Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 643/18429/13-ц

провадження № 61-32674св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Лесько А.О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Московський районний відділ м. Харкова Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа - Московський районний відділ м. Харкова Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення.

У березні 2014 року ОСОБА_4, посилаючись на те, що відповідачі - ОСОБА_7, ОСОБА_6 добровільно виселилися, просив суд залишити в цій частині позовні вимоги без розгляду та розглядати справу лише в частині позовних вимог до ОСОБА_5

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, та знято з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, 27 травня 2017 року ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2017 року ОСОБА_5 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 02 червня 2017 року, ОСОБА_5 не усунуті.

У вересні 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду від 19 серпня 2017 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, відмовляючи йому у відкритті апеляційного провадження, безпідставно не взяв до уваги надані ним докази щодо направлення йому копії ухвали суду першої інстанції від 16 лютого 2017 року лише 16 травня 2017 року, що підтверджується копією відповідного конверта, у зв'язку з чим строк на апеляційне оскарження ним пропущено не було.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ЦПК України 2004 року у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

За правилами частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та його представник 16 лютого 2017 року в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Крім того, від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (а. с. 296).

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_5 зазначав, що копію ухвали Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення він отримав 19 травня 2017 року. На підтвердження вказаного факту до апеляційної скарги ним додано ксерокопію конверту поштового відправлення (а. с. 203-204).

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 було залишено без руху для надання оригіналу конверту, в якому йому поштою надійшла копія ухвали Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення з відповідним супровідним листом, або звернення з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску та наданням доказів на підтвердження цього з дня отримання копії цієї ухвали, та роз'яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вищевказаних вимог у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

14 червня 2017 року на адресу Апеляційного суду Харківської області надійшло повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого ОСОБА_5 отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 12 червня 2017 року (а. с. 210).

Строк, встановлений для звернення зі заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, закінчився 12 липня 2017 року.

Станом на 19 серпня 2017 року ОСОБА_5 недоліки, визначені в ухвалі від 02 червня 2017 року не усунуті, зокрема, не надано оригіналу конверту, в якому йому поштою надійшла копія ухвали Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення з відповідним супровідним листом, або заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску та наданням доказів на підтвердження цього з дня отримання копії цієї ухвали.

Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року було надіслано судом до Реєстру - 17 лютого 2017 року, зареєстровано - 19 лютого 2017 року, оприлюднено - 21 лютого 2017 року.

Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Норми ЦПК України 2004 року не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, апеляційний суд, встановив, що ОСОБА_5 достовірно знаючи про те, що суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та запропонував навести інші причини або надати оригінал конверта, в якому йому було направлено копію ухвали суду першої інстанції від 16 лютого 2017 року з відповідним супровідним листом, у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до положень частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, що факт направлення йому копії ухвали суду першої інстанції від 16 лютого 2017 року підтверджується супровідним листом від 16 травня 2017 року є необґрунтованими, оскільки відповідно до доданого ним до касаційної скарги супровідного листа, 16 травня 2017 року йому було направлено копію заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року, а не копію ухвали від 16 лютого 2017 року.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик