ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К/9991/13738/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.,

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Кримської республіканської установи "Центр соціальної реабілітації дітей інвалідів" до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим про визнання недійсним та скасування рішення за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 951 від 17.05.11р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2011 року та ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Кримська республіканська установа" Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів" зареєстрована Виконавчим комітетом міської ради м. Сімферополя 22.06.2011р., про що видане відповідне свідоцтво та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

17.05.11 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" винесено рішення № 951 про застосування штрафу в розмірі 476,53 грн. та нарахована пеня в розмірі 102,87 грн.

Застосування штрафних санкцій та нарахування пені було здійснено за період з 20.10.2005р. по 30.06.2005р. відповідно до п.2. ст. 9 та ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у зв'язку несплатою або несвоєчасною сплатою страхових внесків.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився Севастопольський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим неправомірно винесено рішення № 951 від 17.05.2011р. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення, вказана норма втратила чинність відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 р.

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.17 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Стаття 20 Закону визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частинами 1,2 5,9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції до 01 січня 2011 року) передбачалося, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону внесені зміни в Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: виключено частини 1-9 статті 106.

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає вчинення органами Пенсійного фонду стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, тобто в порядку статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі викладеного суд касаційної інстанцій дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, так як заходи відповідальності за порушення запровадженого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 правил поведінки щодо своєчасної сплати страхових внесків (ч. 6ст. 20 Закону № 1058 ) не змінювались у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI за період з 20.10.2005 року по 30.06.2006 року.

При цьому слід зазначити, що даному випадку положення ст. 250 ГК України не можна застосовувати, оскільки приписами статті передбачено що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Саме таким випадком і є положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування», який не встановлює строки для застосування фінансових санкцій (п. 15 ст. 106).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.11.2012 року № 21-367а12.

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції вважає можливим ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Кримської республіканської установи "Центр соціальної реабілітації дітей інвалідів" - відмовити.

Судді: О.Ф. Ситников

Т.Ф. Весельська

В.В. Малинін