Постанова про притягнення до адмінвідповідальності за неправильне перевезення дітей була скасована через відсутність жодних доказів про зріст дітей, результатів вимірювань. (П`ятий апеляційний адміністративний суд № 470/369/23 від 08.11.2023 р.)

Фабула судового акту: Поліцейська винесла постанову про те, що водій порушив п.21.11 б, а саме перевозив дитину менше 145 см та віком до 14 років, та не увімкнув відповідний покажчик руху, отже вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.10 ст.121 та ч.2 ст.122 КУпАП. На водія було накладено штраф у розмірі 510,00 грн.

Проте водій оскаржив оспорювану постанову та штраф. П`ятий апеляційний адміністративний суд закриваючи провадження у справі роз'яснив:

Пунктом 21.11 «б» Правил дорожнього руху встановлена заборона перевезення дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу. Дитячі утримуючі системи повинні використовуватися у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки чи системами з`єднання дитячої утримуючої системи, передбаченими їх конструкцією, та відповідати вимогам чинних в Україні правил і нормативів (п.21.12 ПДР). Дитячі утримуючі системи встановлюють на місцях для сидіння, крім першого ряду (п.21.13 ПДР) Дитячі утримуючі системи встановлюють та використовують відповідно до інструкцій виробників цих систем та транспортних засобів (п.21.14 ПДР). Характеристики дитячої утримуючої системи повинні відповідати масі та зросту дитини, яка у ній перевозиться (п.21.15 ПДР).

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Отже, у цій справі:

Колегія суддів звернула увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Разом із тим матеріали справи не містили жодних доказів, що зріст дітей, які перевозились в автомобілі, складав менше 145 см, зокрема результатів вимірювань тощо.

Недоведеним був також факт порушення позивачем п. п. б п. 9.2 розділу 9 ПДР України.

Хоча у справі містився відеозапис з нагрудної камери поліцейського, однак не було зазначено технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення - вказав суд.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 20.05.2020 року у справі № 524/5741/16-а, сам по собі рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

За таких обставин, колегія суддів встановила відсутність підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим оскаржувана постанова була скасована, а провадження - закрите.

Аналізуйте судовий акт: Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. (Восьмий апеляційний адміністративний суд справа № 607/5610/23 від 12.07.2023 р.);

Інспектор поліції не надала можливості водію оглянути докази порушення ним ПДР отже постанова і штраф підлягають скасуванню (Ковпаківський районний суд м.Суми 592/8016/23 від 06.07.2023 р.);

Суд оштрафував водія мопеду на 40 тис. гривень та позбавив права керування ТЗ на 5 років, за водіння без прав. (Малиновський районний суд міста Одеси, справа № 521/9798/23 від 21.04.2023 р.);

Поліція може оштрафувати за непристебнутого ременем безпеки пасажира під час руху автомобіля, але мають бути докази цього факту (Сьомий апеляційний адміністративний суд, справа № 127/16/23 від 16.03.2023 р.).

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 470/369/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Турецької І.О.,

Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Качан Романа Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2023 року, прийняте у складі суду судді Орлової С.Ф. у смт. Березнегувате, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейської з РПП СПП ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області Щербатюк Каріни Русланівни, Департаменту патрульної поліції, ГУНП в Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року до Березнегуватського районного суду Миколаївської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейської з РПП СПП ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області Щербатюк Каріни Русланівни, Департаменту патрульної поліції, ГУНП в Миколаївській області, в якому позивач просив суд про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія БАА № 970220 від 10 липня 2023 року, а провадження у справі закрити.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Качан Роман Юрійович звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що зазначаючи про перевезення Позивачем дитини менше 145 см та віком до 14 років, суд першої інстанції не з`ясував належним чином, якими доказами підтверджується вік та зріст дитини, про яку зазначається у оскаржуваній постанові. Апелянт стверджує, що надані до суду відеозаписи є неналежним доказом у розумінні КАС України, а самі записи викликають обґрунтовані сумніви у законності дій поліцейських та у дотримання ними процедури документування адміністративного правопорушення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2023 року о 23 год. 05 хв. поліцейською з РПП СПП ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області Щербатюк К.Р. було винесено постанову серії БАА № 970220 про те, що 10 липня 2023 року о 22 год. 30 хв. на вул. 1 Травня в смт Березнегувате водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «TOYOTA COROLLА» д.н. НОМЕР_1 порушив п.21.11 б, а саме перевозив дитину менше 145 см та віком до 14 років, та не увімкнув відповідний покажчик руху, чим порушив п.9.2 б ПДР України, і вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.10 ст.121 та ч.2 ст.122 КУпАП. У зв`язку з цим до ОСОБА_1 на підстави ст.36 КУпАП було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись із правомірністю зазначеної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 10 статті 121 КУпАП, оскільки останній не дотримався Правил дорожнього руху щодо забезпечення безпечного перевезення дітей. Разом з тим, суд дійшов висновку про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови, в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, та відмови у їх задоволені до поліцейського РПП СПП ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області Щербатюк К.Р., та Департаменту патрульної поліції НП України, як до неналежних відповідачів у справі.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР установлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 21.11 «б» Правил дорожнього руху встановлена заборона перевезення дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу. Дитячі утримуючі системи повинні використовуватися у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки чи системами з`єднання дитячої утримуючої системи, передбаченими їх конструкцією, та відповідати вимогам чинних в Україні правил і нормативів (п.21.12 ПДР). Дитячі утримуючі системи встановлюють на місцях для сидіння, крім першого ряду (п.21.13 ПДР) Дитячі утримуючі системи встановлюють та використовують відповідно до інструкцій виробників цих систем та транспортних засобів (п.21.14 ПДР). Характеристики дитячої утримуючої системи повинні відповідати масі та зросту дитини, яка у ній перевозиться (п.21.15 ПДР).

Частиною 10 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил перевезення дітей.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд першої інстанції на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 10 статті 121 КУпАП посилається та відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а, від 05.03.2020 по справі №607/7987/17.

Більш того, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів, що зріст дітей, які перевозились в автомобілі, складав менше 145 см, зокрема результатів вимірювань тощо. Крім того, недоведеним є також факт порушення позивачем п. п. б п. 9.2 розділу 9 ПДР України.

Апеляційний суд звертає увагу апелянта, що згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 20.05.2020 року у справі № 524/5741/16-а, рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.10 ст.121 КУпАП та ч.2 ст.122 КУпАП відповідачем не надано.

За таких обставин, оскільки відповідачем не було надано до суду жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим оскаржувана постанова серії БАА № 970220 від 10 липня 2023 року, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду з приводу того, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення (постанова від 26 грудня 2019 року по справі № 724/716/16-а).

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги заявлені до ГУНП в Миколаївській області, оскільки саме посадова особа вказаного суб`єкта владних повноважень складала оскаржувану постанову, а позовні вимоги до поліцейського РПП СПП ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області Щербатюк К.Р. та Департаменту патрульної поліції, заявлені до неналежних відповідачів у справі, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції сплаті підлягав судовий збір у загальному розмірі 536,80 грн., який було сплачено згідно платіжного документу від 18 липня 2023 року. За подання апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у сумі 805,20 грн., який було сплачено згідно платіжного документу від 14 жовтня 2023 року. Таким чином, з урахуванням задоволення позовних вимог, розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Миколаївській області складає 1342,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139 292 311 315 317 321 322 325 328 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Качан Романа Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2023 року задовольнити.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейської з РПП СПП ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області Щербатюк Каріни Русланівни, Департаменту патрульної поліції, ГУНП в Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 970220 від 10 липня 2023 року.

Закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.10 ст.121 КУпАП та ч.2 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (54005, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5, код ЄДРПОУ 40108735) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1342,00 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л.Є. Зуєва