Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 661/3551/16-ц

провадження № 61-26814св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - голова правління гаражного кооперативу «Славутич» ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 квітня 2017 року у складі судді Чирського Г. М. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до голови правління гаражного кооперативу «Славутич» (далі - ГК «Славутич») ОСОБА_5 про визнання дій незаконними.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27 грудня 2011 року він за довіреністю свого сина - ОСОБА_6 сплатив голові ГК «Славутич» членські внески за 2011 рік у розмірі 100,00 грн за гараж НОМЕР_2 та 100,00 грн за гараж НОМЕР_1. Грошові кошти взяв особисто відповідач. Оскільки у нього не було книжок члена кооперативу, в яких фіксується оплата, він попросив ОСОБА_5 надати квитанції, де б була зазначена дата та сума оплати, але останній відмовився надавати квитанції. Після чого він три рази звертався до ГК «Славутич» із членськими книжками, щоб зробити відмітки про сплату членських внесків за 2011 року, про що йому відмовляли. Бухгалтер ГК «Славутич» надала йому довідку від 27 липня 2016 року про те, що у грудні 2011 року сплачені грошові кошти у розмірі 100,00 грн за гаражний бокс НОМЕР_2 та 100,00 грн за гаражний бокс НОМЕР_1, проте відповідач не визнав цей факт і не зробив відмітку у членських книжках.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд визнати дії виконуючого обов'язки голови правління ГК «Славутич» ОСОБА_5 протиправними та такими як знущання над ним.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом не встановлено, а позивачем не надано доказів на підтвердження протиправності дій відповідача. Відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання дій відповідача таким як знущанням над позивачем, суд виходив із того, що такий спосіб захисту порушених прав не передбачений нормами цивільного законодавства.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 квітня 2017 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та інших учасників справи

У липня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не повно, не всебічно та не об'єктивно розглянули справу. Представник відповідача не мав належно оформлених документів на представництво інтересів відповідача. Суди безпідставно відмовляли позивачу у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю представника позивача брати участь у судових засіданнях. Висновок судів про те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає положенням статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є необґрунтований, оскільки вказаною нормою передбачений орієнтовний перелік способів захисту. Під час перегляду справи апеляційним судом головуючий суддя ОСОБА_7 порушувала вимоги чинного законодавства України, а також вимоги суддівської етики, у зв'язку із чим підлягала відводу.

У вересні 2017 року від голови правління ГК «Славутич» ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу, уяких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що позивачем не вказані факти порушення його прав.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувана цивільна справа та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказану справа разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6, син позивача, є членом ГК «Славутич» із 2004 року та користувався гаражними боксами НОМЕР_2 та НОМЕР_1, що підтверджується членськими книжками.

Загальними зборами членів ГК «Славутич» затверджений річний членський внесок у розмірі 200,00 грн.

Із відомості ГК «Славутич» від 26 жовтня 2011 року № 64 вбачається, що грошові кошти у розмірі 100,00 грн за гараж НОМЕР_2 та 100,00 грн за гараж НОМЕР_1 від імені ОСОБА_6, сплачені позивачем, який діяв за довіреністю.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Тобто, право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 4 ЦПК України 2004 року встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання дій відповідача протиправними, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження протиправності дій відповідачу, тому позовні вимоги у цій частині є безпідставними та не ґрунтуються на нормах закону.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання дій відповідача такими як знущанням над позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що такий спосіб захисту порушених прав не відповідає нормам законодавства.

Посилання заявника в касаційній скарзі на неповне з'ясування судами обставин, які мають значення для справи, повністю спростовуються змістом оскаржуваних рішень, які є обґрунтованими, містять переконливі висновки по суті вирішеного спору, а також встановленими судами і наведеними вище обставинами справи.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції незаконно відмовив у заяві про відвід головуючому судді Полікарповій О. М. є безпідставними, оскільки наведені у заяві обставини відповідно до положень статті 20 ЦПК України 2004 року не можуть бути підставою для відводу судді.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українивиходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Суд, керуючись рішенням Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи через призму зазначених висновків Європейського суду з прав людиниповноту дослідження судами обставин цієї справи та обґрунтування судових рішень, суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків про задоволення позовних вимог та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик