ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2017 р. м. Київ К/800/30336/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТАР" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 року у справі за позовом Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТАР" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області, третя особа: Комерційно-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "С.КАЗКА", про визнання протиправними та скасування постанови та припису,

ВСТАНОВИЛА:

Виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "КАНТАР" звернулося в суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.11.2015 року № 17-4.3/19, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.10.2015 року № 332.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, змінити рішення суду першої інстанції та позов задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.06.2015 року між ВТОВ "КАНТАР" та Комерційно-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "С.КАЗКА" укладено договір № 02-06 відповідно до умов якого підрядник (ВТОВ "КАНТАР") за дорученням замовника (КВ ТОВ "С.КАЗКА") зобов'язується на свій ризик виготовити проектно-коштористну документацію по об'єкту: "Будівництво паливної потужністю 95 кВт по вул. Пухова, 85 м. Рівне на потреби опалення автосалону з СТО".

Відповідно до акта виконаних робіт за серпень 2015 року від 15.09.2015 року, акта прийому-передачі проектно-кошторисної документації від 31.08.2015 року ВТОВ "КАНТАР" було виготовлено та передано КВ ТОВ "С.КАЗКА" проектно-кошторисну документацію по об'єкту.

21 вересня 2015 року управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано подану КВ ТОВ "С.КАЗКА" декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до службової записки від 23.09.2015 року за результатами розгляду вказаної декларації встановлено, що замовником не зазначено інформації щодо містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та зазначено про необхідність проведення перевірки достовірності даних по об'єкту.

Відповідачем було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил КВ ТОВ "С.КАЗКА" та встановлено, що передана ВТОВ "КАНТАР" замовнику - КВ ТОВ "С.КАЗКА" проектна документація для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва розроблена без вихідних даних - містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, що є порушенням ч.1 ст.31, ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, який затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року № 45 (далі - Порядок № 45), про що складено відповідний акт від 16.10.2015 року № 718.

На підставі вказаного акта відповідачем був складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.10.2015 року, припис № 332 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів у правил від 28.10.2015 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку до 30.11.2015 року.

12 листопада 2015 року на підставі акта перевірки та протоколу відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 17-4.3/19, відповідно до якої позивача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 124020,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що він не допускав вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Колегія суддів погоджується з доводами позивача з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 9 Порядку № 45 проектна документація на будівництво об'єктів розробляється з урахуванням вимог, зокрема, вихідних даних.

Пунктом 3 Порядку № 45 встановлено, що для забезпечення проектування об'єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування.

Згідно з ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Як зазначалось, штраф у спірних правовідносинах накладено за те, що проектна документація для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва розроблена без вихідних даних, а саме містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Обставинами справи підтверджено, що дійсно документ «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» від 19.11.2015 року № 01-10/191 був отриманий замовником, КВ ТОВ "С.КАЗКА", вже після отримання ним проектно-кошторисної документації від ВТОВ "КАНТАР".

Це означає, що замовник, КВ ТОВ "С.КАЗКА", не надав проектувальнику, ВТОВ "КАНТАР", вихідні дані на проектування (а саме документ «містобудівні умови та обмеження»), чим порушив пункт 3 Порядку № 45.

Що ж до стверджуваного відповідачем порушення проектувальником, ВТОВ "КАНТАР", ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 9 Порядку № 45 щодо неврахування містобудівних умов та обмежень, варто зазначити, що про таке неврахування переконливо може свідчити лише наявний факт невідповідності розробленої проектної документації містобудівним умовам та обмеженням. Проте, таких фактів у цій справі не встановлено і відповідач про це не стверджував.

Між тим, врахування містобудівних умов та обмежень можливе і без отримання документу «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки», якщо буде дотримано вимог до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Проте, першочерговим та визначальним у спірних правовідносинах є те, що передача проектувальником проектної документації замовнику без документа «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» не становить собою складу правопорушення, за яке накладено штраф на позивача.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням, зокрема, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що відповідальність настає за передачу замовнику проектної документації, яка розроблена з порушенням вихідних даних (зокрема, містобудівних умов та обмежень).

Про порушення містобудівних умов та обмежень може свідчити лише факт невідповідності проектної документації якомусь із пунктів містобудівних умов та обмежень.

Так, відповідно до пункту 3.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за № 912/19650, Розділ "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" містить:

а) граничнодопустиму висоту будівель;

б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови);

г) відстані від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови;

ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони);

д) мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд;

е) охоронювані зони інженерних комунікацій;

є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 "Інженерні вишукування для будівництва";

ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів";

з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв'язку;

и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту;

і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини";

ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Проте, притягуючи позивача до відповідальності, відповідач не встановив фактів невідповідності розробленої проектної документації містобудівним умовам та обмеженням.

Сам лише факт передачі проектувальником проектної документації замовнику без документа «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» не становить собою порушення ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

При винесенні припису від 28.10.2015 року № 332 відповідач керувався аналогічними мотивами, що й про винесення постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.11.2015 року № 17-4.3/19.

За таких обставин, постанова та припис винесені необґрунтовано, з порушенням закону, а тому їх належить скасувати.

Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

З врахуванням зазначених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТАР" задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТАР" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області від 28.10.2015 року № 332 та постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області від 12.11.2015 року № 17-4.3/19.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: