Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2018 року у справі №367/5808/16

Постанова

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа № 367/5808/16-ц

провадження № 61-35126св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Ірпінський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»,

третя особа - Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Старовойтової Дарини Андріївни на постанову Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Ірпінський міський відділ ДВС ГТУЮ у Київській області), Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «СП «Юстиція»), третя особа - Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області (далі - Реєстраційна служба Ірпінського МУЮ), про визнання права власності, визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, посилаючись на те, що 30 березня 2012 року між ними і ОСОБА_4 як покупцями та ОСОБА_5 як продавцем було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за яким вони набули у власність по 1/4 частині земельної ділянки площею 0,3388 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Гостомельської селищної ради Київської області. 07 червня 2013 року право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано Реєстраційною службою Ірпінського МУЮ, про що вчинено відповідні записи у Державному реєстрі речових прав. У березні 2016 року вони випадково дізналися, що постановою Ірпінського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 01 грудня 2012 року на спірну ділянку було накладено арешт в порядку примусового виконання виконавчого листа № 1013/6471/2012, виданого 18 вересня 2012 року Ірпінським міським судом Київської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 142 200 грн основного боргу, 8 276,04 грн інфляційних втрат, 6 708,72 грн трьох процентів річних. Крім того, в результаті проведення прилюдних торгів 06 листопада 2013 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_3 , якому 27 листопада 2013 року було видано свідоцтво про право власності. Таким чином, під час проведення торгів було реалізоване майно, яке не належало боржнику, що призвело до порушення їх майнових прав. Враховуючи викладене, на підставі статей 203, 215, 317, 321, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили: визнати за ними право власності по 1/4 частині спірної земельної ділянки; визнати недійсними прилюдні торги від 06 листопада 2013 року та свідоцтво про право власності від 27 листопада 2013 року, видане приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренко О. В. на ім`я ОСОБА_3 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року у складі судді Оладько С. І. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не навели жодної підстави для визнання недійсним правочину та не надали доказів на підтвердження вказаних ними обставин. Також позивачами не зазначено, в чому саме полягають допущені державним виконавцем порушення норм чинного законодавства під час примусового виконання виконавчого листа № 1013/6471/2012. Наявність оригіналу договору купівлі-продажу земельної ділянки не позбавляє позивачів права звернутися до відповідного державного органу із заявою про реєстрацію права власності на частину спірного майна.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0847 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0847 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 . Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_5 , від 06 листопада 2013 року. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 27 листопада 2013 року на земельну ділянку площею 0,3388 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , видане ОСОБА_3 . приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренком О. В. та зареєстроване в реєстрі за № 1055. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при проведенні прилюдних торгів ОСОБА_3 була продана земельна ділянка, яка не належала боржнику ОСОБА_5 , а перебувала у спільній частковій власності позивачів. Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були протиправно позбавлені права на спірне нерухоме майно, яке вони придбали та оформили у встановленому законом порядку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У червні 2018 року представник ОСОБА_3 - адвокат Старовойтова Д. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що в поданій ОСОБА_1 апеляційній скарзі не зазначено всі необхідні відомості про учасників справи, зокрема їх правильні адреси, а також не вказано, які саме норми процесуального права були порушені місцевим судом. Крім цього, ОСОБА_1 не мала права змінювати предмет позову та просити задовольнити вимоги іншого позивача, оскільки ОСОБА_2 не оскаржувала рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року, а отже, погодилася з ним. На час укладення позивачами договору купівлі-продажу діяла заборона на відчуження земельних ділянок, які призначені для ведення особистого селянського господарства. Позивачі не вчинили своєчасних дій, спрямованих на реєстрацію права власності на спірну ділянку. Вирішуючи питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді протоколу про результати прилюдних торгів, суд апеляційної інстанції не застосував реституцію (не вирішив питання про повернення ОСОБА_3 сплачених ним грошових коштів за земельну ділянку).

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Під час перегляду справи в апеляційному порядку вона не змінювала предмет позову, її вимоги відповідали прохальній частині позовної заяви і в такому ж вигляді були задоволенні апеляційним судом. Укладений нею договір купівлі-продажу є дійсним, оскільки мораторій на відчуження земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства поширював свою дію лише на ті землі, які були виділені в натурі власникам земельних паїв. До 2013 року державна реєстрація прав на земельну ділянку не здійснювалася. Крім того, на час проведення прилюдних торгів її право власності на спірну ділянку вже було зареєстроване в державній реєстраційній службі міста Ірпеня . ОСОБА_3 не звертався з окремим позовом про повернення йому сплачених грошових коштів за договором купівлі-продажу, оформленим у вигляді протоколу про результати прилюдних торгів.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Ірпінського міського суду Київської області.

04 вересня 2018 року справа № 367/5808/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами встановлено, що 30 березня 2012 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3388 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Гостомельської селищної ради Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. За цим правочином позивачі придбали по 1/4 частині вказаної ділянки.

01 грудня 2012 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна були внесені відомості про арешт спірної земельної ділянки, який був накладений в порядку примусового виконання виконавчого листа № 1013/6471/2012, виданого 18 вересня 2012 року Ірпінським міським судом Київської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 142 200 грн основного боргу, 8 276,04 грн інфляційних втрат, 6 708,72 грн трьох процентів річних.

07 червня 2013 року Реєстраційною службою Ірпінського МУЮ за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно, про що вчинено відповідні записи у Державному реєстрі речових прав.

06 листопада 2013 року відбулися прилюдні торги, згідно з якими земельну ділянку площею 0,3388 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства як таку, що належить боржнику ОСОБА_5 , розташовану на території Гостомельської селищної ради Київської області, було реалізовано ОСОБА_3 за 35 700 грн, що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 06 листопада 2013 року та актом державного виконавця Ірпінського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 14 листопада 2013 року.

19 листопада 2013 року, тобто після проведення вказаних торгів, державним реєстратором видалено запис про реєстрацію за позивачами права власності на спірну ділянку як такий, що проведений помилково.

27 листопада 2013 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.

Постановою державного виконавця Ірпінського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 03 грудня 2013 року знято арешт із земельної ділянки площею 0,3388 га.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 16, частини першої статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою - третьої, п`ятої, шостої статті 203 цього Кодексу, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Закон України «Про виконавче провадження», чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV), визначав загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплював їхні права та обов`язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (статті 1, 2, 6, 12 Закону № 606-XIV).

Питання щодо здійснення державним виконавцем підготовки та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна були визначені у пунктах 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), розробленої на виконання Закону № 606-XIV, яка визначала умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Правовий аналіз положень Закону № 606-XIV та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (стаття 62 Закону № 606-XIV та пункти 5.11, 5.12 Інструкції).

Так, правила проведення прилюдних торгів були визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення), за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2 Тимчасового положення).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розділ 6 Тимчасового положення, стаття 34 Закону України «Про нотаріат»).

Отже, враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при проведенні прилюдних торгів ОСОБА_3 була продана земельна ділянка, яка не належала боржнику ОСОБА_5 , а перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , тобто проведеними торгами були порушені майнові права позивачів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що на час укладення позивачами договору купівлі-продажу діяла заборона на відчуження земельних ділянок, які призначені для ведення особистого селянського господарства, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з пунктом 15 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 30 березня 2012 року, до 01 січня 2013 року не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про ринок земель, але не раніше 01 січня 2013 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Наявними в матеріалах справи державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30 березня 2012 року підтверджується, що спірна земельна ділянка не відносилася до земельних часток (паїв), а була виділена ОСОБА_10 в порядку безоплатної приватизації, а в подальшому - успадкована ОСОБА_5 , у зв`язку з чим на цю ділянку не поширювалася дія мораторію.

Аргументи скарги про те, що позивачі не вчинили своєчасних дій, спрямованих на реєстрацію права власності на земельну ділянку, є неспроможними, оскільки на час проведення прилюдних торгів (06 листопада 2013 року) вказане право було зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 липня 2013 року.

Посилання заявника на те, що вирішуючи питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді протоколу про результати прилюдних торгів, суд апеляційної інстанції не застосував реституцію (не вирішив питання про повернення сплачених покупцем грошових коштів за земельну ділянку), не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ОСОБА_3 не позбавлений права звернутися до суду з позовом до продавця за укладеним за результатами торгів договором про стягнення грошових коштів на підставі статті 216 ЦК України.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судоверішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Щодо клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Старовойтової Д. А. про розгляд за її участю справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Ірпінського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області, ПП «СП «Юстиція», третя особа - Реєстраційна служба Ірпінського МУЮ, про визнання права власності, про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Старовойтова Д. А.просила розглянути справу за її участю з викликом сторін.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Старовойтової Дарини Андріївни про розгляд за її участю справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», третя особа - Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області, про визнання права власності, визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Старовойтової Дарини Андріївни на постанову Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Старовойтової Дарини Андріївни залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов