ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м.Київ К/800/33507/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області

на постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 травня

2015 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 червня

2015 року

у справі № 673/518/15-а

за позовом ОСОБА_4

до управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі

Хмельницької області

про визнання протиправними дій та зобов'язання призначити пенсію на

пільгових умовах,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області, в якому просив: визнати відмову відповідача від 21 січня 2015 року № 437/03 про призначення пенсії позивачу на пільгових умовах як незаконну та неправомірну; зобов'язати відповідача включити в пільговий стаж за період з 01 квітня 1982 року по 22 листопада 2000 року роботи позивача на посаді ливарника з пластмаси заводу «Орбіта», для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі в оформленні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_4. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі призначити ОСОБА_4 пенсію за п. «б» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши період його роботи на посаді ливарника виробів з пластмас на Деражнянському приладному заводі «Нева», котрий було реорганізовано у завод «Орбіта», а відтак у відкрите акціонерне товариство «Орбіта», з 1 квітня 1982 року по 22 листопада 2000 року до стажу роботи, який дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 26 січня 1981 року по 22 листопада 2000 року працював ливарником з пластмаси на Деражнянському приладному заводі «Нева», котрий було реорганізовано у завод «Орбіта», пізніше у ВАТ «Орбіта». Вказане підтверджується копією трудової книжки позивача серії БТ-І № 2700502, виданою 09 березня 1981 року, архівним витягом, виданим Деражнянським районним трудовим архівом на підставі фонду №123 справи «Книга особового рахунку» Деражнянського заводу «Орбіта» Хмельницької області за 1982-1995 роки та довідками про заробітну плату для обчислення пенсії, а також письмовим повідомленням ПАТ «Завод «Нева» №61 від 25 березня 2015 року.

У січні 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та згідно Списку № 2.

Однак, відповідач у листі № 437/03 від 21 січня 2015 року відмовив ОСОБА_4 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки за твердженням відповідача позивач не надав довідку про уточнюючий характер роботи.

Приймаючи оскаржувані рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач має повний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, його трудова книжка містить всі необхідні відомості для призначення пільгової пенсії за Списком № 2, посада на якій працював позивач включена до переліку професій з шкідливими умовами праці.

Судами було встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці не проводилась. При цьому, зроблено висновок, що непроведення атестації робочого місця керівниками підприємств не позбавляє позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з урахуванням доводів касаційної скарги вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими та такими, що не відповідають вимогам закону, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію; рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року №21-183а13, від 25 листопада 2014 року №21-519а14, від 19 травня 2015 року №21-175а15.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Приймаючи до уваги те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, обставини справи з'ясовані повно та правильно, однак рішення першої та апеляційної інстанцій є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає на необхідне скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області - задовольнити.

Постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 673/518/15-а - скасувати та прийняти нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах, - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: