кількості 10,113 тон. на суму 22248,60 грн., порушень чинного законодавства не допустив.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога ДФІ про зобов'язання ДП «Новотроїцький елеватор» перерахувати нарахований фінансовою інспекцією штраф підприємству у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності цінностей в сумі 22248,60 грн., а також пеню з вартості відсутнього їх обсягу в сумі 4216,87 грн. до Державного агентства резерву України, є незаконною.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням встановлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 зазначеної статті передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14, від 28 жовтня у справі № 21-462а14 та 25 листопада 2014 року у справі № 21-442а14.

Як убачається зі змісту позовної заяви, орган державного фінансового контролю просить суд зобов'язати відповідача виконати пункти 2, 3 вимоги від 07 серпня 2014 року № 43-29/1924, які вказують на виявлені збитки, що заподіяні, за посиланням позивача, підконтрольною установою.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом уповноваженого органу до особи, якою заподіяно такі збитки, а також виходячи з того, що правильність обчислення таких збитків має перевірятися судом, що розглядає позов про стягнення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав судового захисту інтересів держави у спосіб, заявлений позивачем за вказаним позовом.

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності допущення порушення з боку відповідача законодавства України є неправильним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції в Херсонській області до державного підприємства «Новотроїцький елеватор» про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: