ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/26284/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Східної митниці про визнання недійсною картки відмови та визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року позовні вимоги ЗАТ "Виробниче об'єднання "Конті" задоволено. Визнано протиправними дії Східної митниці щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/000149 від 03.03.2010р. Визнано недійсною картку відмови Східної митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/000149 від 03.03.2010р. Визнано недійсною картку відмови Східної митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/2010/000149 від 03.03.2010р. Визнано недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000171/1 від 03.03.2010р. Стягнуто з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 34559,08 грн. на користь позивача.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Східна митниця звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними у справі матеріалами, 08.02.2010 року між позивачем (покупець) та Компанією «GRACOMAR S.L.» (GRANADA COMERCIAL DE AROMAS SOCIETAD LIMITADA), Іспанія (продавець) був укладений контракт № СР-2009/4 (63-68), за умовами якого відповідно до специфікації № 11 від 23 лютого 2010 року Продавець продає, а Покупець покупає та сплачує: какао масло „PPP Non-deo Blocks" 20 000 кг. Товар запаковано у вакуумні короби та мішки. Відгрузка товару буде проводитись зі складу ТОВ «Black Sea Shipping Service LTD», вул. Стуса, 2-б, м. Одеса, Україна, за дорученням Cargill B.V., Cargill Cocoa, Веердийк 82, 1531 Вормер, Нідерланди, що діє за дорученням „GRACOMAR S.L.", в лютому березні 2010 року.

Згідно Специфікації загальна вартість товару, що поставляється складає 144 560,00 доларів США. Ціна товару какао масло „PPP Non-deo Blocks" складає 7228,00 доларів США за 1000 кг.

Відповідно до п. 5 Контракту оплата здійснюється в доларах США на підставі пред'явленого рахунку (інвойсу) продавця. Покупець зобов'язаний провести 100% оплату за товар шляхом банківського переводу на валютний рахунок продавця протягом 90 днів з моменту поставки.

Згідно пункту 6 Контракту передбачено, що товар поставляється на умовах Incoterms 2000: DDU Макеевка (пер. Трочинського, 22, м. Макіївка), Україна (Incoterms 2000).

Кількість товару повинна відповідати кількості, зазначеної в транспортній накладній. Прийомка за якістю здійснюється згідно сертифікатам якості виробника та умовам, передбаченим Контрактом на складі покупця в місті Макіївка, Україна.

20 грудня 2005 року між ЗАТ «Укрсервіс» (Брокер) та ЗАТ «Виробниче об'єднання «Конті» (Клієнт) був укладений договір доручення № 1740-04.3 на надання митних брокерських послуг. Відповідно до змісту вказаного договору Клієнт доручає, а Брокер зобов'язується здійснювати від імені та за рахунок Клієнта на підставі зазначеного договору дії, направлені на виникнення, припинення та зміну прав та обов'язків Клієнта у сфері митного оформлення товарів, в тому числі, декларування товарів.

Додатковою угодою від 29 грудня 2009 року до договору на надання митних брокерських послуг № 1740-04.3 від 20 грудня 2005 року був продовжений строк дії угоди на надання митних брокерських послуг до 31 серпня 2010 року.

02 березня 2010 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами контракту № СР-2009/4 від 08.02.2010 року та специфікації № 11 від 23.02.2010 року, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі декларацію митної вартості № 700000012/2010/002526, контракт № СР-2009/4 від 08.02.2010 року; специфікацію № 11 від 23.02.2010 року до контракту № СР-2009/4 від 08.02.2010 року; комерційний інвойс: 20100218/СР/11 від 23.02.2010 року; сертифікат про походження товару; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза». Митну вартість позивачем було визначено на рівні 1 155 034,40 грн. за першим методом визначення митної вартості. Виходячи із визначеної позивачем митної вартості, сума митних платежів складала 230 862,32 грн.

02 березня 2010 року в декларації митної вартості № 700000012/2010/002526 митним органом було здійснено відмітку про необхідність надання позивачем додаткових документів для визначення митної вартості товару: договір з третіми особами; рахунки про здійснення платежів на користь третіх осіб; калькуляцію фірми виробника товару; прайс-листи фірми-виробника товару; копію ВМД країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, що мають на це повноваження згідно із законодавством; відомості про якісні характеристики товару; відомості зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару та сировини; пакувальні листи.

02 березня 2010 року декларант позивача був ознайомлений із необхідністю надання додаткових документів, про що свідчить його підпис на зворотному боці декларації митної вартості.

03 березня 2010 року позивачем на вимогу митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару були надані наступні документи: прайс-лист фірми продавця б/н від 04.01.2010 року; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 431 від 02.03.2010 року; якісна специфікація продукту б/н від 13.02.2008 року. Від надання інших документів, зазначених митним органом в пунктах 1,2,3,4,5,8 декларант позивача відмовився та зазначив, що вважає надання цих документів недоцільним.

У зв'язку із відмовою позивача надати додаткові документи на підтвердження правильності визначення ним митної вартості, першим відповідачем 03 березня 2010 року було прийнято картку відмови № 700000006/0/000149, якою було відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон.

03.03.2010 року відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000171/1, яким перший відповідач самостійно визначив митну вартість товарів, що надійшли на адресу позивача, із застосуванням другого методу.

03 березня 2010 року позивачем було здійснено митне оформлення ввезеного ним товару «Какао масло «PPP Non-deo Blocks» 20 000 кг.» за митною вартістю, яка була визначена Східною митницею у рішенні про визначення митної вартості № 700000006/2010/000171/1.

Сума митних платежів була сплачена позивачем у розмірі 265 421,40 грн., що підтверджується штампом «Сплачено» від 03.03.2010 року, наявним на вантажно-митній декларації № 700000012/2010/002680.

Як встановлено судами, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару та наявність підстав повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги вмотивували свої висновки тим, що відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування сумніву у достовірності наданих декларантом відомостей.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналізуючи матеріали справи колегією суддів встановлено, що у митниці виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару в зв'язку з чим і були витребувані додаткові документи, однак позивачем їх надано не було.

Обов'язок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності подати додаткові документи на вимогу митного органу встановлений ч.2 ст. 264 Митного кодексу України, а також пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р. За ст. 267 МК України перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Позивач на вимогу митного органу не надав витребувані документи.

Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

В спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

З урахуванням наведеного, митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи коригування митної вартості шляхом надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обов'язок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обов'язку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обов'язку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів.

Отже, у зв'язку з існуванням у митного органу обґрунтованого сумніву щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару за першим методом та ненаданням позивачем додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за другим методом митниця діяла відповідно до вимог ст. 266 МК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи спірні рішення про проведення митної оцінки і карток відмови в митному оформлені, Східна митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову є помилковим.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Східної митниці задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В позові закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Східної митниці про визнання недійсною картки відмови та визнання протиправними дій - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: