Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/66618/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Мосійчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 06 вересня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року

у справі № 3/110

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оржицький цукровий завод»

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 06 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оржицький цукровий завод» (далі - ТОВ «Оржицький цукровий завод»; позивач) до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Лубенська ОДПІ Полтавської області; відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0062301/0 від 09 лютого 2007 року, № 0072301/0 від 09 лютого 2007 року, № 0062301/1 від 17 квітня 2007 року, № 0072301/1 від 17 квітня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Оржицький цукровий завод» 3,40 грн. судових витрат, сплачених платіжним дорученням № 344 від 18 квітня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Лубенська ОДПІ Полтавської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 06 вересня 2007 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Крім того, Лубенською ОДПІ Полтавської області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Лубенської ОДПІ Полтавської області на Лубенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Оржицький цукровий завод» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2005 року, за результатами якої складено акт № 3/23-025/05463791 від 02 лютого 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Лубенською ОДПІ Полтавської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0062301/0 від 09 лютого 2007 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, заявленого в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, у розмірі 593 160,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 296 580,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0072301/0 від 09 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 748 078,50 грн. (498 719,00 грн. - основний платіж, 249 359,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0062301/1 від 17 квітня 2007 року та № 0072301/1 від 17 квітня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні природного газу в Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» на підставі договору № 06-09-05-388 від 22 липня 2005 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з підтвердження сформованого позивачем за розглядуваними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість належним чином оформленими податковими накладними.

При цьому суди зазначили, що на час виконання договору № 06-09-05-388 від 22 липня 2005 року контрагент позивача перебував на податковому обліку, мав статус платника податку на додану вартість, господарські операції мали реальний характер, а спірний договір не визнавався в судовому порядку недійсним.

Крім того, судові інстанції посилались на ненадання контролюючим органом жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що предметом договору № 06-09-05-388 від 22 липня 2005 року був саме імпортований газ.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 9 Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» в 2005 році операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення цієї норми слід розуміти так, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не дозволялось оподатковувати за ставкою 20 відсотків операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання податком на додану вартість при ввезенні. При цьому таке обмеження стосувалось як першого продавця, так і останнього.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз пункту 6.1 статті 6 Закону № 168/97-ВР дає підстави для висновку про те, що не відносяться до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість.

Таким чином, покупець, сплативши продавцю податок на додану вартість за ставкою 20 відсотків з операцій, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 3 Закону № 168/97-ВР або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 Закону № 168/97-ВР, а також, які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

В спірному випадку з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Газтрейд ЛТД» (постачальник) укладено договір № 06-09-05-388 від 22 липня 2005 року, пунктом 1.1 розділу 1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується продати покупцю в 2005 році природний газ, придбаний у Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відповідно до договору постачання природного газу № 06/05-1238 від 21 квітня 2005 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 3.1 розділу 3 договору № 06-09-05-388 від 22 липня 2005 року постачальник передає покупцю газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях, що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання-передачі газу в газотранспортну систему Дочірньої компанії «Укртрансгаз».

В свою чергу, відповідно до листа ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» № 31/21-12671 від 30 листопада 2006 року та додатку до нього ТОВ «Газтрейд ЛТД» за договором № 06/05-1238 від 21 квітня 2005 року реалізовувався природний газ з урахуванням нульової ставки податку на додану вартість.

А відтак, позивач та ТОВ «Газтрейд ЛТД», укладаючи договір № 06-09-05-388 від 22 липня 2005 року, не мали права самостійно змінювати встановлену чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством ставку оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому згідно з частиною 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Лубенську об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області її правонаступником - Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 06 вересня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.