Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа №658/1379/18

провадження №61-9896св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 листопада 2018 року у складі судді Под`ячевої І. Д. та постанову Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів Чорної Т. Г., Вейтас І. В., Пузанової Л. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння транспортного засобу Infiniti G35, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Під час розгляду справи було встановлено, що з квітня 2018 року власником спірного майна є ОСОБА_2 ,у зв`язку з чим, позивачем був пред`явлений позов до ОСОБА_2 .

Позов мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач з 2007 року був власником транспортного засобу Infiniti G35, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2014 року у справі про поділ спільного майна подружжя, право власності на зазначений автомобіль визнано за колишньою дружиною ОСОБА_3 , яка у зв`язку з реєстрацією нового шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 .

На підставі судового рішення право власності на спірне майно за позивачем було припинене та в подальшому зареєстровано за ОСОБА_3 , яка здійснила відчуження транспортного засобу третім особам, останнім власником якого є ОСОБА_2 . У зв`язку з перереєстрацією права власності на транспортний засіб змінено його державний номер на НОМЕР_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції від 28 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду від 27 лютого 2014 року були скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції і на теперішній час є нерозглянутою.

Посилаючись на те, що спірний автомобіль вибув з володіння власника поза його волею на підставі судового рішення, яке згодом було скасовано,

ОСОБА_1 з підстав, передбачених статтею 388 ЦПК України просив витребувати спірний транспортний засіб з незаконного володіння ОСОБА_2 , визначивши при цьому, що рішення суду є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 та подальшої реєстрації права власності за ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що для застосування положень статей 387,388 ЦК України необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є єдиним власником майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами.

Оскільки спірний транспортний засіб був придбаний в період шлюбу і позивачем належними та допустимим доказами не доведено одноособове право власності на спірний автомобіль та зважаючи статус цього майна, як майна яке є спільною сумісною власністю, частки сторін в якому є рівними, суди виходили з того, що позивач не може витребувати неподільне майно, що унеможливлює задоволення позову в обраний ним спосіб - шляхом витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь автомобіля.

Скасування судового рішення, на підставі якого спірний транспортний засіб було зареєстровано ОСОБА_3 , лише визначає статус цього майна, як спільне сумісне, оскільки позивачем цей факт не спростовано та не доведено протилежне.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не встановлено дату, умови передачі транспортного засобу ОСОБА_3 та умови і дату його повернення у власність ОСОБА_1 .

Так, транспортний засіб був переданий у тимчасове користування ОСОБА_3 на умовах повернення його за першою вимогою, при цьому строк користування не обумовлювався, а в подальшому умови користування транспортного засобу для ОСОБА_3 були змінені та стали оплатними, без права подальшого його продажу іншим особам, на що вона погодилась, але порушила домовленість з ОСОБА_1 та оформила автомобіль на себе.

Суд першої інстанції безпідставно відхилив усне клопотання сторони позивача про допит у якості свідків усіх осіб, які були в різний час власниками спірного транспортного засобу з метою з`ясування фіктивності продажу-купівлі транспортного засобу та підтвердження того, що транспортний засіб фактично залишився у ОСОБА_3 у користуванні, а юридично був переоформлений на інших осіб, з метою уникнення можливості повернути його дійсному власнику.

Суди дійшли помилкових висновків про неможливість витребування транспортного засобу з тих підстав, що останній належить на праві спільної сумісної власності. Суди не послалися на документи та відомості, які є доказами у цій справі та безпідставно зробили висновок, що позивач не надав доказів на підтвердження права власності ОСОБА_1 на це майно. За відсутності будь-яких доказів та судових рішень суди зробили висновок, що транспортний засіб перебуває у спільній сумісній власності колишнього подружжя, а тому ОСОБА_1 є його співвласником.

Суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення СК України та встановили, що спірний транспортний засіб є спільним майном подружжя, при цьому не врахували, що вказане майно ніколи таким не було. Суди дослідили обставини і докази, які не є предметом дослідження у цій справі та ухвалили необґрунтоване та немотивоване рішення.

Суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, відповідно до якої власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Суд першої та апеляційної інстанції не врахували висновки Верховного Суду у подібних справах щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 523/10174/15-ц (провадження № 61-13532св18), від 22 січня 2019 року у справі № 145/145/17 (провадження № 61-10089св18), від 24 січня 2019 року у справі № 644/4991/16-ц (провадження № 61-26333св18), від 30 січня 2019 року у справі № 523/12520/15-ц (провадження № 61-14178св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 682/2005/16-ц (провадження № 61-15047св 18), від 13 лютого 2019 року у справі №557/1250/16-ц (провадження № 61-28831 св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 759/16661/15-ц (провадження № 61-19233св18), від 11 березня 2019 року у справі №310/7319/16-ц (провадження № 61-32872св18), від 27 березня 2019 року у справі № 263/11267/15-ц (провадження № 61-29131св18).

Заявник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не проголошували ухвалені ними рішення, а обмежились проголошенням лише їх вступної і резолютивної частин, чим порушили права сторін.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 , заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини, встановлені судами

09 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який 25 червня 2012 року рішенням суду розірвано.

В період зареєстрованого шлюбу був придбаний автомобіль марки Infiniti G35, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який було оформлено на ОСОБА_1 .

Вказаний транспортний засіб є предметом поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як майна, набутого подружжям в період шлюбу за спільні кошти в іншій справі.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2014 року, у справі № 22-ц/598/2014 про поділ спільного майна подружжя, спірний автомобіль був переданий у власність ОСОБА_3 .

На підставі вказаного судового рішення ОСОБА_3 перереєструвала транспортний засіб на своє ім`я та в подальшому здійснила його відчуження.

З 25 квітня 2018 року власником спірного автомобіля є ОСОБА_2 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року скасовано рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2014 року, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

08 грудня 2015 року ухвалою апеляційного суду Херсонської області залишено в силі рішення суду першої інстанції від 28 листопада 2013 року, яким було виділено у власність ОСОБА_3 спірний автомобіль.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції від 28 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду від 08 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляду до суду першої інстанції.

Спір щодо поділу спільного майна між подружжям не вирішено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

За віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи (що неможливо у разі вибуття з володіння власника речей, визначених за родовими ознаками). У такому випадку інтереси власника можуть захищатися іншими способами, зокрема шляхом відшкодування шкоди, тощо. З цих самих підстав унеможливлюється також звернення з віндикаційним позовом у тих випадках, коли майно було спожите, втрачене, зіпсоване незаконним володільцем.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача.

У справі, яка переглядається, установлено, що спірний транспортний засіб був придбаний в період зареєстрованого шлюбу між позивачем та ОСОБА_3 , належність вказаного майна до особистої приватної власності позивача у цій справі не доведено, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, за якою частки подружжя є рівними, не спростована. Позивач є співвласником автомобіля (1/2 частки), оскільки він перебував у спільній сумісній власності колишнього подружжя.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 є власником лише 1/2 частини спірного автомобіля, який є неподільною річчю, і належна йому частка у цьому майні не може бути виділена в натурі, при тому, що інший його власник - ОСОБА_3 відчужила автомобіль з власної волі, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність підстав для задоволення позову,шляхом витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь автомобіля.

Оскільки автомобіль був відчужений ОСОБА_3 , поза волею іншого співвласника, позивач не позбавлений права на відповідну грошову компенсацію вартості відчуженого майна, або вартість цього майна може бути врахована при поділі майна подружжя.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 523/10174/15-ц (провадження № 61-13532св18), від 22 січня 2019 року у справі № 145/145/17 (провадження № 61-10089св18), від 24 січня 2019 року у справі № 644/4991/16-ц (провадження № 61-26333св18), від 30 січня 2019 року у справі № 523/12520/15-ц (провадження № 61-14178св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 682/2005/16-ц (провадження № 61-15047св 18), від 13 лютого 2019 року у справі №557/1250/16-ц (провадження № 61-28831 св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 759/16661/15-ц (провадження № 61-19233св18), від 11 березня 2019 року у справі №310/7319/16-ц (провадження № 61-32872св18), від 27 березня 2019 року у справі № 263/11267/15-ц (провадження № 61-29131св18), є необґрунтованими, оскільки вказані справи не є подібними, у них встановлені інші фактичні обставини, ніж у справі, що переглядається. У переважній більшості наведених справ інші підстави позову.

З аналогічних підстав колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14.

Посилання позивача у касаційній скарзі на вказані постанови суду касаційної інстанції зводяться до констатації факту наявності у нього права, як власника спірного транспортного засобу витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що встановлено положеннями статті 386 ЦК України.

Разом з тим, за встановлених у цій справі конкретних обставин, вказані посилання є необґрунтованими та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність у даному випадку умов і підстав для застосування положень статей 387, 388 ЦК України.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам щодо застосування цих норм, які викладено у вищевказаних постановах.

Доводи касаційної скарги про безпідставне застосування судами норм СК України також не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій. На положення СК України у своєму рішенні посилається суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам позивача про належність йому автомобіля на праві особистої власності, які ним не були доведені, а презумпція спільності права власності подружжя на спірний автомобіль, з урахуванням його придбання в період шлюбу, не була спростована.

Посилання у касаційній скарзі на непроголошення судами попередніх інстанцій ухвалених ними судових рішень, зокрема їх мотивувальних частин, є безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що порядок проголошення судового рішення судами дотримано.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, зокрема у тому контексті, який, на думку позивача, свідчить про належність спірного автомобіля до його особистої власності, та наявності підстав для його витребування з незаконного володіння відповідача, що під час розгляду у цій справі не було встановлено.

У справі, яка переглядається, суди дали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги позивача, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 листопада 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська