Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 210/2144/19

провадження № 61-22257св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року у складі судді Літвіненко Н. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «АМКР») 187 785 грн моральної шкоди, завданої каліцтвом, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Фонд) 187 785 грн моральної шкоди, завданої каліцтвом, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», на посаді горнового доменної печі доменного цеху №1 ПАТ «АМКР».

29 травня 2003 року близько 20 год 30 хв на території ливарного двору доменної печі № 1 доменного цеху № 1 з позивачем стався нещасний випадок, у результаті якого він отримав тілесні ушкодження, що підтверджується актами форми Н-1 «Про нещасний випадок на виробництві» та форми Н-5 «Розслідування нещасного випадку, що стався 29 травня 2003 року близько 20 год 30 хв на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» Міністерства промислової політики України».

Нещасний випадок на виробництві стався під час виконання позивачем своїх трудових обов`язків, та обумовлений неналежним виконанням роботодавцем Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь» вимог законодавства щодо створення та підтримання безпечних умов праці.

Згідно з висновком МСЕК від 24 вересня 2003 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 45 % та ІІІ групу інвалідності з 18 вересня 2003 року безстроково.

В результаті отриманої травми життя позивача суттєво погіршилося, наявні негативні незворотні зміни в його здоров`ї, він змушений багато часу витрачати на проходження чисельних медичних оглядів та обстежень, медико-соціальних експертних комісій, потребує медичного лікування, порушено та далі порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості в повною мірою реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникає складність у зв`язку із загальною слабкістю, втомою, під час травмування він зазнав сильного болю.

Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув з Фонду на користь ОСОБА_1 50 000 грн моральної шкоди, завданої каліцтвом, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В решті позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній на час заподіяння позивачеві моральної шкоди у зв`язку з настанням страхового випадку. Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, в межах заявлених вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважав за можливе стягнути з Фонду на користь позивача 50 000 грн.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 21 листопада 2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року в частині розміру моральної шкоди змінив, збільшив розмір моральної шкоди, стягнутої з Фонду на користь ОСОБА_1 з 50 000 грн до 75 000 грн. В решті рішення суду залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого (позивача) з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Взявши до уваги конкретні обставини у справі, характер отриманих позивачем під час нещасного випадку тяжких тілесних ушкоджень, ступінь втрати ним професійної працездатності 45 % та встановлення з вересня 2003 року ІІІ групи інвалідності безстроково, наслідки отриманої травми - зниження функцій зору, що свідчить про суттєве зниження якості життя позивача, неможливість відновлення попереднього стану, апеляційний суд дійшов висновку, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн занижений та такий, що не відповідає перенесеним позивачем моральним стражданням через втрату здоров`я, пов`язану із трудовим каліцтвом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 05 грудня 2019 року до Верховного Суду, Фонд просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року про стягнення з Фонду на користь ОСОБА_1 75 000 грн моральної шкоди та 768,40 грн судового збору, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з висновком МСЕК від 24 вересня 2003 року ОСОБА_1 первинно встановлено 45 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вирішуючи спір про відшкодування моральної шкоди і стягуючи на користь позивача з Фонду грошову компенсацію, суд керувався Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції станом на грудень 2001 року).

Проте Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації, фонду оплати праці» Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» викладений в новій редакції: з назвою Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набрав законної сили з 01 січня 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом 17 квітня 2019 року, тобто після набрання чинності вказаним Законом, тому позивач не має права на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Фонду.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, що мали бути застосовані, застосував закон, що не міг бути застосований, в результаті чого неправильно вирішив спір.

Крім того, суди проігнорували, що саме неправомірні дії посадових осіб підприємства, їх грубе порушення безпеки призвели до травмування позивача.

Документи, на які посилається позивач як на підставу заподіяння моральної шкоди, підтверджують виявлення факту професійного захворювання та встановлення у зв`язку із цим стійкої втрати професійної працездатності і не можуть бути незаперечними доказами заподіяння моральної шкоди.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди не оскаржуються, тому відповідно до статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

12 березня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Гузєва І. Г. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований тим, що доводи касаційної скарги Фонду є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Якщо право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату потерпілим професійної працездатності, виникло в особи до набрання чинності Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, тобто в період з 01 квітня 2001 року до 20 березня 2007 року, така особа має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду незалежно від дати звернення з позовом до суду.

Оскільки позивач був застрахованою особою, тому відповідно до статей 21, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду.

Аналогічна правова позиція також висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність відшкодування завданої позивачу моральної шкоди за рахунок Фонду.

Суди попередніх інстанцій належним чином взяли до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер, істотність вимушених негативних змін в житті позивача, конкретні обставини у справі, та визначили розмір моральної шкоди з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

16 березня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на касаційну скаргу, мотивований тим, що Фонд не оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги час встановлення МСЕК відсотка втрати професійної працездатності настання нещасного випадку (18 вересня 2003 року), в результаті чого дійшов правильного висновку, що відповідачем у цьому випадку має бути лише Фонд. Суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками суду першої інстанції.

Якщо право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату потерпілим професійної працездатності, виникло в особи до набрання чинності Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, тобто до 20 березня 2007 року, така особа має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду незалежно від дати звернення з позовом до суду.

Аналогічні висновки були надані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18).

Всупереч нормам статті 400 ЦПК України Фонд в касаційній скарзі порушує питання щодо доведеності обставин справи, достовірності або недостовірності того чи іншого доказу, переваги одних доказів над іншими, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Доводи, що викладені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки. Проте відповідно до статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів чинним законодавством України не передбачена. Норми матеріального права, які на думку заявника касаційної скарги були порушені судами першої та апеляційної інстанцій під час винесення оскаржуваних рішень, в касаційній скарзі не зазначені.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

17 лютого 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , працюючи у Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», внаслідок нещасного випадку отримав тілесні ушкодження.

Відповідно до акта про нещасний випадок на виробництві № 39, форми Н-1, з ОСОБА_1 29 травня 2003 року о 20 год 30 хв стався нещасний випадок в доменному цеху № 1 Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». На момент настання нещасного випадку потерпілий був працівником Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Нещасний випадок на виробництві стався під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків, а саме під час виконання очищення від льоткової маси циліндра електрогармати лівого ливарного двору доменної печі № 1. Під час вибиття кувалдою правого клину, що відлетів від клину, осколом металу заподіяв ОСОБА_1 проникаюче роговидне поранення правого ока.

Відповідно до листка непрацездатності встановлено діагноз: «проникаюче роговидне поранення з пошкодженням кришталику, травматична катаракта, чужорідне тіло великих розмірів у середині правого ока».

Відповідно до пункту 10 акта форми Н-1 нещасний випадок, в результаті якого позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, окрім позивача, іншими працівниками підприємства, а саме: горнового доменної печі (перший) ОСОБА_2 , який не організував безпечне виконання робіт підлеглими, під час роботи не здійснював контроль за дотриманням працівниками вимог охорони праці, чим порушив вимоги пунктів 2.1, 2.3, 2.33 «Виробничо-технічної інструкції горновому доменної печі (першому) доменного цеху № 1» ПТИ 010.11699.005, та змінного майстра основної виробничої дільниці (печей) доменного цеху № 1 ОСОБА_3 , який не забезпечив безпечну організацію робіт підлеглого персоналу доменної печі, не контролював на робочих місцях дотримання трудящими вимог нормативних документів з охорони праці, чим порушив вимоги пунктів 3.14, 3.16, 3.21 «Посадової інструкції змінному майстру основної виробничої дільниці (печей) доменного цеху № 1 КДГМК «Криворіжсталь» ДИ 010.23302.023.

За висновком комісії, відповідно до акта форми Н-5, нещасний випадок з позивачем визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до епікризу позивач був доставлений в лікарню з тяжкою травмою правого ока, під час перебування на стаціонарному лікуванні йому проведено операцію. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділенні 4-ї міської лікарні з 29 травня до 20 червня 2003 року.

Відповідно до висновку МСЕК від 24 вересня 2003 року ОСОБА_1 встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 45 % безстроково, з встановленням ІІІ групи інвалідності, причина втрати професійної працездатності трудове каліцтво, потребує медикаментозне лікування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Предметом позову у цій справі є правовідносини, пов`язані з відшкодуванням позивачу моральної шкоди, заподіяної внаслідок часткової втрати позивачем професійної працездатності.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різний час, суд повинен в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування.

Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Частинами першою, третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, чинній на час встановлення ОСОБА_1 висновком МСЕК від 24 вересня 2003 року стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду. Відповідно до статті 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до абзацу четвертого статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. У разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплативши йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу четвнртого статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону № 1105-XIV, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд.

Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності 20 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Конституційний Суд України у рішенні від 08 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено у новій редакції Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набрав чинності з 01 січня 2015 року.

Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Проте акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, починаючи з 01 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду. З цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18), від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).

Ураховуючи наведене та враховуючи висновок МСЕК від 24 вересня 2003 року, яким позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з Фонду на користь позивача моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві.

З урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачу моральних страждань, стану здоров`я потерпілого, істотних вимушених змін в його життєвих стосунках, конкретних обставин справи апеляційний суд дійшов правильного висновку про збільшення розміру моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги щодо помилково застосування судами до спірних правовідносин норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, спростовуються наведеними нормами матеріального права та висновками Великої Палати Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості розміру стягнутої моральної шкоди висновки апеляційного суду не спростовують, оскільки не містять аргументів про порушення судом вимог процесуального закону при визначенні її розміру.

Суд касаційної інстанції наголошує, що відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко