Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 527/1010/17

провадження № 61-18287св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт Трейд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас» (далі - ТОВ ТТК «Бізнес-Клас») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт Трейд» (далі - ТОВ «Агропродукт Трейд»), про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позов мотивовано тим, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15 травня 2017 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання наказу Господарського суду Полтавської області від 01 квітня 2016 року таким, що не підлягає виконанню. Вказану заяву ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що його зобов`язання за постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року у справі № 917/877/15 припинені у зв`язку з направленням ним ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23 березня 2017 року.

Проте, 14 березня 2017 року ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» уклало з ТОВ «Агропродукт Трейд» договір про відступлення грошових вимог, що свідчить про відсутність зустрічних вимог. Таким чином, на дату повідомлення відповідачем товариства про заміну кредитора, а саме 24 квітня 2017 року, у ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» не існувало жодних вимог до первісного кредитора - ОСОБА_2 , яка відступила своє право вимоги до ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» ОСОБА_1., а тому відсутні правові підстави про проведення зарахування у зв`язку зі зміною первісного кредитора ОСОБА_2 на нового кредитора ОСОБА_1 .

Крім того, товариство не отримувало заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, й такий факт встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2017 року.

Посилаючись на викладене й на те, що зміст заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 203 ЦК України та суперечить нормам статті 601 ЦК України, ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» просило визнати вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у вигляді заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23 березня 2017 року недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року у складі судді Олефір А. О. позов ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, умови припинення яких, передбачені статтею 203 ГК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» задоволено. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року скасовано, позов ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» задоволено частково. Визнано вимоги ОСОБА_1 відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23 березня 2017 року такими, що не підлягають задоволенню в порядку статті 601 ЦК України.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги заяви ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23 березня 2017 року є такими, що суперечать статті 601 ЦК України, оскільки відсутні правові підстави для здійснення зарахування у зв`язку із заміною кредитора, так як до 24 квітня 2017 року у ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» не існувало жодних вимог до первісного кредитора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не взято до уваги положення статті 516 ЦК України, згідно якої заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, а також не враховано, що про наявність договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» та ТОВ «Агропродукт Трейд» відповідачу стало відомо лише 30 березня 2017 року, коли останній здійснив усі необхідні дії для припинення свого зобов`язання перед попереднім кредитором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме 20 березня 2017 року направив копію договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2017 року, а 23 березня 2017 року направив заяву про зарахування зустрічних вимог до ТОВ ТТК «Бізнес-Клас».

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року справу № 527/1010/17 за позовом ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Агропродукт Трейд», про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року

№ 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року у справі № 917/877/15 задоволено позов ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення коштів, й стягнуто з останнього на користь позивача суму боргу в розмірі 260 728,86 грн за невиконання умов договору купівлі-продажу від 27 лютого 2012 року № 4.

На виконання вказаної постанови 01 квітня 2016 року Господарським судом Полтавської області видано наказ, на підставі якого за заявою ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» Глобинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 12 грудня 2016 року відкрито виконавче провадження.

14 березня 2017 року між ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» та ТОВ «Агропродукт Трейд» укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу від 27 лютого 2012 року № 4, у зв`язку з чим у виконавчі документи були внесені зміни, зокрема замінено стягувача на ТОВ «Агропродукт Трейд».

У свою чергу ОСОБА_1 15 березня 2017 року уклав з ОСОБА_2 договір про відступлення права вимоги за договором поставки запасних частин № 8, укладеного 01 грудня 2013 року між ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСА» (далі - ТОВ «КСА»), які ОСОБА_3 отримала на підставі договору про відступлення права вимоги від 12 березня 2015 року.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 вважав за можливе провести зарахування взаємних зустрічних однорідних вимог, а саме всієї своєї заборгованості перед ТОВ ТТК«Бізнес-Клас» за рахунок заборгованості позивача перед ОСОБА_2 , право вимоги якої перейшло до нього на підставі договору від 15 березня 2017 року.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо зарахування заборгованостей, які виникли на підставі укладених між ними та третіми особами господарських договорів.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частинами першою та другою статті 15 ЦПК України, в редакції чинній на час відкриття провадження у справі, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав підвідомчі господарським судам відповідно до статті 12 ГПК України, у редакції чинній на час вирішення справи судом першої інстанції.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України, в редакції чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарських договорів, зобов`язання відповідача за такими договорами навіть із втратою статусу ФОП не припиняються.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 05 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19).

З огляду на те, що спір між сторонами виник з приводу зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме заборгованостей за договорами купівлі-продажу товару, які були укладені у зв`язку із здійсненням господарської діяльності між юридичною особою та ФОП, він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Проте наведене залишилося поза увагою судів, які належним чином не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Ураховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити ТОВ ТКК «Бізнес-Клас», що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та воно має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт Трейд», про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов