Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 621/527/16-ц

провадження № 61-5248 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції,

представник відповідача - Срібна Оксана Олександрівна,

третя особа - Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 липня 2016 року в складі судді Овдієнка В. В. та рішення апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року в складі суддів: Яцина В. Б., Бровченко І. О., Карімової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (далі - ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС) про визнання права на приватизацію квартири та зобов'язання вчинити певні дії.

Уточнивши позовні вимоги, просили визнати за ними право на приватизацію квартири АДРЕСА_1, житловою площею 41,89 кв. м; зобов'язати відповідача надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1, житловою площею 41,89 кв. м.

На обґрунтування позову зазначали, що рішенням Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області від 29 грудня 1999 року № 555 їм було надане житло згідно з ордером від 29 грудня 1999 року № 39061 - квартира АДРЕСА_1, житловою площею 41,89 кв. м.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до керівництва Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» з проханням надати згоду на приватизацію квартири, яку займає його сім'я.

Відповіддю Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» від 11 січня 2016 року № 19/21 роз'яснено, що питання про приватизацію спірної квартири належить вирішувати в судовому порядку.

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Комсомольської селищної ради щодо приватизації зазначеної квартири та отримав відповідь, що з приводу приватизації квартири йому необхідно звернутися до Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго».

Позивачі зазначали, що вони зареєстровані і постійно проживають у квартирі АДРЕСА_1, іншого житла не мають, заборгованості за комунальні послуги та за квартплатою не мають, отже, будь-яких обмежень щодо приватизації цієї квартири немає, тому вважали, що відповідач зобов'язаний вчинити дії щодо приватизації квартири, яка є постійним місцем їхнього проживання.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 11 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1, житловою площею 41,89 кв. м.

Зобов'язано ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС надати дозвіл ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на приватизацію квартири АДРЕСА_1, житловою площею 41,89 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що квартира АДРЕСА_1 належить до об'єктів приватизації відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки Зміївська ТЕС перебуває у державній власності, а вказана квартира не входить до переліку об'єктів, передбаченого статтею 2 цього Закону, що не підлягають приватизації.

Додатковим рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 31 серпня 2016 року стягнуто з ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС на користь ОСОБА_4 551 грн 20 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 липня 2016 року в частині визнання за ОСОБА_6 права на приватизацію квартири АДРЕСА_1, житловою площею 41,89 кв. м та зобов'язання ПАТ «Центроенерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС надати дозвіл ОСОБА_6 на приватизацію цієї квартири скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

У іншій частині рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 липня 2016 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідно до наявних в матеріалах справи документів, ОСОБА_6 є громадянкою Російської Федерації, отже у суду не було підстав для визнання за нею права на приватизацію квартири та зобов'язання ПАТ «Центроенерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС надати їй дозвіл на приватизацію квартири.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Центроенерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовані положення статей 5, 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Установлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що на підставі рішення Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області від 29 грудня 1999 року № 555 ОСОБА_9 надано квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 41,89 кв. м, на склад сім'ї 3 особи, зі зняттям з квартирного обліку.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 постійно проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 1 березня 2000 року № 201, виданого виконкомом Комсомольської селищної ради, об'єкт, який розташований в АДРЕСА_1, в цілому належить Зміївській ТЕС на праві колективної власності, складається з 9-поверхового житлового будинку.

ОСОБА_4 є наймачем, а ОСОБА_5, ОСОБА_6 - членами сім'ї наймача квартири АДРЕСА_1, який належить Зміївській ТЕС ПАТ «Центренерго».

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до заступника директора Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» про надання дозволу та документів на приватизацію квартири.

Відповідно до листа заступника директора Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» від 11 січня 2016 року № 19/21, остання не може надати позивачу дозвіл на приватизацію квартири в зв'язку з тим, що 9-поверховий будинок на АДРЕСА_1, обліковується на балансі Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго», до комунальної власності не передавався. Також на Зміївській ТЕС відсутня комісія, наділена правом оформлювати належні документи щодо приватизації майна.

Частиною третью статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Статтею 8 Закону врегульовано питання організації проведення приватизації та оформлення права власності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції відповідно до вказаних норм матеріального права встановив, що квартира АДРЕСА_1 належить до об'єктів приватизації відповідно до частини першої статті 2 Закону, оскільки Зміївська ТЕС перебуває у державній власності, а вказана квартира не входить до переліку об'єктів, передбаченого статтею 2 Закону, що не підлягають приватизації.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в цій частині, разом із тим скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_6 права на приватизацію квартири та надання їй дозволу на приватизацію квартири, оскільки остання є громадянкою Російської Федерації.

Доводи касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовані положення Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «;Про виконавче провадження» є безпідставними, оскільки із копій судових рішень та документів виконавчого провадження не вбачається, що існують передбачені чинним законодавством обставини, які перешкоджають приватизації квартири.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В.С. Висоцька

С.П.Штелик