ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/67438/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира про стягнення невиплачених коштів, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року,-

встановив:

У травні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом, у якому просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира неправомірними та стягнути з відповідача на його користь щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва у розмірі 1067,40 гривень і доплату як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в сумі 24447,60 гривень відповідно до статтей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) за період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2007 року.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 17 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира по застосуванню постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836 (далі - Постанова № 836) в частині визначення ОСОБА_4 розміру доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2007 року, неправомірними. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, передбачену статтею 39 Закону № 796-XII за період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2007 року в сумі 24438,84 гривень. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2011 року постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 червня 2009 року скасовано, прийнято нову постанову, якою ОСОБА_4 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира про стягнення невиплачених коштів за період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2007 року відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2014 року постанову Апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2011 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 червня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира по застосуванню Постанови № 836 в частині визначення ОСОБА_4 розміру доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, та допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва за період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2007 року. Зобов'язано відповідача провести донарахування та виплатити ОСОБА_4 щомісячну доплату як громадянину, що працює на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам, та щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі, визначеному статтею 37 Закону № 796-XII, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати, за період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2005 року та з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплачених коштів. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 1 січня 2002 року по 8 липня 2008 року проходив військову службу у військовій частині 1495 Житомирського прикордонного загону, має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, з 1996 року постійно проживає в місті Овручі Житомирської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. Доплату як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, позивач отримував у розмірі 10,50 гривень (з 1 січня 2002 року по 12 листопада 2007 року) та у розмірі 5,20 гривень (з 13 листопада 2007 року по 8 липня 2008 року) відповідно до Постанови № 836.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 796-ХІІ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати.

За змістом положень частини 1 статті 39 Закону № 796-ХІІ громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення, провадиться доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Постановою № 836 було установлено громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, щомісячну грошову допомогу та доплату у фіксованому розмірі, а не у кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як це передбачено статтями 37, 39 Закону № 796-ХІІ.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Законами України, що приймались у період 2002-2005 років, не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, для реалізації положень статтей 37, 39 Закону № 796-ХІІ.

З моменту прийняття Постанови № 836 встановлені нею розміри виплат залишались незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, Законом № 796-ХІІ Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшувати їх та встановлювати такі у твердих сумах, які не відповідають Закону.

Іншими законами в період 2002-2005 років Кабінету Міністрів України також не надавалось право на зменшення гарантованих державою виплат, а лише надано право здійснювати застосування норм, в яких для розрахунків береться мінімальна заробітна плата, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на 2002 рік, та до 1 березня 2003 року внести пропозиції до Верховної Ради України про внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата. Рішень з цих питань у 2002 році та наступних роках Кабінет Міністрів України не приймав, Законами України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27 листопада 2003 року № 1344-ІV та «;Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV ніяких обмежень щодо застосування мінімальної заробітної плати не встановлювалось.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із зазначених питань не приймали, то суд апеляційної інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано виходив з того, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги та доплати застосуванню підлягають положення саме статтей 37, 39 Закону № 796-ХІІ, а не положення постанови Кабінету Міністрів України, якою керувався відповідач, оскільки така істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача, та правильно поклав обов'язок щодо таких виплат на Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира.

Пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV та пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V зупинено на 2006, 2007 роки, відповідно, дію абзаців другого, третього та четвертого частини 1 статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини 1 та частини 2 статті 39 Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії, зокрема, абзаців другого, третього та четвертого частини 1 статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини 1 та частини 2 статті 39 Закону № 796-ХІІ.

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» указана правова норма втратила чинність і застосуванню не підлягала, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинен був нараховувати і виплачувати позивачеві грошову допомогу і доплату в розмірах, передбачених статтями 37, 39 Закону № 796-ХІІ.

Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 37, 39 Закону № 796-ХІІ.

Однак, вирішуючи спір апеляційний суд помилково зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира провести перерахунок і виплату ОСОБА_4 доплати як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, оскільки статтею 39 Закону № 796-ХІІ для цієї категорії осіб така виплата визначена у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Згідно статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира - задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року - змінити, абзаци четвертий та п'ятий резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: «Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира щодо виплати ОСОБА_4 допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2005 року та з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 як громадянину, який проживає і працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати і доплату в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статтей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2005 року та з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплачених коштів».

В іншій частині постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.