Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.11.2025 року у справі №761/4050/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 761/4050/22

провадження № 61-13702св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бабич Олена Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 20 жовтня 2023 року у складі судді Аббасової Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 рокуу складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Бабич О. М., про визнання шлюбу недійсним та усунення від права на спадкування.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років у м. Києві помер рідний брат позивача ОСОБА_4 . ОСОБА_2 була його дружиною. Шлюб між ними було зареєстровано 28 липня 2018 року.

На час реєстрації шлюбу ОСОБА_4 було 56 років, а ОСОБА_2 - 50 років, до укладення шлюбу вони були знайомі приблизно з 30 років.

Відповідно до свідоцтва про спадщину за законом від 09 листопада 2005 року

№ 31-8575 позивачу належить 1/4 частка квартири

АДРЕСА_1 , яка була успадкована позивачем після смерті матері ОСОБА_5 .

Інша частина квартири належала ОСОБА_4 , проте за життя не була ним оформлена належним чином.

Відповідач звернулась до приватного нотаріуса Бабич О. М., після чого було відкрито спадкову справу № 68466685 від 13 жовтня 2021 року, а 02 лютого 2022 року позивач також подала заяву про прийняття спадщини.

На думку позивача, відповідач не може бути спадкоємцем, тому що її шлюб

із ОСОБА_4 є недійсним, оскільки був укладений без реального наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. Вони проживали окремо, не вели спільного господарства, у них був окремий бюджет, вони не бажали народження дітей, не купували спільні речі як подружжя. Крім того, позивач наголошував на віці подружжя, коли було зареєстровано шлюб.

На думку позивача, відповідач не брала жодної участі у житті ОСОБА_4 , оскільки він більшу частину життя проводив у колі родини позивача, який підтримував брата матеріально та оплачував комунальні послуги за утримання квартири. Як вказував позивач, у нього були близькі відносини з братом, проте він ніколи не повідомляв про укладення шлюбу з ОСОБА_2 . Окрім цього, відповідач, як дружина не проявляла турботи щодо стану здоров`я чоловіка, не забезпечувала йому належного лікування, сімейної турботи та підтримки.

Також позивач звертав увагу на причину смерті, зазначену у довідці про смерть від 06 вересня 2021 року № 1074, - виразкова хвороба 12-палої кишки

з перфорацією виразки. Розлитий перитоніт. На думку позивача, це також вказує на те, що якби ОСОБА_2 і ОСОБА_4 були дійсно сім`єю і їхній шлюб носив справжній характер, то дружина мала б потурбуватися про стан здоров`я чоловіка забезпечити йому належне лікування. Після смерті брата відповідач не надала навіть можливості позивачу як брату з ним попрощатися,

а відразу спалила його тіло.

Позивач звернувся до органів поліції для встановлення причини смерті брата, що підтверджується витягом з ЄРДР. Позивач вказував на той факт, що після укладення шлюбу між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 було видано два примірники свідоцтва про одруження, що додатково свідчить про відсутність намірів жити подружнім життям.

Позивач вважав, що наміром одруження ОСОБА_2 із ОСОБА_4 була саме квартира і, відповідно, спадщина, при цьому, чи була надана добровільна згода на цей союз ОСОБА_4 невідомо. Крім того, на думку позивача, квартира ОСОБА_4 була у занедбаному стані, з великими боргами за комунальні витрати, у самій квартирі був відсутній жіночий одяг та жіноче приладдя.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просив визнати шлюб між ОСОБА_4

і ОСОБА_2 , зареєстрований 28 липня 2018 року недійсним; усунути ОСОБА_2 від права спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року

в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів відсутності у ОСОБА_4

і ОСОБА_2 реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя. Доводи позивача про те, що подружжя не проживало разом, не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету, є припущеннями позивача, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Посилання позивача на те, що він не був обізнаний про одруження брата не дає підстав для визнання шлюбу недійсним. Врахувавши, що шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_2

є дійсним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для усунення відповідача від права на спадкування після смерті чоловіка.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

06 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року й ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд взяв до уваги неправдиві пояснення свідків, які є давніми подругами відповідача. Справу розглянуто лише

з урахуванням думки відповідача. Відповідач в судах першої та апеляційної інстанцій пояснювала, що вона не проживала разом із ОСОБА_4 , вони не вели спільного господарства, спільний час разом не проводили. Звертає увагу на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази. Суд першої інстанції безпідставно відмовляв в клопотаннях про витребування доказів та призначенні експертиз.

Аргументи інших учасників справи

27 грудня 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року - без змін.

Відзив мотивовано тим, що правові висновки, зазначені заявником в касаційній скарзі, не є релевантними до спірних правовідносин. Суд правильно відмовляв

в задоволенні клопотань у зв`язку із їх необґрунтованістю. Під час розгляду справи суд врахував пояснення як сторони позивача, так і сторони відповідача. Свідки ніколи не були подругами відповідача.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.

16 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_4

28 липня 2018 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, внаслідок чого відкрилась спадщина на належне йому майно.

13 жовтня 2021 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася його дружина ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 з такою

ж заявою звернувся брат спадкодавця ОСОБА_1 .

З інформаційної довідки від 28 грудня 2021 року КВ-2021№ 54374, виданої КП КМР «КМ БТІ», відомо, що 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстровано за ОСОБА_4 .

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваний ним шлюб є фіктивним, оскільки відповідач не мала на меті створювати сім`ю з його братом, зареєструвала з ним шлюб з метою набути право власності на все належне йому майно після смерті. Внаслідок укладення фіктивного шлюбу його право порушене, оскільки він позбавлений можливості успадкувати належну його братові частку у квартирі, яка входить до складу спадщини після його смерті.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах вимог та доводів наведених в позовній заяві і касаційній скарзі, колегія суддів враховує таке.

Установлено, що спірні правовідносини виникли щодо дійсності шлюбу, укладеного між ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

і ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 1 СК України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, породжує взаємні права і обов`язки. Виникають особисті немайнові та майнові відносини, наявність певних прав

і обов`язків подружжя для забезпечення і реалізації прав членів сім`ї.

Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка

з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка,

а також у разі його фіктивності (стаття 40 СК України).

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів

є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена (стаття 42 СК України).

Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним (частина перша статті 43 СК України).

Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо

і кожна з них не мала наміру створити сім`ю.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 761/11845/19 (провадження № 61-10406св20).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду

у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження

№ 14-400цс19)).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, оскільки він не надав належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності шлюбу, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , не довів відсутність

у них реальних намірів створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя. Само по собі посилання позивача, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання спадщини не є підставою для визнання шлюбу недійсним.

Відмовивши у позові, суди надали оцінку доказам у справі, врахували покази свідків та добровільність реєстрації ОСОБА_4 і ОСОБА_2 шлюбу, намір створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, неподання належних та допустимих доказів фіктивності шлюбу та дійшли обґрунтованих висновків про відмову в позові.

Оскільки вимоги про усунення від права на спадкування є похідними від вимог про визнання шлюбу недійсним, суди правильно відмовили в їх задоволенні.

Аргументів щодо незгоди з такими висновками в касаційній скарзі немає.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що метою укладення шлюбу для ОСОБА_2 було отримання матеріальної вигоди, а саме спадщини, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами,

і спростовуються матеріалами справи та показами свідків.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником

у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, арішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Щодо заявлених клопотань

27 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала до Верховного Суду заяву, у якій просить закрити касаційне провадження у справі.

Заяву мотивовано тим, що у зазначених представником позивача прикладах судових рішень немає жодних спільних рис із спірними правовідносинами. Тобто правові висновки, викладені в наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, є нерелевантними до спірних правовідносин.

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного

в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (стаття 396 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що заявник не навів обґрунтованих доводів на підтвердження наявності підстав, передбачених статтею 396 ЦПК України, для закриття касаційного провадження у справі, а тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про закриття касаційного провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська