ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року м. Київ справа № 800/513/15

головуючої судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Зайця В.С.,

Леонтович К.Г.,

Стрелець Т.Г.,

при секретарі судового засідання: Яроші Д.В.,

за участі: позивача ОСОБА_4; відповідача Карлаша Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом, в якому просить визнати протиправними дії та змінити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2015 року №2970/дп-15 про припинення дисциплінарного провадження стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_4, виключивши посилання на наявність підстав для притягнення судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

Позов мотивований тим, що спірне рішення Комісії прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та Регламенту Комісії, є протиправним, а тому підлягає зміні. Вказала, що Комісія безпідставно зазначила, що під час досудового розслідування у межах кримінального провадження №12014100000000967 від 4 липня 2014 року за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 366 КК України суддя ОСОБА_4 істотно порушила норми процесуального права, чим вчинила дисциплінарний проступок, що полягає у порушенні територіальної підсудності та позбавленні товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" права на участь у судовому засіданні при вирішенні питання щодо накладення арешту на майно.

Зазначає, що дисциплінарне провадження щодо неї з підстав закінчення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності припинено протиправно, оскільки, вважає, необхідно припинити провадження за відсутністю в її діях складу проступку.

Просила позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 підтримала позов.

Представник відповідача Карлаш Д.О. позов не визнав.

Позивач пояснила, що працює на посаді судді Голосіївського районного суду міста Києва, рішення про накладення арешту на майно Товариства (урожай сільськогосподарських культур, який засіяний та підлягає збиранню у 2014 році) прийнято нею з огляду на те, що це майно є предметом кримінального правопорушення, на яке було спрямовано кримінальне правопорушення, воно може бути незаконно зібране з полів та відчужено на користь третіх осіб, тобто відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України, а тому процесуальний статус особи, у володінні якої це майно перебуває, правового значення не має.

Товариство було належним чином повідомлено про розгляд клопотання слідчого про арешт майна, разом із тим неприбуття у судове засідання осіб, за участю яких розглядається клопотання про арешт майна, не перешкоджає розгляду такого клопотання.

Виходячи положень КПК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого внесено клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проводиться слідчим відділом прокуратури м. Києва, а останній територіально підпадає під юрисдикцією Голосіївського районного суду м. Києва.

Представник відповідача в письмових запереченнях на позов та в судовому засіданні пояснив, що суддею ОСОБА_4 допущені істотні порушення норм процессуального права при здійсненні правосуддя, які призвели до порушення прав власника на майно та позбавили його права на участь у судовому засіданні при вирішенні питання щодо накладення арешту на майно, наслідком чого стало скасування ухваленого нею судового рішення судом апеляційної інстанції. Вважає, що позивач неналежно виконала обов'язки судді та вчинила дисциплінарний проступок.

Позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2008 року № 526-VІ ОСОБА_4 обрано на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва безстроково.

У серпні 2014 року у провадження слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_4 надійшло клопотання слідчого відділу Прокуратури міста Києва про накладення арешту на майно, яке належить ТОВ "Агрістейт", а саме: урожай сільськогосподарських культур Товариства, що засіяний і підлягає збиранню у 2014 році, знаходиться на полях, загальною площею 47 098 га, що перебувають у його власності та/або користуванні.

Клопотання було подано слідчим під час досудового розслідування у межах кримінального провадження № 12014100000000967 від 4 липня 2014 року за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиного третьою статті 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді ОСОБА_4 від 1 вересня 2014 року клопотання слідчого задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2014 року(під головуванням судді Чернушенка А.В.) скасована ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_4 від 1 вересня 2014 року. Постановлена нова ухвала про відмову у задоволенні клопотання слідчого відділу Прокуратури міста Києва.

Рішенням Комісії від 26 березня 2015 року № 484/дп-15 стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_4 за скаргами ОСОБА_7 відкрито дисциплінарну справу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції від 7 липня 2010 року (далі - Закон), істотні порушення норм процессуального права при здійсненні правосуддя,

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2015 року №2970/дп-15 провадження у справі припинене у зв'язку зі спливом строку застосування дисциплінарного стягнення.

Із тексту спірного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вбачається, що Комісія встановила в діях судді ОСОБА_4 наступні порушення:

- в матеріалах справи наявна копія повідомлення про судове засідання 1 вересня 2014 року із розгляду клопотання, адресована Товариству, однак, відомості про вручення цього повідомлення адресату відсутні. Отже, розгляд клопотання здійснено із порушенням прав власника майна на захист, що призвело до однобічності судового розгляду, і, як наслідок, ухвалення незаконного судового рішення;

- досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого внесено клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проводиться слідчим відділом Прокуратури міста Києва, а остання, як юридична особа, територіально перебуває під юрисдикцією Печерського районного суду міста Києва, отже цей суд і повинен вирішувати клопотання слідчого про арешт майна.

Таким чином, процесуальні дії судді ОСОБА_4 не узгоджуються з приписами статей 132, 172, 173 КПК України.

Наслідком таких дій судді має бути притягнення її до дисциплінарної відповідальності з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 83 Закону.

Враховуючи, що пропущений строк застосування заходів дисциплінарного впливу, передбачений ст.87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції від 7 липня 2010 року, Комісія прийняла рішення про припинення дисциплінарного провадження.

Колегія суддів, дослідивши встановлені обставини справи встановила, що клопотання слідчого про арешт майна надійшло до Голосіївського районного суду м. Києва 28 серпня 2014 року. На адресу ТОВ "Агрікор Холдинг" було направлено судову повістку про виклик до суду для участі у розгляді вищевказаного клопотання разом з копією відповідного клопотання.

Відповідно до статті 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Статтею 38 КПК України встановлено, шо органами досудового розслідування (органами, шо здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи: органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів бюро розслідувань (повноваження якого на даний часвиконують органи прокуратури відповідно до Перехідних положень КПК України).

Слідчий відділ прокуратури м. Києва знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114, що територіально розташовано в Голосіївському районі м. Києва. Ця ж адреса внесена у базі даних Центру сертифікації ключів доступу Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральної прокуратури м. Києва.

Виходячи з наведених положень КПК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого внесено клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проводиться слідчим відділом прокуратури м. Києва, а останній територіально перебуває під юрисдикцією Голосіївського районного суду м. Києва, а тому цей суд не позбавлений можливості вирішувати клопотання слідчого про арешт майна.

Колегія суддів враховує сталу практику Апеляційного суду м. Києва щодо розгляду клопотань слідчого відділу прокуратури м. Києва в Голосіївському суді м. Києва, коли за наслідками розгляду апеляційних скарг постановлені ухвали, в яких не виказано сумніву щодо правильності визначення територіальної підсудності цих спорів. На підтвердження цього в матеріалах справи наявні ухвали Апеляційного суду м. Києва по розгляду клопотань в кримінальному провадженні №12014100000000967, в рамках якого було внесено вищевказане клопотання про арешт майна слідчого, ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 25.06.2013 р. залишено без змін ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2013 р. про арешт майна. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.10.2014 р. залишена без змін ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2014 р. про накладення арешту на майно.

Колегія суддів враховує, що Комісією не заперечується факт наявності в матеріалах справи копії повідомлеиия про судове засідання 1 вересня 2014 року із розгляду клопотання, адресованного Товариству.

У відповідності до ч.1 ст.172 КК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

При цьому, КК України не містить вимог щодо відомостей про вручення адресату повідомлення про судовий розгляд клопотання про арешт майна.

Як вже зазначалося клопотання слідчого про арешт майна надійшло до Голосіївського районного суду м. Києва 28 серпня 2014 року.

Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, за участю яких розглядається клопотання про арешт майна, не перешкоджає розгляду такого клопотання, а також зважаючи на строк, визначений КПК України для розгляду відповідного клопотання, клопотання було вирішено ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 1 вересня 2014 року.

Згідно ч.2 ст.172 КК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Таким чином, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто у порядку та у строк, визначені процесуальним законом.

За таких обставин справи та правового врегулювання Суд доходить висновку, що суддя ОСОБА_4 діяла відповідно до процесуального законодавства.

Тому висновки Комісії про те, що суддя ОСОБА_4 істотно порушила норми процесуального права при здійсненні правосуддя, яке, зокрема, пов'язане з порушенням прав власника майна на захист та порушенням територіальної юрисдикції не відповідають обставинам справи та процесуальному законодавству.

Також Суд звертає увагу на таке.

Загальновідомим є те, що судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (п. 66 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої 17 листопада 2010 року).

Обмеження суду в цьому свідчитиме про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон про судоустрій і статус суддів) суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Незалежність судді, серед іншого, забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді.

Аналіз цих норм дає підстави Суду для висновку, що ще однією зі складових принципу незалежності судді є особливий процесуальний порядок оскарження на предмет перевірки законності та обґрунтованості ухваленого ним рішення.

Згідно з пунктом 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (2010 р.) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію судочинства; дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх судових рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.

Такий висновок випливає з положень частини другої статті 83 Закону про судоустрій і статус суддів у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, якою передбачено, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

Тлумачення цієї норми дає підстави Суду зробити правовий висновок, що навіть незаконне та/або необґрунтоване рішення суду не є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, крім наведених винятків.

Суд встановив, що суддя ОСОБА_4 під час розгляду справи належно ставилася до службових обов'язків та не допустила умисного порушення норм права.

Перерахованих обставин та правового врегулювання спірних відносин у цій справі не врахувала Комісія під час прийняття Рішення, а тому її дії є протиправними.

Частиною другою статті 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням встановлених обставин справи, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2015 року №2970/дп-15 про припинення дисциплінарного провадження стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_4. При цьому Суд керується частиною першою статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити через їх безпідставність.

Суд вважає, що за таких обставин справи дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_4 підлягає припиненню з підстав відсутності в її діях складу дисциплінарного проступку, а не у зв'язку з тим, що строк застосування дисциплінарного провадження сплинув з указівкою на те, що ця суддя істотно порушила норми процесуального права. Однак Суд позбавлений повноважень на прийняття рішення про припинення дисциплінарного провадження, оскільки прийняття таких рішень належить до повноважень Комісії.

Суд перевіряв законність рішень і дій Комісії з урахуванням положень пункту 8 розділу ІІ Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", з якого випливає, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону про судоустрій і статус суддів у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА :

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про припинення дисциплінарного провадження стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_4.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2015 року № 2970/дп-15 про припинення дисциплінарного провадження стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_4.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в апеляційному і касаційному порядку не підлягає.

Судді: