Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 464/2165/18

провадження № 61-12139св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

особа, дії якої оскаржуються- Сихівський відділ державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

стягувач - ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2018 року в складі судді Бойко О. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 травня 2019 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду зі скаргою на постанови старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області) від 26 березня та 12 квітня 2018 року про накладення штрафів.

В обґрунтування вимог скарги заявники зазначили, що у провадженні Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області перебувають виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 464/9299/14-ц, виданого 17 травня 2016 року на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова, яким зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 привести горище до попереднього стану, який існував до здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_1 .

06 березня 2018 року державним виконавцем скеровано боржникам вимогу щодо виконання рішення суду у десятиденний строк.

22 березня 2018 року державного виконавця повідомлено про часткове виконання рішення суду, зазначено, що проведення реставраційно-будівельних робіт не може бути здійснено без відповідно виготовленої та погодженої проектної документації. Крім цього, попередній стан будинку був аварійним, а тому виготовити та погодити проектну документацію на роботи щодо приведення горища до попереднього, аварійного, стану неможливо.

Проте, незважаючи на такі обставини, державним виконавцем 26 березня 2018 року винесено постанови про накладення на кожного з боржників штрафів у розмірі 1 700,00 грн за невиконання рішення суду та 12 квітня 2018 року - у розмірі 3400 грн за повторне невиконання рішення суду.

Заявники вважають такі дії державного виконавця неправомірними, а тому просять скасувати вказані постанови про накладення на них штрафів за невиконання рішення суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2018 року скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Грень У. П. щодо накладення 26 березня та 12 квітня 2018 року штрафів на боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 за невиконання рішення суду. Скасовано постанови старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Грень У. П. від 26 березня та 12 квітня 2018 року про накладення на кожного з боржників штрафів.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець вправі накласти на боржника штраф лише в разі невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, встановивши, що таке невиконання мало місце без поважних причин. Разом із тим, обставини та причини невиконання боржниками судового рішення держаним виконавцем під час винесення оспорюваних постанов не перевірялися та враховані не були.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 травня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність та законність ухвали суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року Сихівський ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 травня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що рішення суду боржниками не виконано за період з моменту відкриття виконавчого провадження - 01 червня 2016 року та до 19 червня 2019 року, ними за цей час укладений лише договір на реставраційно-ремонтні роботи, що створило лише ознаки початкової стадії добровільного виконання рішення суду. Таким чином, твердження суду про те, що виконання судового рішення в десятиденний строк в будь-якому разі є неможливим, оскільки таке виконання потребує значного об`єму різного роду робіт та відповідного тривалого часу, слід оцінювати такими, що не відповідають дійсності.

Державним виконавцем 28 жовтня та 07 листопада 2018 року вже виносилися постанови про накладення штрафів у зв`язку з невиконанням рішення суду, проте останні були скасовані в судовому порядку з тих підстав, що боржниками вживаються заходи щодо самостійного виконання судового рішення. Разом із тим, боржники продовжують не виконувати рішення суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 зобов`язано привести горище до попереднього стану, який існував до здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_1 .

У провадженні Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області перебувають виконавчі провадження ВП № 51251910, ВП № 51251990, ВП № 51251757, ВП № 51251842, відкриті 01 червня 2016 року, з примусового виконання виконавчих листів, виданих 17 травня 2016 року на підставі вказаного рішення суду.

З часу відкриття виконавчих проваджень таке зупинялося та поновлювалося, боржникам скеровано вимоги про виконання рішення суду у строк десять робочих днів з попередженням про відповідну перевірку виконання, накладалися на боржників штрафи, які судом скасовані. Крім цього, у зв`язку з тим, що рішення суду не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державним виконавцем призначено спеціаліста для участі у виконавчому провадженні для виготовлення проектно-кошторисної документації реставрації з відтворенням елементів даху та горища.

Будинок АДРЕСА_2 належить до переліку пам`яток архітектури та розташований в межах історичного ареалу м. Львова, у зв`язку із чим виконання рішення суду про відновлення попереднього стану горища потребує залучення спеціалізованої організації.

27 жовтня 2016 року одним із боржників ОСОБА_4 укладений договір підряду з ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС» щодо реставраційно-ремонтних робіт на горищі будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації, зазначеної в листі ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС» від 11 квітня 2018 року, укладений договір підряду виконати неможливо, оскільки існують обставини, що унеможливлюють отримання дозволів на початок ремонтно-реставраційних робіт.

06 березня 2018 року державним виконавцем скеровано боржникам вимогу щодо виконання рішення суду у десятиденний строк.

22 березня 2018 року боржниками подано державному виконавцю повідомлення про часткове виконання рішення суду. Зазначено, що проведення реставраційно-будівельних робіт не може бути здійснено без відповідно виготовленої та погодженої проектної документації. Крім цього, у зв`язку з тим, що попередній стан будинку був аварійним, виготовити та погодити проектну документацію на роботи щодо приведення горища до попереднього стану неможливо.

Постановами державного виконавця від 26 березня 2018 року та 12 квітня 2018 року на боржників накладено штрафи за невиконання рішення суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

У справі, що переглядається, постановами державного виконавця від 26 березня та 12 квітня 2018 року на боржників накладений штраф за невиконання та повторне невиконання рішення суду.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, вислів «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною другою статті 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням наведеного юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 443/1965/18 (провадження № 14-623цс19).

Враховуючи викладене, постанови державних виконавців про накладення штрафу не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися адміністративним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова задовольнити частково.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 травня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанови державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про накладення штрафів закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська