Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 554/4741/19

провадження № 61-7013св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Перша полтавська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 20 січня 2020 року у складі судді

Тімошенко Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 квітня

2020 року в складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Пікуля В.

П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Першої полтавської державної нотаріальної контори про визнання дій державної нотаріального контори неправомірними та встановлення факту, що має юридичне значення.

На обґрунтування позовних вимог вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_1.

Зазначала, що вона, 02 травня 2019 року, у передбачений законом шестимісячний строк, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

На думку позивача, строк на звернення з заявою про прийняття спадщини вона не пропустила та своєчасно подала відповідну заяву, оскільки згідно з статтею 254 ЦК України цей строк закінчувався 28 квітня 2019 року, який був вихідним днем.

Водночас першим робочим днем було 02 травня 2019 року, саме в цей день вона подала заяву про прийняття спадщини.

Позивач вказувала, що, враховуючи наявність спору про право та норму частини 6 статті 294 ЦПК України вона звертається до суду з позовом на загальних підставах.

ОСОБА_1 просила:

визнати дії Першої полтавської державної нотаріальної контори щодо відмови в заведенні спадкової справи за її заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 неправомірними;

встановити факт, що має юридичне значення, а саме: днем закінчення шестимісячного строку на подання нею заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 20 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стаття 1270 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є спеціальною нормою по відношенню до статті 253 ЦК України. Тому строк для прийняття спадщини розпочався з часу відкриття спадщини, тобто з 27 жовтня 2018 року.

Апеляційний суд, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, вказав, що мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто саме з цього часу обраховується шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини. Враховуючи день смерті спадкодавця, строк на подання заяви про прийняття спадщини закінчувався 27 квітня 2019 року. Позивач подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто поза межами строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України.

Посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин статті 253 ЦК України апеляційний суд вважав безпідставними, оскільки суд першої інстанції правильно керувався спеціальною нормою (стаття 1270 ЦК України). Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу позивача, що у цій справі належним способом захисту її спадкових прав є звернення до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Аргументи учасників справи

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин норми статті 253 ЦК України. Між нормами частини 1 статті 253, частини 2 статті 1220, частини 1 статті 1270 ЦК України відсутня конкуренція норм права.

Суди помилково не врахували, що у частині 1 статті 253 ЦК України визначено початок перебігу строку - наступний день після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. У частині 2 статті 1220 ЦК України передбачено подію, з якою пов'язано час відкриття спадщини - день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, а у частині 1 статті 1270 ЦК України - строк для прийняття спадщини (шість місяців з часу відкриття спадщини).

На думку позивача, неправильно застосувавши норми матеріального права, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 вказує, що строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 розпочався 28 жовтня 2018 року, а спливав 02 травня 2019 року, тому вона його не пропустила, оскільки звернулась до Першої полтавської нотаріальної контори в останній день строку - 02 травня 2019 року.

Позивач також вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо належного способу захисту її спадкових прав, а саме звернення до суду

з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки, на її думку, такий строк вона не пропустила. ОСОБА_1 зазначає, що оскільки державним нотаріусом незаконно відмовлено у відкритті спадкової справи з підстав пропуску встановленого законом строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, що зумовлює відсутність підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання дій Першої полтавської державної нотаріальної контори щодо не заведення спадкової справи за її заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 неправомірними та встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: днем закінчення шестимісячного строку подання нею заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3

є ІНФОРМАЦІЯ_2.

У червні 2020 року від Першої полтавської державної нотаріальної контори надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1. Відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, який встановлений статтею 1270 ЦК України. Тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

На переконання відповідача, з метою визначення строку для прийняття спадщини необхідно застосовувати спеціальну норму, яка регулює спадкові правовідносини, а саме статтю 1270 ЦК України.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 травня 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій є неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема частини 1 статті 253 ЦК України та статей 1220, 1270 ЦК України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо визначення початку перебігу строку для прийняття спадщини). Ця підстава касаційного оскарження передбачена у пункті 3 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.

02 травня 2019 року ОСОБА_1 подала до Першої полтавської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, яка була зареєстрована у Книзі реєстрації вхідної кореспонденції за № 413/01-16.

Державний нотаріус Першої полтавської державної нотаріальної контори Рой Т. В. листом від 07 травня 2019 року № 703/01-16 повідомила позивача про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, оскільки порушено строк подачі заяви про прийняття спадщини, не подано документів щодо місця відкриття спадщини та документів, що підтверджують факт проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Щодо позовних вимог до Першої полтавської державної нотаріальної контори про визнання дій неправомірними

У справі, яка переглядається, встановлені судами обставини свідчать, що між сторонами виник спір щодо дати закінчення перебігу строку для прийняття спадщини. Відповідач вказує про пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини (строк закінчився 27 квітня 2019 року). Натомість а позивач зазначає про неправомірність дій нотаріальної контори, оскільки останнім днем шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини є 02 травня 2019 року.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Нотаріальна дія або відмова у її вчинені, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчинені, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 3 та 5 статті 254 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України)

Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 2 статті 1220 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що:

строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом;

для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початок їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто день, в якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується;

положення статті 253 ЦК України поширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, враховує, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку "від дня" чи "з часу ", а не "від наступного дня". Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України. Тому початок перебіг строку для прийняття спадщини починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто строк для прийняття спадщини має обчислюватись з наступного дня після дня смерті особи або оголошення її померлою;

при визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини 5 статті 254 ЦК України поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб'єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У справі, що переглядається:

мати позивача - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто згідно з статтею 253 ЦК Українишестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини обраховується з 28 жовтня 2018 року;

строк на подання заяви про прийняття спадщини закінчувався 28 квітня 2019 року у неділю (святковий день (Великдень));

29 квітня 2019 року був вихідним днем відповідно до статті 67 Кодексу законів про працю України;

30 квітня 2019 року був вихідним днем згідно з розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 року №7-р "Про перенесення робочих днів у 2019 році".

01 травня 2019 року - святковий день відповідно до статті 73 Кодексу законів про працю України;

02 травня 2019 року - перший робочий день після святкових та вихідних днів. У цей день, який є останнім днем строку для прийняття спадщини, позивач подала до Першої полтавської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_2.

За таких обставин, ОСОБА_1 не пропустила шестимісячний строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, що розпочався 28 жовтня 2018 року та з урахуванням вихідних та святкових днів спливав 02 травня 2019 року. Тому суди внаслідок неправильного обчислення строку для прийняття спадщини зробили помилковий висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині визнання неправомірними дій нотаріальної контори. Тому судові рішення у цій частині позовних вимог необхідно скасувати із ухваленням нового судового рішення про їх задоволення.

Щодо позовної вимоги до Першої полтавської державної нотаріальної контори про встановлення факту, що має юридичне значення

У частині 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають

з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто

в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають

з приватноправових відносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеної норми процесуального права провадження у справі підлягає закриттю як у випадку, коли конкретна справа підлягає розгляду за правилами іншого, а не цивільного судочинства, так і в разі, коли заявлені вимоги не підлягають розгляду в судах взагалі, тобто не можуть бути предметом розгляду суду будь-якої юрисдикції.

У справі, що переглядається, позивач, крім іншого, пред'явила вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановити, що днем закінчення шестимісячного строку для подання нею заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є

ІНФОРМАЦІЯ_2. Такий факт не можна кваліфікувати юридичним фактом, який підлягає встановленню судом і має бути закріплений у вигляді висновку в резолютивній частині рішення суду, а є однією з обставин, що входить в предмет доказування і підлягає встановленню у справі, яка розглядається, та має зазначатися в описовій частині рішення суду.

Отже, пред'явлена ОСОБА_1 позовна вимога про встановлення зазначеного факту не підлягає розгляду в суді, що є підставою для скасування оскаржених судових рішень в означеній частині із закриттям провадження у цій частині позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати; позовні вимоги задовольнити частково, визнавши неправомірними дії державної нотаріальної контори; закрити провадження у справі у частині позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред'явила дві позовні вимоги, з яких за результатами розгляду справи задоволено одну. У зв'язку з наведеним з Першої полтавської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 384,20 грн (1/2 від 768,40 грн), за подання апеляційної скарги - 576,30 грн (1/2 від 1 152,60 грн) та за подання касаційної скарги - 768,40 грн (1/2 від 1 536,80 грн).

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 20 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Першої полтавської державної нотаріальної контори про визнання дій державної нотаріального контори неправомірними та встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Першої полтавської державної нотаріальної контори щодо відмови в заведенні спадкової справи за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2.

Провадження у справі № 554/4741/19 за позовом ОСОБА_1 до Першої полтавської державної нотаріальної контори в частині позовної вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановити, що днем закінчення шестимісячного строку для подання нею заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_2, закрити.

Стягнути з Першої полтавської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 384,20 грн, за подання апеляційної скарги в розмірі 576,30 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 768,40 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 20 січня 2020 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2020 рокувтрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук М.

Ю. Тітов