Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.03.2021 року у справі №442/7672/19

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 442/7672/19

провадження № 61-1868св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Дрогобицька міська рада Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2020 року у складі судді Крамара О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 жовтня

2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., Шандри М.

М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Дрогобицької міської ради про визнання протиправною бездіяльності

та зобов'язання вчинити певні дії, який у подальшому уточнив.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що 29 серпня 2019 року він

вкотре звернувся до Дрогобицької міської ради Львівської області

із заявою (вх. № 07/С-4116) про розгляд його заяв від 28 грудня 2011 року,

від 11 квітня 2013 року, від 22 серпня 2014 року, від 20 жовтня 2014 року

та надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою з метою приватизації земельної ділянки площею 651 кв. м у

м. Дрогобичі на вул. Завіжна між житловими будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

13 вересня 2019 року він зареєстрував у Дрогобицькій міській ради Львівської області заяву (вх. № 07/С-4422), у якій просив міську раду розглянути його заяву від 29 серпня 2019 року (вх. № 07/С-4116) у строки, порядку та спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Додатково до цієї заяви подав докази на підтвердження того факту, що на час звернення до міської ради земельна ділянка площею 651 кв. м не перебуває

у власності, в тому числі у власності ОСОБА_2, оскільки в судовому порядку

її право власності на цю земельну ділянку скасовано.

У відповідь позивач отримав лист Дрогобицької міської ради від 26 вересня

2019 року № 3-35/819 з повідомленням про те, що його прохання на даний час

не може бути задоволено, оскільки ОСОБА_2 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цивільній справі № 442/6757/16-ц до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та ухвалою Верховного Суду

від 10 червня 2019 року у цивільній справі № 442/6757/16-ц відкрито касаційне провадження.

22 жовтня 2019 року (після спливу практично двох місяців з дня подання позивачем заяви до міської ради) 57-ма сесія сьомого скликання Дрогобицької міської ради прийняла рішення № 1191 "Про відмову у наданні дозволів

на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок,

у продовженні терміну дії", яким позивачу відмовлено у наданні дозволу

на виготовлення проєкту землеустрою щодо земельної ділянки площею

651 кв. м для ведення садівництва, яка розташована між житловими будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на вул. Завіжна у м. Дрогобичі.

Вважаючи дії Дрогобицької міської ради щодо неналежного розгляду його заяв незаконними, такими, що свідчать про бездіяльність Дрогобицької міської ради та незаконне затягування вирішення його заяв (клопотань) щодо приватизації спірної земельної ділянки, а також щодо надання згоди (дозволу) або надання вмотивованої відмови у наданні такої згоди (дозволу) на розроблення проєкту землеустрою, та вказуючи на грубе порушення Дрогобицькою міською радою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради у зв'язку

з незаконним та неналежним розглядом у передбачений законом строк

та спосіб заяв (клопотань) ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року

( № 07/С-4116), від 13 вересня 2019 року ( № 07/С-4422), поданих

до Дрогобицької міської ради щодо приватизації вільної (не зайнятої) земельної ділянки площею 651 кв. м, яка знаходиться у

АДРЕСА_3, для ведення садівництва шляхом надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки;

2) визнати протиправним, незаконним та скасувати пункт 1.15 рішення 57-ї сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради від 22 жовтня

2019 року № 1991 "Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у продовженні терміну дії" яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу

на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 651 кв. м на вул. Завіжній (між будинками НОМЕР_1

та НОМЕР_2) для індивідуального садівництва;

3) зобов'язати Дрогобицьку міську раду повторно у строк та спосіб, передбачений законом, розглянути на черговому засіданні сесії міської ради заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання йому дозволу

на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651 кв. м, яка знаходиться у

м. Дрогобичі на вул. Завіжній між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2, цільове призначення якої - для ведення садівництва, а за наслідками розгляду цієї заяви (клопотання)

ОСОБА_1 прийняти рішення про надання йому дозволу

на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки;

4) стягнути з відповідача на його користь судові витрати, понесені за час розгляду його позову.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 15 жовтня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради у зв'язку

з незаконним та неналежним розглядом у передбачений законом строк та спосіб заяв (клопотань) ОСОБА_1, поданих до Дрогобицької міської ради щодо приватизації вільної (не зайнятої) земельної ділянки площею 651 кв. м,

яка знаходиться у м. Дрогобичі на вул. Завіжній (між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2) для ведення садівництва шляхом попереднього надання дозволу

на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.

Визнано протиправним, незаконним та скасовано пункт 1.15 рішення 57 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 22 жовтня

2019 року № 1991 "Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у продовженні терміну дії" яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею

651 кв. м. на вул. Завіжній (між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2) для індивідуального садівництва.

Зобов'язано Дрогобицьку міську раду Львівської області повторно виключно

у строк та спосіб, передбачений відповідним законом, розглянути на черговому засіданні сесії Дрогобицької міської ради Львівської області заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651 кв. м,

яка знаходиться у м. Дрогобичі на вул. Завіжній між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2,

з цільовим призначенням для ведення садівництва, а за наслідками розгляду цієї заяви (клопотання) ОСОБА_1 прийняти рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області про надання ОСОБА_1 дозволу

на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що пункт
3.41 протоколу комісії з питань регулювання земельних відносин Дрогобицької міської ради Львівської області від 18 вересня 2019 року та пункт 1.15 рішення 57-ї сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 22 жовтня

2019 року № 1991 "Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у продовженні терміну дії" прийняті безпідставно, з пропуском строків розгляду та з грубим порушенням норм закону, а тому в цій частині рішення сесії Дрогобицької міської ради

від 22 жовтня 2019 року № 1991 підлягає визнанню протиправним

та скасуванню.

Урахувавши позицію Верховного Суду у справі № 2340/3933/18 (адміністративне провадження № К/9901/24517/19), з метою ефективного відновлення судом неодноразово безпідставно порушених Дрогобицькою міською радою законних прав та інтересів ОСОБА_1, суд вважав, що існують підстави

для зобов'язання Дрогобицької міської ради не тільки розглянути заяву ОСОБА_1, а й прийняти певне колегіальне позитивне рішення.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У лютому 2021 року Дрогобицька міська рада подала до Верховного Суду

касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року і закрити провадження

у справі.

Дрогобицька міська рада вважає, що позивач звернувся до суду з цим позовом

з порушенням правил юрисдикції, що залишилося поза увагою судів першої

та апеляційної інстанцій.

На підтвердження своєї позиції посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц (провадження № 14-206цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17 (провадження № 14-385цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17 (провадження № 14-648цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 352/1414/15-ц (провадження № 14-184цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18 (провадження № 14-189цс19), від 06 листопада 2019 року у справі № 620/3487/18 (провадження № 11-418апп19) та у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 813/2273/18 (адміністративне провадження № К/9901/68865/18).

Також вказує, що суди постановили рішення, яким зобов'язали міську раду передати у власність позивачу земельну ділянку, на яку у нього немає законного права, оскільки спірна земельна ділянка є земельною ділянкою комунальної власності.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про безпідставність

її доводів щодо порушення правил предметною юрисдикції. Вказує, що спір

є приватно-правовим, оскільки розглядається питання його права на земельну ділянку, а не лише щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень.

Зазначає, що має право на отримання спірної земельної ділянки у власність, оскільки користується нею з 2007 року, а до того нею користувалась його родина, тому судові рішення про зобов'язання міської ради передати йому

у власність спірну земельну ділянку вважає законними й обґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 442/7672/19, витребувано справу з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся

до Дрогобицької міської ради Львівської області із заявою (вх. № 07/С-4116) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою

з метою приватизації вільної земельної ділянки площею 651 кв. м у м. Дрогобичі на вул. Завіжній між житловими будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

18 вересня 2019 року на засіданні постійної комісії з питань регулювання земельних відносин ОСОБА_1 відмовлено у наданні згоди

на виготовлення проєктів відведення та технічної документації на земельні ділянки.

Згідно з пунктом 1.15 рішення 57-ї сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради від 22 жовтня 2019 року № 1991 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для садівництва.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині наявності у нього права на отримання

у власність спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 посилався на те, що ця земельна ділянка на час звернення до суду належить до складу земель комунальної власності м. Дрогобича, є вільною, він тривалий час намагається отримати її у власність для ведення садівництва, проте міська рада відмовляє йому без наведення підстав відмови.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучив такі матеріали:

1) постанову Дрогобицього міскрайонного суду Львівської області

від 27 січня 2015 року (Єдиний державний реєстр судових рішень не містить відомостей про оскарження цього рішення) щодо визнання протиправним

та скасування пунктУ 2.2 рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 07 листопада 2014 року № 1418 "Про відмову в передачі в оренду земельної ділянки та у наданні дозволу на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", згідно з яким Дрогобицька міська рада відмовила ОСОБА_1 без наведення підстав у наданні дозволу

на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Цією постановою зобов'язано Дрогобицьку міську раду повторно виключно

у строк та спосіб, передбачений відповідним законом, розглянути на черговому засіданні сесії Дрогобицької міської ради заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва; визнано протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради щодо зволікання в розгляді

у передбачений законом строк та спосіб заяв (клопотань) ОСОБА_1

від 28 грудня 2011 року, від 11 квітня 2013 року, від 22 серпня 2014 року

та від 20 жовтня 2014 року, з приводу приватизації вільної (незайнятої) земельної ділянки площею 651 кв. м для ведення садівництва шляхом попереднього надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.

2) рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 26 грудня 2017 року у справі № 442/6757/16-ц (згідно з відомостями

з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення суду першої інстанції переглядалось в апеляційному та касаційному порядку (провадження № 61-10383св19) і залишене без змін) за його позовом до Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2 про визнання протиправним і часткове скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 29 жовтня 2014 року № 1411 щодо затвердження матеріалів з виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передання безоплатно у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2. Рішення суду у цій справі мотивоване тим,

що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування м. Дрогобича підлягає скасуванню у судовому порядку як таке, що є протиправним, прийнятим з порушенням норм закону та всупереч правам та інтересам ОСОБА_1, попри заборону суду на вчинення міською радою таких дій, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення відповідно до ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року у справі № 442/7517/13-ц, постановленої під час розгляду справи за позовом

ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, треті особи: ОСОБА_2 та відділ Держземагентства у м. Дрогобичі Львівської області, про визнання протиправними та скасування пункту 1.10 рішення Дрогобицької міської ради

від 20 лютого 2013 року № 950 про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення садівництва на вул. Завіжній, між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2, у м. Дрогобичі Львівської області. Разом з тим, у цій справі суд першої інстанції врахував,

що ОСОБА_1 користувався спірною земельною ділянки (без оформлення документів), неодноразово починаючи з 2007 року звертався до органу місцевого самоврядування про передання цієї земельної ділянки у власність

чи користування, проте такі заяви не були належно розглянуті міською радою у спосіб, передбачений законом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами 1 , 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій

чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм випливає, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі

або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу

та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового

чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Порівняльний аналіз указаних норм у сукупності дає підстави для висновку,

що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень).

Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування або у власність подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

При цьому оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб'єкта владних повноважень поглинається спором про речове приватне право, яке могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування або виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист такого права відбувається у порядку цивільного судочинства.

Отже, з урахуванням викладеного колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що розгляду в адміністративних судах підлягають спори,

що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин

і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства

залежно від суб'єктного складу сторін спору; якщо ж у результаті прийняття рішення суб'єктом владних повноважень речове право не набувається (особа

не позбувається речового права) - такі спори розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок уже неодноразово викладала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 308/6914/16-ц (провадження № 14-195цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 539/3192/16-ц (провадження № 14-277цс18), від 28 серпня 2018 року у справі № 522/18500/13-а (провадження № 11-160апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 488/3005/17 (провадження 14-620цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 352/1414/15-ц (провадження № 14-184цс19) та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03 березня 2021 у справі № 320/4182/20 (провадження № К/9901/31084/20).

Ураховуючи, що у справі, яка розглядається, позивач оскаржує правомірність рішення саме про відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тобто рішення про надання земельної ділянки у користування або у власність позивачеві орган місцевого самоврядування ще не приймав, отже між сторонами в цьому випадку не виникло спору про право цивільне, колегія суддів касаційного суду вважає, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду

в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина 1 статті 256 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 2 статті 414 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України.

З огляду на те, що вказана справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням правил юрисдикції, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької міської ради задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня

2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1

до Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд справи віднесено

до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М.

Ю. Тітов