Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2021 року у справі №668/13646/15

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 668/13646/15

провадження № 61-4064св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2020 року у складі судді Зуб І. Ю. та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Орловської Н. В., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк "), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа? Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтовано тим, що 19 квітня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070290П, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод № 1 та № 2 від 07 жовтня 2008 року та 11 березня 2010 року відповідно, кредитор надав позичальнику грошові кошти у розмірі 48 455,61 дол. США, зі сплатою 13,0 % річних за користування коштами, з кінцевим терміном повернення кредиту до 18 квітня 2022 року.

На забезпечення виконання цього кредитного договору 23 квітня 2007 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір № 02-23-Ф070290П-713, за яким, з урахуванням додаткової угоди від 07 жовтня 2008 року № 1, останніми в іпотеку банку передано нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності.

Також в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 07 жовтня 2008 року між банком, ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_3 (поручитель) укладено договір поруки № 02-23-Ф070290П-1642, відповідно до якого, з урахуванням додаткової угоди від 07 жовтня 2008 року № 1, остання взяла на себе солідарну відповідальність із позичальником за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Оскільки позичальник належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, то позивач просив в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 19 квітня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки банком з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем за ціною, не нижче узгодженої сторонами іпотечної вартості, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2015 року відкрито провадження у справі.

З урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, отриманої судом 14 липня 2017 року, позивач просив в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 19 квітня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу, визначеною відповідно до експертного звіту.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2017 року виключено з учасників справи відповідача ОСОБА_5 у зв'язку зі смертю.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06 травня 2020 року залучено до участі у справі замість позивача ПАТ "Укрсоцбанк" його правонаступника АТ "Альфа-Банк".

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2020 року провадження у справі закрито.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції керувався статтями 255 (підстави закриття провадження у справі) та 256 (наслідки закриття провадження у справі) Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та виходив із того, що позивачем уже звернуто стягнення на предмет іпотеки, що є предметом цієї цивільної справи, відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутній предмет спору та провадження у справі слід закрити.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишено без задоволення, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2020 року - без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, зазначив, що позивач у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за собою права власності на нерухоме майно та має можливість від свого імені вчиняти правочини щодо цього майна (що відповідає заявленим позовним вимогам), тому фактично між сторонами відсутній спір, який підлягає вирішенню в судовому порядку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2021 року АТ "Альфа-Банк" звернулося засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, не перевірили можливість оскарження відповідачем рішення державного реєстратора, яким зареєстровано право власності за банком, у позасудовому порядку шляхом подання відповідної скарги до Міністерства юстиції України, крім того, на момент розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 приховала факт оскарження реєстраційних дій на спірне майно шляхом подання скарги до Міністерства юстиції України. Закриття провадження у справі позбавляє банк права на задоволення своїх вимог як у судовому, так і у позасудовому порядку. Заявник також посилається на правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 255 ЦПК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 17 червня 2020 року у справі № 715/974//13-ц.

Станом на дату розгляду справи відзиви на касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" на адресу Верховного Суду не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 22 березня 2021 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі (на підставі частини 2 статті 389 ЦПК України), витребувано з Херсонського міського суду Херсонської області матеріали цивільної справи № 668/13646/15 та надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У травні 2021 року матеріали справи № 668/13646/15 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільної справи № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

У листопаді 2015 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, в рахунок часткового погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 19 квітня 2007 року № Ф070290П.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 221140448 від 21 серпня 2020 року та 28 жовтня 2020 року встановлено, що передана в іпотеку трикімнатна квартира АДРЕСА_2, належить на праві власності АТ "Альфа-Банк", дата державної реєстрації - 11 червня 2019 року, підстава державної реєстрації - іпотечний договір № 02-03-Ф070290П-713, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, видавник: АТ "Укрсоцбанк"; відомості про суб'єктів обтяження: ОСОБА_1, ОСОБА_5.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином: закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про закриття провадження, керуючись тим, що у справі відсутній предмет спору.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками судів попередніх інстанцій із таких підстав.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Матеріали справи свідчать, що з позовом ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося в листопаді 2015 року, із заявою про уточнення та збільшення позовних вимог - у липні 2017 року, оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена 03 грудня 2020 року.

Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна АТ "Укрсоцбанк" зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки (квартиру) 11 червня 2019 року на підставі іпотечного договору від 23 квітня 2007 року № 02-03-Ф070290П-713, а на підставі передавального акта від 11 жовтня 2019 року № 10221-10229 власником предмета іпотеки є АТ "Альфа-Банк".

Отже, після подання позову, але до дати постановлення судом оскаржуваної ухвали про закриття провадження у справі, кредитором звернено стягнення на предмет іпотеки, що виключає застосування судом механізму закриття провадження з підстав відсутності предмета спору, оскільки на момент пред'явлення позову предмет спору між сторонами існував.

Судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було врахувати, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, та розглянути по суті заявлені позовні вимоги, а у випадку їх необґрунтованості - відмовити у їх задоволенні через безпідставність чи недоведеність згідно з вимогами ЦПК України.

В той же час суди не взяли до уваги, що реєстрація права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки в позасудовому порядку не усуває предмет спору між сторонами, і не унеможливлює розгляд спору про звернення стягнення на предмет іпотеки по суті в судовому порядку, оскільки предмет іпотеки продовжує існувати як об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.

Посилання апеляційного суду на правові висновки Верховного Суду у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18) щодо того, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб, та того, що є прикладами відсутності предмета спору, є безпідставними, оскільки стосуються загального правового регулювання закриття провадження у справі через відсутність предмета спору, окрім цього, правовідносини у зазначеній справі не є подібними спірним правовідносинам у справі, що переглядається.

Таким чином, прийнята судом першої інстанції ухвала про закриття провадження у справі є передчасною та не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а отже право позивача на доступ до правосуддя, проголошене статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції, було порушено.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати оскаржувані судові рішення з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В.

Яремко