Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 459/274/17

провадження № 61-25576сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Висоцької В. С.

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,

Червинської М. Є.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року у складі судді Рудакова Д. І. та рішення апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року

у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Державна казначейська служба України,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, стягнення пені.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2014 року скасовано постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 25 червня 2012 року

у справі № 2а-1327/2012 та визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області в частині недоплати щорічної разової грошової допомоги до дня 05 травня за 2010 рік, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до дня 05 травня за 2010 рік

з урахуванням виплачених сум.

Незважаючи на відкриття виконавчих проваджень відповідно до постанов

від 24 червня 2014 року ВП № 43807470 та від 30 вересня 2015 року

ВП № 48859368, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області рішення суду не виконано.

На неодноразові звернення до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області щодо виплати йому заборгованості, позивач отримував лише відповіді про відсутність грошових коштів з Державного бюджету України.

У зв`язку із довготривалим порушенням його права, він був змушений неодноразово звертатися до суду, у зв`язку з чим поніс значні фінансові витрати на оплату послуг адвокатів та на відновлення погіршеного стану здоров`я.

Майнову шкоду позивач оцінив у 5 723, 06 грн, що підтверджено чеками

за медичне лікування. З 07 грудня 2011 року, тобто з моменту звернення до Червоноградського міського суду Львівської області з позовом у справі

№ 2а-1490/11, до звернення до суду з цим позовом позивач часто хворів, відчував фізичні та душевні страждання, що обмежувало його можливість вести звичайний спосіб життя та принижувало його особисту гідність. Погіршення стану його здоров`я пов`язано із довготривалою протиправною бездіяльністю відповідача.

Просив стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Також зазначив, що у зв`язку з невиконанням рішення суду у адміністративній справі позивач має право на стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області пені за період з 05 травня 2010 року до 05 травня 2017 року у розмірі 527, 35 грн.

Посилаючись на вказані обставини позивач ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року провадження у справі № 459/274/17 у частині позову

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії закрито.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області

від 23 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто

з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 4 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів факт заподіяння йому протиправною бездіяльністю Управління праці

та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області моральної шкоди у виді душевних страждань, які полягають у необхідності неодноразово звертатись до відповідача

із заявами, він тривалий час відчував себе непочутим, оскільки рішення суду

у частині виплати допомоги не виконано, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку, враховуючи тяжкість та глибину заподіяння, тривалість моральних страждань та їх характер, суд першої інстанції оцінив у 4 000 грн.

При цьому, суд дійшов висновку про відсутність причинного зв`язку між протиправністю дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області

та витрачанням коштів на лікування, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову у частині стягнення 5 723, 06 грн майнової шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області задоволено.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 4 000 грн на відшкодування моральної шкоди скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позовній вимозі

ОСОБА_1 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позову про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зробив висновок, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідальність за невиконання рішення суду має нести не Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, а Державна казначейська служба України, оскільки рішення судів про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Оскільки Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області не погоджувалося

з рішенням суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди, апеляційним судом оскаржуване рішення в іншій частині не перевірялося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить повністю або частково скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанцій; або скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій

і ухвалити нове рішення; або змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій, не передаючи справу на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що позовні вимоги пред`явлені до трьох відповідачів, зокрема, Управління праці

та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Державної казначейської служби України, Відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Натомість суди розглянули позов лише до Управління праці

та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні вимог позову про відшкодування майнової шкоди за наявності у матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості цих вимог.

Доводи інших учасників справи

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За положеннями статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, стягнення пені прийнято до розгляду.

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (частина перша статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу,

а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство)

є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

За положеннями статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з висновком, наведеним у Рішенні Конституційного Суду України

від 03 жовтня 2001 року № 12/рп-2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України.

Отже, під час розгляду справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, судам необхідно враховувати, що відповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Такі ж висновки щодо застосування норм матеріального права викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 336/3056/18 (провадження № 61-10291св19).

В оцінці належного відповідача у таких правовідносинах Верховний Суд враховує, що зобов`язальною стороною з приводу виконання рішення суду

є саме держава в особі Державної казначейської служби України, а не Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, такий обов`язок

з виконання рішення суду, за яким боржником є державний орган, покладено на Державну казначейську службу України відповідно до спеціального Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Доводи заявника про те, що позовні вимоги заявлялись також і до Державної казначейської служби України, спростовуються заявленими позовними вимогами, оскільки ОСОБА_1 просив стягнути відшкодування майнової та моральної шкоди, а також пені з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, такі вимоги безпосередньо до Державної казначейської служби України чи її органів не заявлялись. При цьому, ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року закрито провадження у справі в частині вимог позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Зважаючи на наведене, доводи ОСОБА_1 про те, що позовні вимоги про відшкодування шкоди пред`явлені у тому числі і до Державної казначейської служби України, є помилковими.

Одночасно Верховний Суд встановив наявність інших, відмінних за змістом висновків щодо застосування тих же норм права у подібних правовідносинах, сформульованих та викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Зокрема, таким прикладом формулювання іншого правового висновку

є висновок, викладений у постанові від 12 грудня 2018 року у справі

№ 310/5390/16-ц (провадження № 61-7351св18), ухваленій Верховним Судом

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

У наведеній постанові встановлено, що відповідно до підпункту 2 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульований Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок) (пункт 1 Порядку).

У пункті 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

При цьому боржники в контексті пункту 2 Порядку - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 310/5390/16-ц (провадження № 61-7351св18) зробив висновок, що завдана позивачу моральна шкода має бути відшкодована винною особою - боржником за правилом пункту 2 Порядку (управлінням органу місцевого самоврядування),

а на Державне казначейство України покладається функція з виконання рішення суду щодо стягнення коштів з боржника на підставі виконавчого документа (пункт 3 Порядку). Переглядаючи згадану справу у касаційному порядку, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду іншим чином врахував положення про те, хто має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди (відповідно до правил статті 1173 ЦК України, статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»), завданої державними органами.

Судом касаційної інстанції під час перегляду оскаржуваних судових рішень констатується наявність різного за змістом застосування положень статті 1173 ЦК України та статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у подібних правових ситуаціях.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі

№ 310/5390/16-ц (провадження № 61-7351св18), відповідно до якого належним відповідачем у справі про відшкодування шкоди, завданої бездіяльності державного органу, має бути саме управління органу місцевого самоврядування, а не Державна казначейська служба України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2014 року скасовано постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 25 червня 2012 року у справі № 2а-1327/2012, позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області в частині недоплати щорічної разової грошової допомогу до дня 05 травня за 2010 рік, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до дня 05 травня за 2010 рік з урахуванням виплачених сум.

Згідно копії довідки Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області

від 03 грудня 2015 року № 5951/1-8 ОСОБА_1 на виконання рішення суду проведено перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік у сумі 4 522 грн.

На час звернення ОСОБА_1 із позовом у справі яка переглядається рішення щодо виплати позивачу недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до дня 05 травня за 2010 рік не виконано, що не заперечується Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області.

На неодноразові звернення позивача ОСОБА_1 , Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області надано відповіді від 12 квітня 2011 року

№ 1322/1-8, 29 квітня 2011 року № 1515/1-8, від 11 грудня 2015 року

№ 6128/1-6, від 26 серпня 2016 року № 3739/1-4.

На виконанні Державної казначейської служби України за бюджетною програмою «Заходи що виконання рішень суду, що гарантовані державою» знаходиться виконавчий лист, виданий Червоноградським міським судом Львівської області по справі № 2а-1327/2819/2012 про стягнення коштів в сумі 4 522 грн на користь ОСОБА_1 , який надійшов та зареєстрований

в органах казначейства 08 квітня 2016 року і з цієї дати взятий на облік до виконання.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Стаття 6 Конституції України визначає, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження

у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише

на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією

та законами України.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження»,

а також особливості їх виконання.

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу,

а в разі відсутності в зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений постановою Кабінету Міністрів України

від 03 вересня 2014 року № 440.

Частиною 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

У свою чергу, Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист» застосовуються

у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи

з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до підпункту 2) пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульований Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок) (пункт 1 Порядку).

У пункті 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного

та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

При цьому боржники в контексті пункту 2 Порядку - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

У частині другій статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Тлумачення статей 2, 11, 172, 1167, 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноваженьвиникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Тобто боржником є відповідний орган місцевого самоврядування, яка бере участь

у справі як відповідач.

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області є органом місцевого самоврядування, який завдав шкоди та на якого поширюються правила передбачені статтею 1173 ЦК України.Протиправність дій Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області в частині недоплати щорічної разової допомоги ОСОБА_1

до 05 травня встановлена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2014 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 336/3056/18 (провадження № 61-10291св19) вказав, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

При розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України,

до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У свою чергу, у справі, яка переглядається, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про компенсацію моральної шкоди, позивач посилався на довготривале невиконання Управлінням праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2014 року щодо здійснення перерахунку та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до дня 05 травня за 2010 рік з урахуванням виплачених сум.

Виконавчий лист, виданий Червоноградським міським судом Львівської області у справі № 2а-1327/2819/2012 про стягнення користь ОСОБА_1 коштів в сумі 4 522 грн надійшов та зареєстрований в органах казначейства

08 квітня 2016 року і з цієї дати взятий на облік до виконання.

Ураховуючи різні за змістом обґрунтування заподіяної моральної шкоди

та встановлені судами фактичні обставини справи Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду приходить до висновку про відсутність підстав вважати про наявність різного за змістом застосування положень статті 1173 ЦК України та статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Зважаючи на те, що завдавачем моральної шкоди є саме Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що завдана позивачу моральна шкода має бути відшкодована винною особою - боржником в контексті пункту 2 вказаного вище Порядку (Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області), а на Державне казначейство України покладається функція

з виконання рішення суду щодо стягнення коштів з боржника - Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області (пункт 3 Порядку).

Щодо доводів касаційної скарги по суті

У силу положень частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Тлумачення статей 2, 11, 172, 1167, 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Тобто боржником є відповідний орган місцевого самоврядування, яка бере участь

у справі як відповідач.

За правилами статей 10, 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення з Управління праці

та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської областіна користь позивача моральної шкоди, суд апеляційної інстанції припустився помилки вважаючи, що Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області є неналежним відповідачем у справі.

У свою чергу, місцевий суд установив, що позивач довів факт завдання йому протиправною бездіяльністю Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області моральної шкоди, тому має право на компенсацію моральної шкоди, яку, враховуючи тяжкість та глибину заподіяння, тривалість моральних страждань та їх характер, суд першої інстанції оцінив у 4 000 грн.

Разом із тим, ухвалюючи рішення про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області на користь позивача моральної шкоди, яку суд першої інстанції оцінив у 4 000 грн, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, місцевий суд не врахував, що така шкода підлягає стягненню саме з завдавача такої шкоди, а не за рахунок єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Зважаючи на наведене, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду приходить до висновку, що стягнення компенсації моральної шкоди має відбуватись за рахунок Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права та завданням цивільного судочинства.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Тлумачення статей 2, 11, 172, 1167, 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Тобто боржником є відповідний орган місцевого самоврядування, яка бере участь у справі як відповідач.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року

в частині вирішення позовних вимоги про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 рокув указаній частині скасувати.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 4 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Львівської області

від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська