ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/15888/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Запорізької митниці ДФС, заступника начальника Запорізької митниці Стеценка Володимира Миколайовича про скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізької митниці ДФС, заступника начальника Запорізької митниці Стеценка В.М. про скасування постанови, в якому просив:

- скасувати постанову про порушення митних правил від 29.07.2014 року № 0149/11200/14.

- закрити справу про порушення митних правил відносно ОСОБА_2

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Скасовано постанову заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів Стеценко В.М. від 29.07.2014 року № 0149/11200/14 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України. У задоволенні решті позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС було залишено без задоволення, а постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі Запорізька митниця ДФС, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.05.2014 року, в ході проведення перевірки законності ввезення на митну територію України іноземних транспортних засобів особистого користування громадянином України ОСОБА_2 Запорізькою митницею Міндоходів отримано лист управління Служби Безпеки України в Запорізькій області від 19.05.2014 року № 59/3/4-774нт щодо фактів перетину державного кордону України ОСОБА_2

За результатами співставлення фактів перетину державного кордону України ОСОБА_2 за інформацією Центральної підсистеми «Гарт-ЦП» глобальної автоматизованої інформаційної системи «Гарт» Державної Прикордонної Служби України та бази даних Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Міндоходів встановлено, що 10.12.2012 року в зоні діяльності м/п «Краковець» Львівської митниці по смузі руху «Зелений коридор» громадянином ОСОБА_2 на митну територію України було ввезено транспортний засіб автомобіль «HONDA CIVIC» кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (країна реєстрації: Республіка Польща), адреса водія згідно бази даних: Запоріжжя.

Відповідно до листа Львівської митниці Міндоходів від 19.06.2014 року № 13-70-53/36-6005 встановлено, що вищевказаний транспортний засіб ввезено на митну територію України 10.12.2012 року по смузі руху «зелений коридор» в зоні діяльності митного посту «Краковець» Львівської митниці Міндоходів громадянином ОСОБА_2 Документи, на підставі яких було здійснено пропуск вказаного транспортного засобу на митну територію України, в справах Львівської митниці відсутні, митна декларація ОСОБА_2 не заповнювалась, зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу не надавалось, митні платежі не сплачувались.

Враховуючи положення розділу 12 Митного Кодексу України транспортний засіб було ввезено в митному режимі «Транзит». В силу статтей 90, 95 Митного кодексу України ОСОБА_2 повинний був вивезти вищевказаний транспортний засіб в строк до 21.12.2012 року, що виконано ним не було, внаслідок чого ОСОБА_2 було перевищено встановлений статті 95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення автомобіля «HONDA CIVIC» кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 більше ніж на 10 днів.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не звертався до митниць Міндоходів із заявами про зміну митного режиму, надання дозволу на право користування/розпорядження транспортним засобом автомобіль «HONDA CIVIC» кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 було порушено митні правила, передбачені частини 3 статті 470 Митного кодексу України.

Постановою Запорізької митниці від 29.07.2014 року № 0149/11200/14 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні даного правопорушення та накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вчинене позивачем правопорушення, а саме перевищення встановленого статтею 95 Митного кодексу строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, не відноситься до триваючих, і є закінченим на одинадцятий день. Враховуючи викладене, оскаржувана постанова є протиправною іпідлягає скасуванню, оскільки винесена після закінчення строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Однак з таким висновком судів не можна погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 95 Митного кодексу України встановлені такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно із частиною 1 статті 381 Митного кодексу України, громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до частини 3 статті 470 Митного кодексу України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніжна десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно із частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.

При цьому, в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Приймаючи до уваги те, що позивачем до цього часу не виконано обов'язку щодо вивезення транспортного засобу - автомобіль «HONDA CIVIC» кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 за межі митної території України,як і не виконано обов'язку розмитнення автомобіля в порядку, встановленому законом, правопорушення є триваючим, а тому доводи позивача що правопорушення, передбачене частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, не може розглядатись як триваюче і вважається вчиненим на 11 день - є необґрунтованими.

Оскільки позивач ввіз транспортний засіб - автомобіль «HONDA CIVIC» кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 на митну територію України в режимі транзиту 10.12.2012 року, кінцевим терміном його вивезення за межі митної території України є 21.12.2012 року, однак позивачем такий обов'язок виконаний не був.

Як встановлено судами, митним органом таке правопорушення виявлене 25.05.2014 року. При цьому, постанова про порушення митних правил № 0149/11200/14 винесена заступником начальника Запорізької митниці Міндоходів Стеценко В.М. 29.07.2014 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів Стеценко В.М. від 29.07.2014 року № 0149/11200/14 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, отже, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС - задовольнити.

Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.Є. Донець

В.Ф. Мороз

Л.Т. Черпіцька